Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.07.2015 року у справі №923/722/14
Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №923/722/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 923/722/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"на постановуОдеської апеляційного господарського суду від 14.04.2016за заявоюПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"провизнання наказу таким, що не підлягає виконанню,у справі№ 923/722/14 Господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Ураїни"доПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"за участюВідділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоніпростягнення 1 136 525,85 грн,

за участю представників

від стягувача: Громніцький Ю.П.;

від боржника: Оніщенко В.І.;

від ДВС: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.02.2016 у справі № 923/722/14 (суддя Нікітенко С.В.), залишеною без змін постановою Одеської апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (головуючий суддя - Бєляновський В.В., судді - Величко Т.А., Поліщук Л.В.) відмовлено ПП "Херсонтеплогенерація" у задоволенні заяви про визнання наказу № 923/722/14 від 19.05.2015 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми пені у розмірі 215 554,58 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеської апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 923/722/14 та задовольнити заяву ПП "Херсонтеплогенерація" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 у справі № 923/722/14 (головуючий суддя - Кривда Д., судді: Грек Б., Борденюк Є.) прийнято касаційну скаргу ПП "Херсонтеплогенерація" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 923/722/14 Господарського суду Херсонської області до провадження та призначено її розгляд у засіданні 04.10.2016.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 30.09.2016 № 08.03-04/4684 у зв'язку із звільненням ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України згідно з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 справу № 923/722/14 передано на повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням ОСОБА_6 з посади судді Вищого господарського суду України згідно з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 справу № 923/722/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 у справі № 923/722/14 (головуючий суддя - Поляк О.І., судді: Бакуліна С.В., Ходаківська І.П.) прийнято касаційну скаргу ПП "Херсонтеплогенерація" на постанову Одеської апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 923/722/14 Господарського суду Херсонської області до розгляду та призначено її розгляд в засіданні 18.10.2016.

У призначене судове засідання з'явилися представники стягувача і боржника. Представник Державної виконавчої служби своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників стягувача і боржника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 у справі № 923/722/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Херсонтеплогенерація" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 714 490,04 грн, суму пені у розмірі 215 554,58 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 25 070,05 грн, суму 3% річних у розмірі 64 960,67 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Господарські суди виходили з того, що заборгованість ПП "Херсонтеплогенерація" перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникла за невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3159-БО-33 від 28.12.2012, укладеного між сторонами, за період з січня по грудень 2013 року. ПП "Херсонтеплогенерація" взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого природного газу виконав частково, допустив прострочення платежів і на момент розгляду судом справи № 923/722/14 заборгованість останнього перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спожитий газ за 2013 рік складала 714 490,04 грн.

19.05.2015 Господарським судом Херсонської області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення у справі № 923/722/14.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що присуджена до стягнення з ПП "Херсонтеплогенерація" заборгованість за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року була погашена останнім до 25.08.2015.

12.01.2016 ПП "Херсонтеплогенерація" звернулось до Господарського суду Херсонської області із заявою в якій просило визнати наказ, виданий у справі № 923/722/14, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПП "Херсонтеплогенерація" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 215 554,58 грн (з урахуванням уточнення вимог від 03.02.2016). В обгрунтування вказаної заяви ПП "Херсонтеплогенерація" посилалось на норми ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", якими передбачено списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року. На думку заявника, пеня, присуджена до стягнення за рішенням суду від 31.03.2015 у справі № 923/722/14, є списаною в силу зазначених норм, оскільки ПП "Херсонтеплогенерація" погасило заборгованість перед "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаної заяви, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реалізація права теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій на списання пені, штрафних та фінансових санкцій, передбаченого нормами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку від виникнення певних передумов, зокрема наявності заборгованості за природний газ, спожитий після 01.01.2014 до 31.12.2014 та укладання договору про реструктуризацію заборгованості, а відтак відсутність вказаних умов виключає можливість для застосування механізму списання пені, штрафних та фінансових санкцій, передбачених зазначеним Законом. При цьому, заявником не подано доказів на підтвердження наявності у нього заборгованості за природний газ, спожитий після 01.01.2014 до 31.12.2014 та укладання договору про реструктуризацію відповідної заборгованості. Крім того, списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" є одним із елементів передбаченої ним процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися окремо, поза її межами. Іншого порядку списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій на сьогодні законодавством не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ПП "Херсонтеплогенерація" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015 № 423-VIII, яким внесені зміні, зокрема, до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" доповнено частиною 13 такого змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 до 31 грудня 2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України".

З правового аналізу зазначених законодавчих змін, спрямованих на стабілізацію фінансового стану саме НАК "Нафтогаз України", вбачається, що предметом його регулювання є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій, не погашена станом на 06.06.2015, за природний газ, спожитий протягом 2014 року, яка реструктуризується шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору. При цьому, сплата теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями в 3-х місячний строк, починаючи з 06.06.2015, заборгованості за природний газ, спожитий в попередній період, тобто до 2014 року, є лише передумовою для такої реструктуризації і укладення відповідного договору.

Водночас, законодавець чітко визначив, що списання пені, штрафних та фінансових санкцій може відбутись лише за умови виконання сторонами вказаних вимог, тобто після сплати теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями в 3-х місячний строк заборгованості за газ, спожитий до 2014 року, і після укладення договору про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий протягом 2014 року, отже списання пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів процедури реструктуризації цієї заборгованості (останнім етапом саме реструктуризації), а відтак не може розглядатись відокремлено від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначив про виконання ним вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме сплату в 3-х місячний строк боргу за газ, спожитий до 1 січня 2014 року, що, на його думку, є підставою для списання пені нарахований на цей борг, сума якої охоплюється спірним наказом.

Однак, позивач, заперечуючи проти задоволення вказаної заяви та одностороннього списання пені, присудженої до стягнення за рішенням суду, зазначив, що норма ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не поширює своєї дії на вказані правовідносини в контексті визнання наказу у справі № 923/722/14 таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідач може мати право на списання пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" лише за наявності передумов передбачених вказаною статтею, зокрема укладення договору про реструктуризацію заборгованості. При цьому, вказане право є одним із елементів процедури реструктуризації заборгованості і не може розглядатися поза її межами. Однак у відповідача відсутні відповідні передумови.

Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПП "Херсонтеплогенерація" спору про право останнього на припинення зобов'язання щодо сплати пені.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, визнання права та припинення правовідношення.

За приписами ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Позов про визнання права, зокрема, на списання пені, набутого за Законом України " Про засади функціонування ринку природного газу", або ж про припинення правовідношення, в якому відповідач виступає боржником, що зобов'язаний сплатити пеню за неналежне виконання зобов'язання, подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Тобто метою подання таких позовів є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права, запобігання дій з боку третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню, встановлення правових підстав, з якими законодавчі приписи або дії осіб пов'язують припинення правовідношення, що, в свою чергу, в разі задоволення таких вимог буде засвідчувати наявність або відсутність обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що має або втратила право, тощо.

Відтак, за змістом наведених законодавчих приписів, права особи, які не визнаються або оспорюються, у вказаних вище способах їх захисту (визнання права та припинення правовідношення), захищаються судами в порядку позовного провадження, процедура якого визначена розділами І - ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За приписами пунктів 3.1, 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (із змінами і доповненнями) частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, які слід розглядати за правилами ГПК у межах вже розглянутої справи, у разі:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Отже, враховуючи імперативні приписи ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, норма ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення, втім не встановлює процесуального механізму вирішення судом спору про право на цій стадії господарського процесу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов'язань боржника, адже в іншому випадку між сторонами з цього приводу виникає спір про право, який не можливо вирішити лише шляхом застосування процесуальної норми.

Отже, оскільки стягувачем за наказом не визнається право боржника, яке він вважає набутим на підставі приписів ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 №423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") на списання в односторонньому порядку пені, а зобов'язання з їх оплати за спірним наказом припиненим, між сторонами існує спір про відповідне право, який до його вирішення в загальному порядку та встановлення судом обставин наявності/відсутності вказаного права, позбавляє господарський суд підстав для застосування приписів ч. 4 ст. 117 ГПК України до судового наказу в частині стягнення пені.

З урахуванням викладеного, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ПП "Херсонтеплогенерація" про визнання наказу, виданого у справі № 923/722/14, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 215 554,58 грн, є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Одеської апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 923/722/14 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" на постанову Одеської апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 923/722/14 залишити без задоволення.

Постанову Одеської апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 923/722/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

І.П. Ходаківська