Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 910/25168/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.16у справі№910/25168/15господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачаМотуренко Ю.А. (дов. від 29.12.15)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 392 872,21 грн., з яких: 219480,00 грн. заборгованість за договором поставки № УБГ № 291/011-13, 163 073,64 грн. - інфляційні втрати та 10318,57 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.15 (суддя

Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Майданевича А.Г., суддів: Лобаня О.І., Федорчука Р.В.), позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів" 219480,00 заборгованості, 10318,57 грн. 3% річних, 158481,00 грн. інфляційних витрат та 5824,21 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Обґрунтовуючи судові акти, суди вказували на те, що наявність та розмір заборгованості доведені належним чином, втім, позивач допустив помилки при обрахунку інфляційних, тому позовні вимоги в цій частині і були задоволені лише частково.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити. Скарга обґрунтована тим, що судами безпідставно не обмежено період нарахування 3% річних та інфляційних шістьма місяцями, як це передбачено ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України; а також не враховано, що на території, де знаходиться позивач, проводиться Антитерористична операція, що завадило відповідачеві виконати свої зобов'язання з оплати отриманого товару.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 31.12.13 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів" (постачальник) укладено договір поставки №УБГ 291/011-13, відповідно до умов якого покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації. Відповідно до п. п. 1, 4 специфікації загальна вартість товару, що поставляється складає 219480,00 грн., оплата проводиться протягом 30 календарних днів після поставки товару.

На виконання умов укладеного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято, однак не оплачено, товар на суму 219 480,00 грн. Дана обставина відповідачем не заперечується, в тому числі, у касаційній скарзі.

На підставі цих обставин та з врахуванням ст. ст. 525,526,625 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 219480,00 заборгованості, 10318,57 грн. 3% річних, 158481,00 грн. інфляційних витрат. При цьому судами здійснений перерахунок (в меншу сторону) суми інфляційних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14.01.14 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 219 480,00 грн. Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, з нього правомірно стягнуто судами 3% річних за період з 13.02.14 по 10.09.15 та інфляційні втрати за період з березня 2014 року по серпень 2015 року.

При цьому доводи скаржника про необхідність застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки за умовами цього нормативного положення, через шість місяців припиняється нарахування штрафних санкцій, а 3% річних та інфляційні нарахування такими не є. Так, У п. п. 3.1, 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13 зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Посилання відповідача на те, що ПАТ "Укргазвидобування" мало намір виконати свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару, однак у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, де зареєстрований та фактично знаходиться позивач, це стало неможливим, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. По-перше, антитерористична операція проводилася за місцем реєстрації позивача, а не відповідача; а відтак, вона могла зашкодити лише діяльності позивача (який, втім, свої зобов'язання виконав належно і на наявність форс-мажорних обставин не посилався). За місцем знаходження відповідача (м. Київ) антитерористична операція не проводилася і не проводиться, тому незрозуміло, як події в Донецькій області могли йому завадити перерахувати кошти на банківський рахунок позивача. По-друге, відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.14 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідач не надав доказів наявності у нього форс-мажорних обставин.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.16 у справі №910/25168/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак