Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 924/940/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаБернацька О.В. (дові. Від 18.04.2014 р. №14-102)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р.у справі № 924/940/14 господарського суду Хмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Ізяславтепломережа"простягнення 26 744, 61 грн., з яких: 11 759, 93 грн.- пеня за порушення грошового зобов'язання, 9 513, 75 грн.-7% штрафу, 3292, 11 грн.-3% річних, 2178, 82 грн.- інфляційних втратВ С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Ізяславтепломережа" про стягнення 26 744,60 грн. з яких: 11 759,93 грн. - пені, 9 513,75 грн. - 7 % штрафу, 3 292,11 грн. - 3 % річних, 2 178,82 грн. - інфляційні втрат.

Позов мотивований тим, що Комунальне підприємство "Ізяславтепломережа" не виконало свої зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р. №12/1045-ТЕ-34 щодо своєчасної оплати отриманого протягом жовтня 2012 р.- грудень 2012 р. за цим договором природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по його оплаті, що, в свою чергу, потягло за собою нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 11 759,93 грн., 7 % штрафу в розмірі 9 513,75 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 178,82 грн. та 3 % річних у розмірі 3 292,11 грн., що склало 26 744,60 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.08.14 р. у даній справі (суддя Танасюк О.Є.), позов задоволено частково: стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 11 139,30 грн. пені, 9 513,74 грн. 7% штрафу, 3 170,87 грн. 3 % річних, 368,16 грн. інфляційних втрат та 1 652,63 витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України" було невірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, тому, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що належна до стягнення сума повинна складати 11 139,30 грн. пені, 368,16 грн. - втрат від інфляції та 3 170,87 грн.-3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Крейбух О.Г., суддів Демянчук Ю.Г., Юрчук М.І.) рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.14 р. змінено в частині стягнутих сум пені, 3 % річних, 7 % штрафу та витрат по оплаті судового збору; в частині стягнення інфляційних втрат - залишено без змін, абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.14 р. викладено в такій редакції: "стягнути з комунального підприємства "Ізяславтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9 966,10 грн. пені, 3 696,55 грн. 7 % штрафу, 2 933,46 грн. 3 % річних, 368,16 грн. інфляційних втрат, 1 158,87 витрат по оплаті судового збору"; "стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь комунального підприємства "Ізяславтепломережа" 334,07 витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги".

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. скасувати, а рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.14 р. залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновку суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Ізяславтепломережа" просить у задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.14 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. скасувати.

09.02.2015 р. до Вищого господарського суду України від Комунального підприємства "Ізяславтепломережа" надійшла заява про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення перегляду його в порядку касації.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 р. касаційну скаргу у справі № 924/940/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.01.2015 р.

28.01.2015 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за клопотанням скаржника відкладено на 25.02.2015 р. та продовжено строк розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 25.02.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 28.08.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Ізяславтепломережа" (покупець) укладено договір № 12/1045-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до пункту 2.1 договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.08.12 р. по 31.12.12 р. газ обсягом до 910 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): жовтень - 155; листопад - 347; грудень - 408.

Згідно пункту 2.1.1 договору, обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до пункту 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з пунктом 3.1.2 договору покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

Відповідно пункту 3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з пунктом 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пунктом 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Згідно пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Приписами пункту 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно з пунктом 11.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач в період з жовтня по грудень 2012 р. передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 102 178,83 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: за жовтень - від 30.11.2012 р., обсягом 124,582 тис. куб.м. на суму 163 102,75 грн.; за листопад - від 30.11.2012 р., обсягом 269,951 тис. куб.м. на суму 353 419,86 грн.; за грудень - від 31.12.2012 р., обсягом 447,339 тис. куб.м. на суму 585 656,22 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством "Ізяславтепломережа" було здійснено оплату за поставлений природний газ за умовами договору купівлі - продажу природного газу від 28.08.2012 р. № 12/1045-ТЕ-34 на суму 1 102 178,83 грн., що підтверджується виписками по рахунку з 01.09.2012 р. по 30.04.2014 р.

Крім того, відповідно до довідки "Операції по КП "Ізяславтепломережа КП" з 01.09.2012 р. по 30.07.2014 р., оплата із зазначенням в графі "призначення платежу" - за природний газ спожитий в листопаді 2012 р., які здійснювалися: 12.11.2012 р. на суму 10 000, 00 грн.; 20.11.2012 р. на суму 10 000, 00 грн.; 23.11.2012 р. на суму 30 000, 00 грн.; 27.11.2012 р. на суму 10 000,00 грн. віднесені Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у погашення заборгованості за жовтень 2012 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальним підприємством "Ізяславтепломережа" було здійснено оплату на загальну суму 1 102 178,83 грн. (останній платіж - 14.02.2014 р.) до звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до суду.

Однак, невиконання Комунальним підприємством "Ізяславтепломережа" покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу у строки встановлені п.6.1 договору, було підставою для звернення з позовом про стягнення 11 759,93 грн. - пені, 9 513,75 грн. - 7 % штрафу, 3 292,11 грн. - 3 % річних, 2 178,82 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Ізяславтепломережа" повинно було провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ отриманий в жовтні 2012 р. - до 14.11.12 р.; за газ отриманий у листопаді 2012 р. - до 14.12.12 р.; за газ отриманий в грудні 2012 р. - до 14.01.13 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.4 та п.6.1 договору Комунальне підприємство "Ізяславтепломережа", як покупець за договором купівлі-продажу, повинен був не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, тобто до 5-го листопада 2012 р., надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, а Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в свою чергу, як продавець, не пізніше 8-го листопада 2012 р. зобов'язаний повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою.

Однак, в порушення п.3.4 та п.6.1 договору акт прийому-передачі природного газу за жовтень 2012 р. на суму 163 102,75 грн. підписано Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" лише 30.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі за жовтень 2012 р. направлений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 07.12.2012 р. (з відміткою на конверті "пріоритетне"), тому з урахуванням п.п.4.1.3 нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів датою отримання Комунальним підприємством "Ізяславтепломережа" даного рекомендованого листа слід вважати 11.12.2012 року.

Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного Кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно до частини 2 статті 613 Цивільного Кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відтак, з огляду на те, що продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві примірник оригіналу акта, який є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу для проведення остаточних розрахунків покупцю надається 6 днів від дати отримання оригіналу акту.

Судами встановлено, що акт за жовтень 2012 р. від 30.11.2012 р. отримано відповідачем 11.12.2012 р., відтак кінцевою датою розрахунків є 17.12.2012 р., тому нарахування пені, 3 % річних, інфляційних та 7 % штрафу відповідно до акту за жовтень 2012 р. від 30.11.2012 р. слід проводити починаючи з 18.12.2012 року.

На підставі викладеного, судом апеляційної інстанції було самостійно здійснено розрахунок пені, 3 % річних та 7 % штрафу з яким також погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, судами попередніх інстанцій було вірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за грудень 2012 р. у період з 14.01.2013 р. по 31.01.2014 р. у розмірі 368, 16 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевими термінами оплати відповідно до акту за жовтень 2012 р. - 17.12.2012р., акту за листопад 2012 р. - 13.12.2012 р., відтак повний розрахунок за даними актами відповідачем здійснено 29.12.2012р.

Оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюється, виходячи із суми боргу на останній день місяця в якому мав бути здійснений платіж, а станом на 31.12.2012 р. у відповідача борг по оплаті згідно акту за жовтень 2012 р. та акту за листопад 2012 р. відсутній, то нарахування позивачем інфляційних втрат за зобов'язаннями жовтня 2012 р. у розмірі 32,84 грн. та за листопада 2012 р. у розмірі 706,84 грн. є безпідставними з чим також погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем невірно нараховано інфляційні втрати за грудень 2012 р, січень 2013 р. у розмірі 1 171,31 грн. із суми заборгованості в розмірі 585 656,22 грн., яка існувала на 14.01.2013 р., оскільки нарахування за січень 2013 р. має здійснюватися на суму заборгованості, яка існувала на кінець базового місяця, тобто станом на 31.01.2013 р. на борг в розмірі 52 807,91 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 368,16 грн. та частковому задоволенню позову в частині стягнення пені, 3 % річних та 7 % штрафу.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було частково змінено рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. у справі № 924/940/14 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова