ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 904/1751/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2016у справі№ 904/1751/16 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюПриватного підприємства "АГРО-ФТ"пробанкрутствоза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - Лисенко В.М.

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством "АГРО-ФТ" подано до господарського суду заяву про банкрутство Приватного підприємства "АГРО-ФТ" (далі - ПП "АГРО-ФТ", боржник) в порядку ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 N 4212-V, (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 у справі № 904/1751/16 заяву ПП "АГРО-ФТ" про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "АГРО-ФТ" прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 (суддя Полєв Д.М.) порушено провадження у справі № 904/1751/16 про банкрутство ПП "АГРО-ФТ", введено процедуру санації боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим санацією ПП "АГРО-ФТ" керівника боржника ОСОБА_6., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Андросову В.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 904/1751/16 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 у справі №904/1751/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 904/1751/16, а справу № 904/1751/16 передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі №904/1751/16 ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 скасовано, справу передано на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, оскільки апеляційним судом без врахування особливостей, що передбачені вимогами ст. 94 Закону про банкрутство, а також, в порушення вимог ст. 1 Закону про банкрутство не з'ясовано належним чином правового статусу заявника апеляційної скарги у даній справі, не надано правової оцінки доводам апеляційної скарги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про те, що банк вважає себе заставним кредитором боржника - ПП "АГРО-ФТ", про що керівник боржника в заяві про порушення справи про банкрутство не вказав, а також, не надана оцінка доводам заявника, що викладені в тексті апеляційної скарги про те, що останній не надавав згоду на впровадження плану санації та на призначення керуючим санацією керівника боржника в порядку ст. 94 Закону про банкрутство, крім того, в ухвалі про припинення апеляційного провадження не надана оцінка письмовим доказам, що містяться у справі та були подані банком в підтвердження своїх доводів, на момент винесення оскаржуваної ухвали Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Під час здійснення апеляційного провадження постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 (колегія суддів: Білецька Л.М. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 у справі №904/1751/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" повторно звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у порушенні провадження у справі №904/1751/16 про банкрутство ПП "АГРО-ФТ".

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 23, 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 101 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, частиною шостою статті 106 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно вимог ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, 28.08.2015 власниками боржника ОСОБА_6 і ОСОБА_10 затверджено план санації і прийнято рішення звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення справи про банкрутство ПП "АГРО-ФТ" в порядку ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Законом, заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

за наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у разі якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

за наявності плану санації та письмової згоди всіх забезпечених кредиторів, а також кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника.

Для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

З письмового звіту арбітражного керуючого Андросової В.Є. судом другої інстанції встановлено, що скаржник заявив свої грошові вимоги у розмірі 1 093 424,01 грн., в тому числі 2 756 грн. судового збору у встановлений Законом строк після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. В реєстрі вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі 1 093 424, 01 грн. на даний час значаться, як невизнані боржником.

Крім того, апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що в апеляційній скарзі ПАТ "Банк Кредит Дніпро" вважає себе заставним кредитором боржника. Проте, в реєстрі вимог кредиторів (т.2,а.с.69) він не значиться як заставний кредитор, скаржник заявив тільки грошові вимоги, які ґрунтуються на стягненні кредиторської заборгованості з боржника, договір застави до матеріалів справи не наданий.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Однак, навіть клопотання скаржника про залучення договору застави відсутнє, з цих підстав суд другої інстанції не прийняв докази, надані до пояснення скаржника від 28.12.2016.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду мотивована тим, що форма відмови від забезпечення законом не встановлена, наразі один і той самий кредитор за одними і тими ж самими вимогами не може бути і забезпеченим кредитором і конкурсним, оскільки це призводить до подвійної відповідальності боржника.

На думку колегії суддів , пріоритет вибору у цьому питанні слід віддати на розсуд самого кредитора , до дискреційних повноважень якого відноситься реалізація самого способу вибору шляхом або: зазначення як заставного з усіма особливостями його правового статусу як заставного кредитора у процедурі банкрутства,або позиціонування себе як конкурсного кредитора і, як наслідок відмова від забезпечення.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що скаржник вчинив усі дії, що свідчать про конкурсний характер його вимог , а саме звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, звернувся до суду з грошовими вимогами на підставі цього рішення суду, і відповідно керуючим санацією вчинено всі необхідні дії, що кореспондуються з його зверненням.

Всі ці обставини і дії самого кредитора свідчать про обрання ним самим у цій справі статусу конкурсного кредитора, вимоги якого не перевищують 50 відсотків всієї кредиторської заборгованості боржника, а отже, план санації не потребує його згоди. Доводи скаржника про недостовірність поданих даних боржником щодо його активів не спричиняють скасування ухвали про порушення провадження у справі, а наслідком цього є можливість введення процедури ліквідації (абз.7 ч. 3 ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в зв'язку з чим, підлягає скасуванню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство № 904/1751/16 - підлягає припиненню, враховуючи таке.

Судом другої інстанції встановлено, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" оскаржував ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство "ПП Агро-ФТ" в апеляційному порядку, посилаючись в скарзі на наявність у нього статусу забезпеченого кредитора, а також відсутність в матеріалах справи його згоди щодо переходу до процедури санації в порядку ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом також встановлено, що Банк звернувся у справу про банкрутство боржника як конкурсний кредитор.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 94 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду у місячний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують та/або заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно з ч. 8 ст. 94 Закону, господарський суд, у порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в який зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що виходячи з вимог ч.ч.6, 8 ст. 94 Закону, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а також права на оскарження рішень суду у справі про банкрутство після визнання його грошових вимог господарським судом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2016 у справі № 904/1751/16 прийнято заяву ПАТ "Банк Кредит Дніпро" як конкурсного кредитора до розгляду, вказана заява господарським судом Дніпропетровської області в установленому Законом порядку ще не розглянута, ухвала за результатами розгляду вказаних грошових вимог в матеріалах справи відсутня.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, враховуючи вимоги ст. 91 ГПК України, ст.ст. 1, 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Банк, в даному випадку,вважаючи себе заставним кредитором, має право оскаржити ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 94 Закону, з підстав ненадання письмової згоди всіх забезпечених кредиторів на впровадження плану санації та на призначення керуючим санацією керівника боржника, після звернення у встановленому законом порядку у справу про банкрутство з заявою та визначення у цій заяві свого статусу, як забезпеченого кредитора, на якого вимоги щодо граничного строку подання заяви не розповсюджуються.

Господарський суд за своєю ініціативою позбавлений права змінювати зміст та правові підстави заяви кредитора, що звертається у справу про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" як конкурсний кредитор господарським судом не визнаний, на даний час з заявою забезпеченого кредитора у справу про банкрутство ПП "Агро-ФТ" не звертався, в зв'язку з чим, не має статусу особи, що має право оскаржувати ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд на вказані обставини уваги не звернув, здійснив перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство за апеляційною скаргою особи, яка не мала права її подавати.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою - припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 у справі №904/1751/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 у справі № 904/1751/16 припинити.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков