Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 904/5350/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивачане з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідачаБальчос П.В. дов. від 16.02.2015р. № 44/7від третьої особине з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р.та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р.у справі№ 904/5350/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод"доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Молокозавод-Олком"провизнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного підприємства "Молокозавод-Олком", про визнання недійсним договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р., укладеного між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", з огляду на вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2014р. провадження у справі № 904/5350/14 зупинено до вирішення Господарським судом Запорізької області справи № 908/2911/14.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2014р., ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2014р. скасовано, справу № 904/5350/14 передано до місцевого суду для розгляду по суті.

25.11.2014р. ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив прийняти відмову від частини підстав позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. справу № 904/5350/14 (суддя Мілєва І.В.) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.12.2014р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р. (суддя Мілєва І.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з огляду на вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень при укладенні договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р., а отже - підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. (головуючий Верхогляд Т.А., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України стало порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме - вимог частини 3 статті 21 та статті 64 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, розглянувши справу по суті позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору № 151113 від 15.11.2013р. недійсним у розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р., рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р., Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів статей 203, 215, 651, 654 Цивільного кодексу України, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме - статті 21 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що суди безпідставно не взяли до уваги, що договір № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р. був підписаний лише двома сторонами - ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", тоді як первісний договір поруки № 280910-П від 28.09.2010р. підписали три сторони, включаючи ПП "Молокозавод-Олком". Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним в розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник зауважує, що судом першої інстанції був порушений порядок визначення судді для розгляду даної справи, що, на думку скаржника, призвело до неналежного повідомлення сторін про дату та час судового засідання.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2015р. касаційну скаргу ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" прийнято до провадження в частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. В частині вимог про скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. суд касаційної інстанції, керуючись приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у прийнятті касаційної скарги, оскільки касаційному оскарженню підлягають лише ті ухвали, які зазначені в частині 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України і лише після їх перегляду в апеляційному порядку, до яких ухвала місцевого господарського суду про прийняття справи до провадження не відноситься.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в оскаржуваних рішенні та постанові, та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (кредитор), Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстрактний завод" (поручитель) та Приватним підприємством "Молокозавод-Олком" (боржник) в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010р., був укладений договір поруки № 280910-П.

В подальшому між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстрактний завод" (поручитель, правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстрактний завод") був укладений договір № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р.

Предмет спору у даній справі складає вимога про визнання недійсним вказаного договору № 151113 від 15.11.2013р.

В обґрунтування своєї позиції позивач - ПАТ "Мелітопольський олійноекстрактний завод" посилався на те, що спірний договір має бути визнаний недійсним згідно вимог частини 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір підписаний від імені ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" його головою правління без належних на це повноважень та без вирішення на загальних зборах акціонерів Товариства 11.11.2013р. питання про укладення такого договору в забезпечення зобов'язань перед ПАТ "Банк кредит Дніпро" за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010р. Крім того, позивач посилався на те, що первісний договір поруки № 280910-П від 28.09.2010р. був підписаний трьома особами, включаючи Приватне підприємство "Молокозавод-Олком", а оскаржуваний договір - лише ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", що, на думку позивача, суперечить приписам статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна умов договору допускається лише за згодою сторін.

До винесення рішення по суті позовних вимог ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" подало до суду першої інстанції заяву про їх уточнення, в якій позивач просив прийняти відмову від частини підстав позовних вимог, а саме - тих, які стосуються укладення договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р. без вирішення на загальних зборах акціонерів ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 11.11.2013р. питання про укладення такого договору. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що під час розгляду справи № 908/2911/14 Господарським судом Запорізької області було встановлено, що на загальних зборах акціонерів Товариства 11.11.2013р. було погоджено питання про укладення значних правочинів, вартість яких перевищує 25% вартості активів ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", в тому числі, договорів про зміну договорів поруки в якості забезпечення виконання власних зобов'язань та зобов'язань 3-х осіб.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (з урахуванням заяви про зміну його підстав), визнав відсутніми порушення чинного законодавства при укладенні договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р., і відповідно, з огляду на вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме - вимог частини 3 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено порядок визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу суду, та частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості надіслання сторонам ухвали про порушення провадження у справі, в якій вказується про призначення її до розгляду в засіданні господарського суду, та про час і місце його проведення.

Так апеляційним судом з'ясовано, що під час визначення судді для розгляду даної справи було порушено його порядок, що призвело не тільки до розгляду справи у незаконному складі суду, але й до неналежного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, внаслідок чого рішення було прийнято місцевим судом за відсутності представника позивача.

Згідно пунктів 1, 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом у незаконному складі суддів або якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За наведених обставин, апеляційний суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції на підставі пунктів 1, 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, розглянувши дану справу по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання недійсним договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р., укладеного між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 207 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В обґрунтування своєї правової позиції ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" посилається на порушення вказаних норм права при укладенні з ПАТ "Банк Кредит Дніпро" договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р. з огляду на те, що первісний договір поруки № 280910-П від 28.09.2010р. був підписаний трьома особами, включаючи ПП "Молокозавод-Олком", а оскаржуваний договір - лише ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Разом з тим, як було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент укладення оспорюваного договору № 151113 від 15.11.2013р. сторонами первісного договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р. був погоджений новий склад сторін договору поруки, до якого ПП "Молокозавод-Олком" не входило.

Так апеляційний суд встановив, що 27.09.2012р. між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (кредитор), ПАТ "Мелітопольський олійноекстрактний завод" (поручитель) та ПП "Молокозавод-Олком" (боржник) був укладений договір № 270912 про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р., відповідно до якого сторони (кредитор, поручитель та боржник) узгодили викласти договір поруки № 280910-П від 28.09.2010р. у новій редакції. Водночас сторонами договору поруки були визначені ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (кредитор) та ПАТ "Мелітопольський олійноекстрактний завод" (поручитель). Вказаний договір був підписаний повноважними представниками сторін, в тому числі ПАТ "Молокозавод-Олком", без зауважень та скріплений печатками Товариств.

З викладеного вбачається, що станом на момент укладення договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р. ПП "Молокозавод-Олком" стороною договору поруки не являлось і його згода на зміну умов договору не вимагалась. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладенні оспорюваного договору № 151113 від 15.11.2013р. зміни до договору поруки були погоджені обома його сторонами - ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстрактний завод", про що свідчать підписи повноважних представників сторін на договорі, скріплення його печатками Товариств та відсутність будь-яких зауважень.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 151113 від 15.11.2013р. про зміну договору поруки № 280910-П від 28.09.2010р. з огляду на відсутність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Викладені в касаційній скарзі доводи ПАТ "Мелітопольський олійноекстрактний завод" про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 203, 215, 651, 654 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваній постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. у справі № 904/5350/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова