Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 910/8756/15-г Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4на постановувід 11.11.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/8756/15-гза позовомСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4до Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1) Державне підприємство "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації" 2) Державне агентство з питань електронного урядування України 3) Міністерство освіти і науки України простягнення 1227735,51грн,за участю представників: позивача - відповідача - третьої особи 1 - третьої особи 2 - третьої особи 3 - ОСОБА_4 - особисто не з'явився не з'явився не з'явився не з'явивсяВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі №910/8756/15-г (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Власов Ю.Л., Станік С.Р.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (далі-позивач) до Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" (далі-відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації" (далі-третя особа-1), Державного агентства з питань електронного урядування України (далі-третя особа-2), Міністерства освіти і науки України (далі-третя особа-3), про стягнення 1227735,51грн, з яких 179402,51грн основного боргу, 48333,00грн інфляційних втрат та 1000000,00грн моральної шкоди.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 128, 173, 174, 216 Господарського кодексу України.

Скаржник вважає, що внаслідок реорганізації Державного підприємства "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації", обов'язок останнього відносно сплати заборгованості, стягненої за судовим рішенням у справі №11/218/10, перейшов до Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" як до правонаступника, у зв'язку з чим зазначає про наявність підстав для стягнення грошових коштів саме з останнього, чого суди попередніх інстанцій не врахували.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Представники відповідача та третіх осіб не скористались своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2016, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2010 у справі №11/218/10 із Запорізького центру науково-технічної та економічної інформації (код ЄДРПОУ 02736366) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 стягнено 193929,00грн заборгованості за надані юридичні послуги.

Відповідно до наказу від 12.06.2012 №110 Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації (перейменовано постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №255 в Державне агентство з питань електронного урядування) реорганізовуються державні підприємства, що належать до сфери управління Агенства, шляхом приєднання до Державного підприємства "Укртехінформ" згідно із додатком 1.

Наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 30.07.2012 №138 вказаний наказ Держінформнауки України від 14.06.2012 №110 визнано таким, що втратив чинність.

Наступним наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 24.09.2012 №174 "Про припинення підприємств науково-технічної інформації" вирішено ліквідувати, зокрема, Державне підприємство "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформації" (код ЄДРПОУ 02736366) та створити на базі майна ліквідованих підприємств структурні підрозділи Державного підприємства "Укртехінформ", створено ліквідаційні комісії підприємств, що ліквідовуються, та затверджено плани їх роботи.

Наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 02.10.2012 №177 доповнено пункт 1 наказу Держінформнауки від 24.09.2012 №174 положеннями про те, що заяви кредиторів стосовно вимог до державних підприємств приймаються у двомісячний термін з дати опублікування оголошення про припинення їх діяльності в офіційних засобах масової інформації за адресами: Запорізький державний центр науки, інформацій та інформатизації - м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.11.2013 у справі № 980/1369/13 припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації" з огляду на те, що боржник не був виключений із переліку підприємств, які не підлягають приватизації, отже здійснення його банкрутства є неможливим.

На виконання судового рішення у справі №11/218/10 позивач частково отримав кошти від боржника за платіжними дорученнями №3554 від 04.08.2014 в сумі 296,35грн та №61 від 26.01.2015 в сумі 14230,14грн.

Зазначаючи про те, що Державне підприємство "Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації" повністю не оплатило борг, стягнений за судовим рішенням у справі №11/218/10, та було реорганізовано в Запорізьке відділення Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", позивач заявив даний позов про стягнення з Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" 179402,51грн заборгованості, що залишилась не сплаченою реорганізованим підприємством боржника на виконання судового рішення, а також просить стягнути 101442,42грн інфляційних втрат (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.06.2015) та 1000000,00грн моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 128, 173, 174, 175, 216 Господарського кодексу України та ст.ст. 1167, 1174, 1175 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частинами 1, 7 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Як передбачено ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державне підприємство "Запорізький центр науки, інформацій та інформатизації", код 02736366, перебуває в стані припинення з 04.10.2012. Запис про припинення Державного підприємства "Запорізький центр науки, інформацій та інформатизації" до єдиного державного реєстру на час розгляду спору не внесено.

