Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 922/2727/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.12.2016у справі№ 922/2727/16 Господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністраціїдо1. Вовчанської районної державної адміністрації 2. Приватно-орендного підприємства "Русь Єдина"провизнання незаконним та скасування розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

прокуратури: Томчук М.О. (посв. №1738)

Представники позивача та відповідачів - 1, 2 в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Вовчанської районної державної адміністрації та Приватно-орендного підприємства "Русь Єдина", в якому просив визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації №917 від 18.12.2007, №392 від 11.03.2010, а також визнати недійсним договір оренди землі від 10.03.2010, який укладений між Вовчанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендного підприємства "Русь Єдина". Позовні вимоги обґрунтовані обставинами перевищення Вовчанською районною державною адміністрацією повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду відповідачу-2. Також прокурор вказував на відсутність нормативної грошової оцінки та державної експертизи проекту землеустрою спірної земельної ділянки. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 228, 526, 261 Цивільного кодексу України, статей 122, 124, 134, 136, 152, 211 Земельного кодексу України, статті 25 Закону України "Про тваринний світ", статей 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної організації", статті 13 Закону України "Про оцінку земель".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.10.2016, ухваленим суддею Погореловою О.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності обставин перевищення Вовчанською районною державною адміністрацією повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду для рибогосподарських потреб, а також невідповідності договору оренди землі вимогам законодавства. Водночас відмовляючи у позові суд виходив з обставин пропуску позивачем строку на звернення до суду за заявленими вимогами та відсутності поважних причин на його поновлення. При цьому суд керувався приписами статей 203, 228, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 122, 124, 134, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 33, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 1, 4, 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гетьман Р.А. - головуючий, суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М., постановою від 07.12.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що обізнаність позивача про прийняття Вовчанською районною державною адміністрацією 18.12.2007 розпорядження №917 не може свідчити про обізнаність Харківської обласної державної адміністрації про порушення приписів законодавства при передачі спірної земельної ділянки водного фонду Приватно-орендному підприємству "Русь Єдина". З огляду на що, на думку скаржника, суди дійшли помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 09.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватно-орендного підприємства "Русь Єдина" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 18.12.2007 №917 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду Приватно-орендному підприємству "Русь Єдина" для надання в оренду, на території Іванівської сільської ради Вовчанського району, площею 30,6 га. В подальшому розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 11.03.2010 №392 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду державної власності на території Іванівської сільської ради Вовчанського району та надано відповідачу-2 в оренду земельну ділянку із земель водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 57,0549 га, строком на 49 років. На підставі вказаного розпорядження між відповідачами 10.03.2010 укладено договір оренди земельної ділянки площею 57,0549 га, у тому числі водного дзеркала 30,0074 га, прибережна захисна смуга, площею 27,0475 га. Договір зареєстрований 15.03.2010 у Вовчанському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК" за №041069000002. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги заступника прокурора Харківської області, заявлені в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації до Вовчанської районної державної адміністрації та Приватно-орендного підприємства "Русь Єдина" про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Вовчанської районної державної адміністрації №917 від 18.12.2007, №392 від 11.03.2010, а також визнання недійсним договору оренди землі від 10.03.2010, укладеного між відповідачами. Підставою позову, з посиланням на статті 122, 124 Земельного кодексу України, статтю 13 Закону України "Про оцінку земель", статтю 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", зазначено перевищення Вовчанською районною державною адміністрацією повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а також відсутність нормативної грошової оцінки та державної експертизи землевпорядної документації. Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості. Частиною 1 статті 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні. водойми. Наведені норми свідчать про те, що потребу у веденні водного господарства не слід ототожнювати з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об'єкти згідно зі статтею 51 Водного кодексу України, зокрема, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Як установлено судами, спірним розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 11.03.2010 №392 передано в оренду земельну ділянку водного фонду саме для ведення рибного господарства, завданнями якого є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості (стаття 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів"). Відтак, з аналізу чинного законодавства вбачається, що поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у Вовчанської районної державної адміністрації були відсутні повноваження передавати спірну земельну ділянку в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України належать Харківській обласній державній адміністрації. Окрім цього, судами установлено, що при визначенні розміру орендної плати нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась. Між тим, приписами статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим. Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а договір у цій частині суперечить приписам чинного законодавства. Однак, відомості щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки в матеріалах справи відсутні. Крім того, судами установлено, що спірний договір оренди землі було укладено з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", відповідно до якої, обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Разом з цим, відповідно до спірних розпоряджень та документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Отже, затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки можливе лише після державної експертизи. За таких установлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 18.12.2007 №917 та від 11.03.2010 №392, а також договір оренди землі від 10.03.2010, укладений між відповідачами на підставі вказаних розпоряджень підлягають визнанню незаконним та недійсними. Разом з тим, судами установлено, що Приватно-орендним підприємством "Русь Єдина" було заявлено про застосування строків позовної давності. Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Таким чином, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор. Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 18.12.2007 №917, яке прокурор просив визнати незаконним, було видане за погодженням Харківської обласної державної адміністрації. Цей факт підтверджується листом Вовчанської районної державної адміністрації на адресу голови Харківської обласної державної адміністрації вих. №02-27/4777 від 14.09.2007, згідно з яким на попередню перевірку до Харківської обласної державної адміністрації були направлені копії матеріалів, на підставі яких Вовчанською районною державною адміністрацією буде прийматися рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 30,6 га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, для передачі в оренду терміном на 49 років для рибогосподарських цілей Приватно-орендного підприємства "Русь Єдина". Даний лист зареєстровано Харківською обласною державною адміністрацією 19.09.2007 за №10201/12 та розглянуто заступником голови з направленням відповіді голові Вовчанської районної державної адміністрації з відміткою "Для прийняття рішення та подальшої роботи". При цьому обізнаність Харківської обласної державної адміністрації щодо вказаного розпорядження від 18.12.2007 на стадії апеляційного перегляду не заперечувалась прокурором. Водночас доводи прокурора щодо відсутності доказів обізнаності Харківської обласної державної адміністрації про прийняття головою Вовчанської районної державної адміністрації розпорядження №392 від 11.03.2010 та укладення між відповідачами договору оренди землі від 10.03.2010 суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили з огляду на наступне. Як вже було зазначено вище, надання дозволу на розробку проекту було погоджено Харківською обласною державною адміністрацією. Окрім цього, відповідно до пункту 4.10. Регламенту обласної державної адміністрації на виконання здійснення облдержадміністрацією контрольних повноважень "копії виданих розпоряджень голів райдержадміністрацій за минулий місяць надсилаються до облдержадміністрації щомісяця в тижневий строк по закінченню відповідного місяця". При цьому статтею 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на Харківську обласну державну адміністрацію покладено обов'язок здійснювати контроль за діяльністю районних державних адміністрацій. Разом з тим, позивачем не наведено, а судами не установлено поважних причин пропущення строків позовної давності та не обґрунтовано підстави, що заважали вчасно звернутись до суду за захистом порушених прав та інтересів. Слід також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі №910/3723/14). Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем-2, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №922/2727/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак