ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/25105/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА РІТЕЙЛ", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017

зі справи № 910/25105/15

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - ТОВ "Українська музична видавнича група"), м. Київ,

до приватного підприємства торгівельної фірми "Антошка" (далі - Фірма), м. Одеса,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА РІТЕЙЛ" (далі - ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ"), м. Київ,

про стягнення 12 180,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Сербуль О.Ю. предст. (дов. від 02.06.2016)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Організація в інтересах ТОВ "Українська музична видавнича група" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Фірми про стягнення 12 180,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 45, 49, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) та статей 426, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем в приміщенні магазину "Антошка" за адресою: м. Київ, пр-т. Оболонський, 21-Б ТРЦ "Дрим Таун" музичного твору з текстом "You're such a good looking woman" (виконавець Joe Dolan), шляхом його публічного виконання.

Справа розглядалася судами неодноразово.

У новому розгляді справи Організація просила у прийнятті рішення та у визначенні розміру компенсації виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений станом на час прийняття судом відповідного рішення, та який становить 1600,00грн. Відповідно, розмір компенсації, за розрахунком Організації, складає 16 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/25105/15 (суддя Зеленіна Н.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 (судді Остапенко О.М.- головуючий, Доманська М.Л., Алданова С.О.) позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій у прийнятті судових актів норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Організація зазначила про те, що подана касаційна скарга не обґрунтовує порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника Організації, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- 01.01.2014 Організацією як організацією колективного управління та ТОВ "Українська музична видавнича група" укладено договір № АУ002К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір), за умовами якого позивач надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів третіми особами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання, здійснювати її розподіл та виплату;

- згідно з пунктом 8.3 Договору у випадку виявлення порушень прав позивача Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав;

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 11.1 Договору);

- ТОВ "Українська музична видавнича група" на підставі Договору передало Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема на твір "You're such a good looking woman" (автори тексту та музики Hammond Albert Louis, Hazlewood Mike; виконавець Joe Dolan);

- згідно додаткової угоди від 30.12.2014 № 2 до Договору сторони підтвердили припинення Договору 31.12.2014 та передбачили, що Договір залишається чинним щодо повноважень на судовий захист прав позивача, які були порушені в період чинності Договору;

- ТОВ "Українська музична видавнича група", у свою чергу отримало майнові права на згаданий твір за договором від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір), який укладений ним з товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (РФ);

- згідно витягу із каталогу творів від 21.02.2014 до договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр, останній містить відомості про передачу позивачу права на використання, зокрема твору "You're such a good looking woman" (авторські права на твір 50%);

- термін дії договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр продовжений до 31.12.2014 згідно додаткової угоди від 31.12.2013;

- 03.10.2014 в приміщенні магазину "Антошка" (м. Київ, пр-т. Оболонський, 21-Б ТРЦ "Дрим Таун"), у якому господарську діяльність здійснює Фірма, зафіксовано використання, шляхом публічного виконання музичного твору "You're such a good looking woman" для фонового озвучення приміщення, що підтверджується актом фіксації від 03.10.2014 № 23/-03.10.14, диском з відеофіксацією від 03.10.2014 та касовим чеком;

- 01.01.2011 Фірмою і ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" укладено договір № 11/02 про надання послуг, відповідно до умов якого замовник (відповідач) замовляє виконавцю (третя особа), а виконавець (третя особа) бере на себе зобов'язання за винагороду надати замовнику (відповідачу) на умовах цього договору наступні послуги:

забезпечити цілодобову трансляцію музичних композицій та розміщених по між ними аудіо файлів з інформаційними повідомленнями відповідача за допомогою СD дисків записаних третьою особою та наданих відповідачу, або за допомогою супутникової передачі даних та мережі Інтернет на об'єктах відповідача, зазначених у додатках до даного договору.

при формуванні каталогу музичних композицій третя особа використовує каталог музичних композицій, власником авторських та суміжних прав яких є третя особа, а також каталог музичних композицій опублікованих з ціллю комерційного використання, їх примірників та зафіксованих в них виконань.