Відтак, Державне підприємство "Запорізький центр науки, інформацій та інформатизації" (код 02736366), тобто, правонаступник боржника - Запорізького центру науково-технічної та економічної інформації (код ЄДРПОУ 02736366), залишається в статусі юридичної особи, щодо якої позивач не позбавлений права на стягнення грошових коштів, присуджених рішенням господарського суду в справі №11/218/10 у визначеному законодавством порядку.

Слід зазначити, що навіть в разі ліквідації цього підприємства та переході всіх його прав та обов'язків до відповідача як до правонаступника, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості з останнього в порядку позовного провадження були б безпідставними, оскільки визначене судовим рішенням право позивача на стягнення грошових коштів за надані послуги, при існуванні правонаступництва, могло б реалізовуватись в порядку, визначеному нормами Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 ГПК України.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач також не довів за допомогою належних і допустимих доказів, що Державне підприємство "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" є правонаступником ще не ліквідованого Державного підприємства "Запорізький центр науки, інформацій та інформатизації" за боргами останнього перед позивачем.

Враховуючи викладене, висновки попередніх судових інстанцій про безпідставність заявленого позову в частині стягнення основної заборгованості та інфляційних втрат з Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Щодо обґрунтування позовних вимог нормами ст. ст. 1167, 1174, 1175 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, Державне підприємство "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" як юридична особа не може бути суб'єктом відповідальності за ст. 1174 ЦК України, оскільки положення цієї статті застосовуються до конкретної посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано шкоди фізичній або юридичній особі.

Відповідно до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Отже, для застосування положень ст. 1175 ЦК України необхідні певні особливі умови: по-перше, завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта; по-друге, визнання такого акта незаконним та його скасування. При цьому, визнання незаконним та скасування нормативно-правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування здійснюється у судовому порядку в разі, якщо такий нормативно-правовий акт суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача.

Відповідач у даній справі - Державне підприємство "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" не є органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування та, відповідно, не видавав такого нормативно-правового акта, який визнано незаконним у судовому порядку.

Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Відповідно до положень даної норми компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Проте, в попередніх судових інстанціях позивачем не доведено за допомогою належних і допустимих доказів наявності в діях відповідача жодного з зазначених елементів правопорушення.

Відтак, враховуючи, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди і підставності її стягнення в сумі 1000000,00грн з Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" за жодною з норм, визначеною ним у заявленому позові, висновки попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимогах у вказаній частині колегія суддів також вважає законними та ґрунтовними.

Доводи скаржника про безпідставне, на його думку, незастосування судами попередніх інстанцій, зокрема, норм ст. ст. 173, 174, 216 Господарського кодексу України колегія суддів відхиляє, оскільки цими нормами врегульовані загальні положення про виникнення господарських зобов'язань та загальні засади господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, втім, як правомірно вказано судом апеляційної інстанції, ці норми безпосередньо не регулюють правовідносини між сторонами у даній справі, адже, як зазначалось вище, між позивачем і відповідачем не виникло жодних правовідносин з будь-якого господарського зобов'язання, а посилання позивача на лист Державного агентства з питань електронного урядування України, адресований Концерну "Міські теплові мережі" у відповідь на лист останнього від 23.09.2013 №6661/27, щодо покладення на Державне підприємство "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" можливості вирішення питання погашення заборгованості Державного підприємства "Запорізький центр науки, інформацій та інформатизації" перед кредиторами, колегія суддів вважає безпідставним, адже цей лист не є актом органу управління, обов'язковим для виконання відповідачем, не засвідчує факту передачі йому боргу перед позивачем, отже не породжує ні для позивача, ані для відповідача жодних правових наслідків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не доводив також ні обставин припинення виконання Державним підприємством "Запорізький центр науки, інформацій та інформатизації" виконання на його користь судового рішення у справі №11/218/10 та, відповідно, закриття виконавчого провадження, ані звернення з кредиторською заявою щодо боргу останнього у двомісячний термін з дати опублікування оголошення про припинення його діяльності в офіційних засобах масової інформації, як визначено наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 02.10.2012 №177, за адресою: Запорізький державний центр науки, інформацій та інформатизації - м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі про відмову в задоволенні позову суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 910/8756/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк