ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № 910/2681/15-г Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКостенко Т.Ф., Кравчука Г.А.розглянувши касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюна рішення від 25.02.2015 господарського суду міста Києва та постанову від 14.05.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/2681/15-г господарського суду міста Києваза позовом третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення 36 896,85 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Случак О.О. (дов. від 14.08.14)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 18.08.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Костенко Т.Ф., Кравчук Г.А.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних за період з 12.07.2013 до 25.12.2014 у розмірі 5 448,42 грн., інфляційні втрати за період з 12.07.2013 до 25.12.2014 у розмірі 31 448,43 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2015 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено повністю, стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Мега Торг ЛТД" 5448грн. 42 коп. втрат від інфляції, 31448 грн. 43 коп. 3% річних, а також 1827 грн. судового збору.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 у складі: Куксова В.В., Яковлєва М.Л., Авдеєва П.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Фірма "Т.М.М." - ТОВ у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.32 Господарського процесуального кодексу України та п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2007 між ТОВ "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 1125/12/2007.

За умовами Договору Лізингодавець зобов'язався придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою Лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти його на умовах даного договору.

Предметом лізингу за Договором є автопричіп МАЗ-938660-044, 2007 року випуску, 3 одиниці.

20.03.2008 на підставі видаткової накладної № РН-0000066 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу.

Згідно з п. 7.7 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний вносити на всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Сторонами одночасно з підписанням Договору погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Надалі Додатковою угодою №1125/12/2007/R від 30.07.2009 графік лізингових платежів викладено в новій редакції.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 910/17786/13, яке набрало законної сили, тому відповідно до ст. 35 ГПК України не доводились знову при вирішенні даного спору.

Крім того, зазначеним рішенням стягнуто заборгованість по сплаті лізингових платежів (за 53-й - 64-й періоди лізингу) у період з 03.08.2012 по 11.07.2013 в розмірі 124603,56 грн. У порядку ст. 625 ЦК України у зв'язку з порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання судом також було задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1784,55 грн. - 3% річних та 207,59 грн. - збитків від інфляції, розрахованих станом по 11.07.2013.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 5448,42 грн. втрат від інфляції та 31448,43 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати 124603,56 грн. лізингових платежів у період 12.07.2013 - 25.12.2014.

Господарськими судами обгрунтовано зазначено, що рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 910/17786/13 вважається виконаним, і зокрема заборгованість по лізинговим платежам в розмірі 124603,56 грн. вважається погашеною після зарахування коштів на рахунок кредитора - позивача, в даному випадку з 26.12.2014, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку.

Судами також встановлено, що ТОВ "Мега Торг ЛТД" набуло замість Лізингодавця право вимоги до відповідача на підставі договору від 05.12.2013 за № 204/11-2013 про уступку права вимоги.

Про заміну кредитора у зобов'язанні відповідача було повідомлено належним чином, що встановлено ухвалою суду від 30.09.2014 у справі №910/17786/13.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги приписи статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором від 18.12.2007 за № 1125/12/2007 та наявність підстав для застосування до відповідача правових наслідків, встановлених ст. 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стягнення з відповідача 5448,42 грн. втрат від інфляції та 31448,43 грн. 3% річних є правомірним. Суми стягнення апеляційною інстанцією перевірені.

Що стосується посилання касатора на те, що ним перераховано 124603,56грн. на рахунок відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м.Києва ще 18.08.2014, а тому втрати від інфляції та річні слід розраховувати до 18.08.2014, то апеляційна інстанція правильно зазначила, що заборгованість вважається погашеною після зарахування коштів на рахунок кредитора і у відповідача була можливість сплатити стягнуту за рішенням суду суму ще до списання з нього Державною виконавчою службою коштів в примусовому порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову від 14.05.2015 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 25.02.2015 господарського суду міста Києва у справі №910/2681/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т.Костенко

Г.Кравчук