Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 925/2077/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін: від позивачаБеленкової В.В.,від відповідача Луговського О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 рокуу справі№ 925/2077/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"доВиконавчого комітету Черкаської міської радипрозахист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (далі - ПАТ "Черкасигаз", позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - відповідач) про спростування недостовірної інформації щодо ПАТ "Черкасигаз", поширеної на прес-конференції 22.10.2014 року міським головою Черкас Одаричем С.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що поширена міським головою на прес-конференції інформація, а саме: "Черкасигаз категорично відмовляється від зняття пломб і надання лімітів"; "Щойно в нас була нарада з губернатором області, спілкувався губернатор з керівником Черкасигазу, категорична позиція не подавати газ. Це стосується не лише Черкас, а всієї Черкаської області"; "Із неофіційних пояснень представників Черкасигазу лунають пояснення такі, що мовляв ліміти на жовтень місяць уже вичерпані по Черкаській області. Їх вичерпав Азот, тому що не зменшив споживання, і відповідно сьогодні газу для лімітів газу, скажімо так, для опалення, просто в області не лишилося"; "Черкасигаз - це структура, афільована з структурами Фірташа, Бойка, тобто лідерів Опозиційного блоку, і сьогодні завдання не допустити початку опалювального сезону для того, щоб підірвати довіру до діючої влади, і як би підвищити рейтинги в неділю Опозиційного блоку", є недостовірною, принижує ділову репутацію позивача і підриває довіру до діяльності підприємства.

Позивач наполягає, що станом на 22.10.2014 року у нього були відсутні підстави, передбачені п. 7.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 13.09.2012 року № 1181, п. 11 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою КМУ від 08.12.2006 року № 1687, для розпломбування газового обладнання на об'єктах газоспоживання котелень в місті Черкаси та відновлення газопостачання вказаним споживачам, оскільки у ПАТ "Черкасигаз" була відсутня інформація про розмір підтверджених оператором Єдиної газотранспортної системи України лімітів природного газу на об'єкти газоспоживання котелень в місті Черкаси та Черкаської області за такими споживачами : Звенігородське ПТМ, Ватутніське КПТМ, РКП "Райтеплоенергія", Камянске КПТМ, ГП "Чигиринські теплові мережі", Канівське КПТМ, КП "Тепломережа", ТОВ "Смілаенергоінвест", Чорнобаївське КПТМ, КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", Військова частина № 9930 с. Оршанець, ДП "Теплокомуненерго" ВАТ "Теком-Монарстирище", ТОВ "Смілаенергопромтранс".

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись те, що інформація щодо ПАТ "Черкасигаз", яка поширена міським головою на прес-конференції, відповідає дійсності та не є негативною за своїм змістом. Крім того, відповідач вважає, що інформація, яку просить спростувати ПАТ "Черкасигаз", не містить фактичних даних, а стосується оціночних суджень міського голови щодо причин опломбування газових котелень та відмови надавати ліміти на природний газ для населення.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.01.2015 року (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року (судді: Шапран В.В. (головуючий), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.), в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами ст. 42, ч. 3 ст. 43, ч.ч. 2, 3 ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 32, 55 Конституції України, ст.ст. 16, 94, 275, 277 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та неправильне застосування до спірних правовідносин Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, а також роз'яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а судове рішення та постанову - залишити без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 22.10.2014 року відбулася прес-конференція міського голови міста Черкаси Одарича С.О., на якій була поширена певна інформація щодо ПАТ "Черкасигаз".

Суд, відмовляючи у позові, виходив із того, що: 1) виступ міського голови містить фрази: "...реальні мотиви мені пояснити важко...", "...із неофіційних пояснень представників Черкасигазу...", "...інша неофіційна версія...", "...крім політичного елементу не бачу жодних підстав ...", а тому вислови, які просить спростувати позивач, є оціночними судженнями міського голови стосовно причин опломбування газових котелень та відмови надати ліміти на природній газ для населення, які не містять фактичних даних про діяльність позивача, і ці судження не позначились на статутній діяльності позивача та його репутації, що виключає можливість їх спростування та доведення правдивості відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію"; 2) поширена інформація не є негативною, тому не порушує особисті немайнові права позивача; 3) позивач є особою публічного права, і відповідно до п. п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", положень Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, може зазнавати гострої і сильної громадської критики; 4) публічну конференцію організовував та збирав не виконавчий комітет ради, а посадова особа - міський голова. Виконкомом міської ради не вчинено жодних дій на погіршення ділової репутації позивача. Позивач не довів порушення свого права саме відповідачем - виконавчим комітетом Черкаської міської ради; 5) вимоги позову ґрунтуються на однобічних, упереджених та неповних матеріалах та витягах з проведеної Черкаським міським головою прес-конференції, що є неприпустимим, як зловживання правом - п. 5 ст. 13 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За змістом ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені, п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Частиною 2 ст. 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Водночас, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши відповідно до їх повноважень, передбачених ГПК України, наявні у справі докази, встановили, що інформацію, яку просить спростувати позивач, не можна віднести до фактичних тверджень, і вона не є такою за змістом Закону України "Про інформацію" та ст. 277 ЦК України, а наведені в позовній заяві висловлювання міського голови є оціночними судженнями, критичною оцінкою певних фактів та можливих причин опломбування газових котелень та відсутності лімітів на природній газ для населення, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, Вищий господарський суд України вважає, що судом першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову. Допущена судами помилка в застосуванні норми ч. 3 ст. 277 ЦК України, яку було виключено на підставі Закону України N 1170-VII від 27.03.2014 року, а також положень Декларації та рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи, що регулюють питання поширення недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб, а не діяльності юридичних осіб приватного права, не вплинула на правильність вирішення спору.

Доводи заявника касаційної скарги, які зводяться до переоцінки поширеної відносно нього інформації й незгоди з висновками судів в цій частині, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки Вищий господарський суд України позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому що вирішення цих питань не відноситься до його компетенції відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2015 року у справі № 925/2077/14 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.