- відповідно до пункту 5.3 договору про надання послуг від 01.01.2011 виконавець (третя особа) гарантує, що він є власником авторських та суміжних прав на каталог музичних композицій, які будуть використані для виконання своїх зобов'язань згідно умов цього договору, виконавець (третя особа) надає замовнику (відповідачу) право використовувати (у т.ч. публічно виконувати/сповіщувати) отримані, на виконання умов даного договору, від виконавця (третьої особи) музичні композиції, без обмежень в об'єктах зазначених у додатках до договору;

- згідно з пунктом 1.4 договору про надання послуг від 01.01.2011 (в редакції додаткової угоди від 10.01.2013) виконавець (третя особа) передає замовнику (відповідачу) невиключні майнові авторські права на музичні твори з текстом або без тексту та невиключні майнові суміжні права на фонограми та зафіксовані у них виконання шляхом публічного виконання, що визначені у додатках до цього договору;

- ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" не є організацією колективного управління в розумінні Закону № 3792;

- 14.04.2014 ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" (третя особа) та Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав", яке є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення згідно свідоцтва від 22.08.2003 № 5/2003, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності (та яке діяло за дорученням асоціації "Дім авторів музики в Україні", яка є організацією колективного управління авторськими правами згідно свідоцтва від 26.01.2005 № 7/2005, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності), укладено договір № Київ/01/04/14 про виплату винагороди (роялті), предметом якого є умови використання третьою особою способом публічного виконання у зазначених в додатках до цього договору закладах, що є клієнтами третьої особи (на підставі укладених договорів), фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань. Третя особа зобов'язалася сплачувати винагороду за публічне виконання фонограм (підпункт 1.1 пункту 1 наведеного договору);

- в додатку № 2 до договору № Київ/01/04/14 від 14.04.2014 визначено перелік закладів, в яких третя особа здійснює публічне виконання фонограм; такими закладами є дитячі супермаркети "Антошка", зокрема дитячий супермаркет "Антошка", розташований за адресою: м. Київ, Оболонський проспект, 21-Б;

- ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ", на підставі укладеного договору з Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав", набуло право саме на використання фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань способом публічного виконання, а не на подальшу передачу прав на таке використання третім особам;

- Фірма використала у власній господарській діяльності спірний музичний твір без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди за таке використання;

- 16 000,00 грн. є обґрунтованим розміром компенсації.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо правомірності публічного виконання спірного музичного твору у приміщенні закладу торгівлі, в якому господарську діяльність здійснює Фірма, та наявності чи відсутності підстав для стягнення з Фірми компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала авторські майнові права у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі правові позиції викладені в абзацах четвертому і п'ятому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

З огляду на те, що договори, якими Організація обґрунтовує своє право на звернення з позовом до суду в інтересах позивача для захисту виключних майнових авторських прав останнього є чинними та недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність в Організації права на звернення з позовом до суду в інтересах позивача, з метою захисту виключних майнових авторських прав останнього на спірний музичний твір.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", зокрема зазначено, що відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону № 3792 при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Частиною другою статті 33 Закону № 3792 визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору, і отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна. Такі правові позиції викладено й у підпункті 30.2 пункту 30 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12.

У пункті 491 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону № 3792 до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Використання ж твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Надавши оцінку в їх сукупності наданим Організацією доказам в підтвердження публічного виконання спірного музичного твору у закладі торгівлі, в якому господарську діяльність здійснює відповідач (акту фіксації, відеозапису та фіскальному чеку), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про належність та допустимість таких доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

З огляду на зазначене попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ними норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду з даним позовом; належність позивачеві виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір; відсутність у ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" статусу організації колективного управління, а отже, й права дозволяти відповідачеві використання необмеженого (невизначеного) переліку творів; відсутність у Фірми необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірного музичного твору; факт використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності; використання Фірмою спірного твору без належної сплати (правовласнику або організації колективного управління) авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, - дійшли обґрунтованого висновку щодо доцільності визначення суми компенсації в мінімальному розмірі (10 мінімальних заробітних плат) та правомірно (в межах, визначених чинним законодавством) задовольнили даний позов, стягнувши з відповідача компенсацію з урахуванням того розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений станом на час прийняття місцевим господарським судом відповідного рішення.

Доводи касаційної скарги ТОВ "МЕДІА РІТЕЙЛ" не спростовують викладеного в оскаржуваних судових рішеннях.

Зокрема, скаржником не враховано, що з урахуванням презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) питання наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (РФ) прав на укладення субліцензійного договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр з позивачем перебуває поза межами вирішення даного спору.

При цьому, Вищий господарський суд України також враховує, що саме Фірма, яка здійснює господарську діяльність у відповідному магазині (закладі торгівлі), є відповідальною особою за дотримання вимог закону у цьому закладі, у тому числі у сфері інтелектуальної власності.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 зі справи № 910/25105/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА РІТЕЙЛ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко