ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2015 року Справа № 904/9739/14
головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.15у справі№904/9739/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"простягнення 6 080,88 грнРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 10.08.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача -Шаба Я.С. - за дов. від 01.01.15;
від відповідача - Гарькавий А.Г., за дов. від 01.07.15.
Державним підприємством "Придніпровська залізниця" у грудні 2014 року заявлено позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 6 080,88 грн, з яких: 1 620,60 грн плата за користування вагонами, 1 351,80 грн збір за маневрову роботу, 231,60 грн збір за зважування вантажу, 1 700,20 грн збір за зберігання вантажу, 163,20 грн збір за повідомлення. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що контрольне переважування виявило, нерівномірне завантаження візків двох вагонів, що є порушенням розділу 4, пункту 4.3 Збірника №17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України. При цьому, позивач посилався на приписи статей 24, 46, 62, 119 Статуту залізниць України, підпункту 3 пункту 2, підпунктів 8, 12 пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 9 Правил зберігання вантажів, підпунктів 1.8, 2.1, 4.1 таблиці №3 пункту 10 розділу 3, пункту 1 розділу 5 Тарифного керівництва №1.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.15, ухваленим суддею Золотарьовою Я.С., у задоволені позову відмовлено. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 62 Статуту залізниць України, оскільки відповідач не є вантажовідправником, а отже не несе відповідальність за неправильність, неточність або неповноту відомостей зазначених в накладній. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 24, 32, 118, 122 Статуту залізниць України.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пруднікова В.В., Дмитренко Г.К., Орєшкіної Е.В., постановою від 30.03.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, та прийняти нове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. Скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 24, 32, 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки вони унормовують відповідальність за невірне зазначення відправником даних у накладній, а предметом даного спору є стягнення плати за користування вагонами і додаткових зборів. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує, що відповідно до приписів статті 62 Статуту залізниць України, за прибуттям вантажу на станцію призначення, на вантажоодержувача покладається вся відповідальність, яку у даному перевезенні перед залізницею до цього ніс вантажовідправник. Скаржник зазначає, що вантажоодержувач повинен сплатити залізниці збори, штрафи, відшкодувати збитки пов'язані з перевезенням, а потім може стягнути відповідні суми з вантажовідправника. При цьому вважає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пунктів 4, 6, 8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами.
Від Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" отримано відзив, в якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 6080,88 грн за нерівномірне завантаження візків вагонів. Розглядаючи справу, суди установили, що 18.01.14 станцією Часов Яр Донецької залізниці було прийнято за накладною №51235794 вантаж "пісок формувальний" у вагонах №65382756 та №60738242 для перевезення на станцію Кривий Ріг-Головний на адресу одержувача - Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг". На станції Верхівцеве Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу у вагонах. Переважуванням вантажу у вказаних вагонах було виявлено нерівномірне завантаження візків вагонів, що є порушенням розділу 4, пункту 4.3 Збірника №17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, про що складено акти загальної форми. Спірні вагони були відчеплені від основного поїзду для виправлення навантаження і після усунення комерційної несправності, за накладною №51235794 були відправлені на станцію призначення Кривий Ріг - Головний, для видачі відповідачу. За виконані залізницею послуги, пов'язані із виправленням вищевказаного порушення, станцією Верхівцеве нараховані платежі за актом загальної форми ГУ-23 від 13.08.14 №355 на суму 6 080,88 грн. Станцією призначення Кривий Ріг-Головний на підставі зазначеного акту загальної форми були складені накопичувальна картка форми ФДУ-92 №18089130 та відомість плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №18089436, для стягнення з одержувача вантажу додаткових зборів. Вищезазначені документи працівник відповідача підписав із запереченнями: "З нарахованою сумою не згодні, оскільки згідно статті 32 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за схоронність вантажу та підготовку його під навантаження". За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Що ж до обставин, які визнаються іншою стороною, то вони не підлягають доведенню, лише якщо в суду не виникає сумніву у їх достовірності. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З матеріалів справи убачається, що підставою позову є несплата відповідачем нарахованих платежів за актом загальної форми ГУ-23 від 13.08.14 №355 на суму 6 080,88 грн. Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Згідно з частиною 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Стаття 62 Статуту залізниць України, передбачає, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. Згідно пункту 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника. Розглядаючи справу та оцінюючи докази у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що стаття 62 Статуту залізниць України, на яку посилається скаржник у своїх доводах, встановлює лише порядок здійснення розрахунків та не встановлює відповідальності або зобов'язання вантажоодержувача здійснити оплату додаткових послуг залізниці, пов'язаних з надлишковим завантаженням вантажовідправником вагонів, зазначенням невірних відомостей у накладній. Доводи, викладені в касаційній скарзі про те, що апеляційним судом порушено приписів статей 24, 32, 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки ними унормовано відповідальність у вигляді штрафу за невірне зазначення відправником даних у накладній, а предметом даного спору є стягнення плати за користування вагонами і додаткових зборів, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі. Зазначені доводи не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи, а ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.15 у справі №904/9739/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Відокремленого структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Дроботова