Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.09.2014 року у справі №916/3134/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 916/3134/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 02.07.2014 року

у справі № 916/3134/13 господарського суду Одеської області

за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного

прокурора в інтересах держави в особі

Одеської обласної державної адміністрації та

Одеського обласного управління водних ресурсів

до 1. Білгород-Дністровської районної державної

адміністрації

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним договору оренди водного

об'єкту, визнання протиправним розпорядження,

звільнення водного об'єкту -

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - 1- не з'явились,

відповідача - 2- ОСОБА_3 дов. від 28.05.2014 р.,

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.09.2014 р. у зв'язку із виходом з відпустки судді Мачульського Г.М., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді - Кравчук Г.А., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.03.2014 р. (судді - Зайцев Ю.О., Никифорчук М.І., Цісельський О.А.) позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах Одеської обласної державної адміністрації задоволено частково. Розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 354/2007 від 20.03.2007 р. "Про надання згоди на оренду водойми загальнодержавного значення, розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту" - скасовано. Визнано недійсним договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення - ставка, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимирівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне, укладений 06.07.2007 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією. З'обов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення - ставок, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимирівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне. В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. (судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2014 р. скасовано. Заступнику Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що проведеною Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою перевіркою законності розпорядження водних об'єктами загальнодержавного значення та їх використання встановлено, що розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 354/2007 від 20.03.2007 надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 згоду на оренду водойми загальнодержавного значення, розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту, площею дзеркала 12,43 га строком на 23 роки для рибогосподарських потреб (риборозведення).

На підставі зазначеного розпорядження між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 06.07.2007 укладено договір оренди водного об'єкта - ставка площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимирівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне.

Звертаючись з позовом, заступник Білгород-Дністровського міжрайонного

прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів зазначав, що розпорядження та договір оренди, згідно ст. ст.5, 14, 51 Водного кодексу України, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки у відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації було відсутнє право розпоряджатись (передавати в оренду) даний водний об'єкт з огляду на його статус загальнодержавного значення. Згідно листа Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 13.08.2013 № 2849/01-33/1/5072 за наявною інформацією, Кабінетом Міністрів України не проводився розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду в порядку ст. 51 Водного кодексу.

Також було вказано, що про вказані порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо за результатами перевірки за завданням прокуратури Одеської області та на підставі отриманих документів з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Білгород-Дністровського управління водного господарства, надання їм правової оцінки.

Прокуратурою під час розгляду справи було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, проти задоволення якого відповідачі заперечували.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що про вказані порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо лише 25.10.2013 р., за результатами перевірки за завданням прокуратури Одеської області та на підставі отриманих документів з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Білгород-Дністровського управління водного господарства, надання їм правової оцінки.

Суд не прийняв до уваги посилання відповідачів на сплив позовної давності, оскільки до матеріалів справи не надано жодних доказів щодо отримання Одеською обласною державною адміністрацією та Одеським обласним управлінням водних ресурсів спірного розпорядження та договору оренди.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження спірним водним об'єктом для риборозведення здійснюється відповідною обласною державною адміністрацією - Одеською обласною державною адміністрацією, з огляду на що дії Білгород-Дністровської районної державної адміністрації по виданню розпорядження № 354/2007 від 20.03.2007 р. є такими, що здійснені з перевищенням повноважень. У зв'язку з викладеним, розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 354/2007 від 20.03.2007 "Про надання згоди на оренду водойми загальнодержавного значення), розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту" підлягає скасуванню.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи, що судом встановлено факт перевищення Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією наданих їй повноважень в частині розпорядження водним об'єктом - Чистоводненським ставком № 1 при передачі його в оренду, відповідний договір оренди водного об'єкта - ставка, площею водного дзеркала 12,43 га, який розташований на території Володимирівської сільської ради, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля села Чистоводне, укладений 06.07.2007 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним.

Натомість, постановою апеляційного господарського суду скасовано рішення суду першої інстанцій на тій підставі, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків належать до водних об'єктів загальнодержавного значення.

За приписами ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Частинами п'ятою, шостою та десятою наведеної норми передбачено, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Апеляційний господарський суд вказав, що господарським судом встановлено порушення органом державної влади вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо порядку передачі в оренду Чистоводненського ставка № 1, внаслідок чого скасовано розпорядження Білгород - Дністровської районної державної адміністрації "Про надання згоди на оренду водойми загальнодержавного значення, розташованої на території Володимирівської сільської ради, за межами населеного пункту" від 20.03.2007 р. № 354/2007 та визнано недійсним договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення від 06.07.2007 р., укладений між Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 м. Одеса. Однак, будь - які докази, які підтверджують порушення вимог законодавства або умов договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення від 06.07.2007 р. з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Одеса, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на це суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що місцевим господарським судом помилково не прийнято до уваги, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-ІV суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" закріплено, що дії органу місцевої влади, які полягали у не продовженні договору оренди, не дивлячись на те, що така умова в орендній угоді містилась, слід розцінювати як перешкоджання законним очікуванням орендатора та позбавлення його частково тих міркувань, на підставі яких укладено договір. Суд зробив висновок, що порушення приписів Водного кодексу України допущені органом державної влади, який діяв поза межами власної компетенції, вказані порушення не повинні впливати на правомірні очікування фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Одеса, тому покладання на останню негативних наслідків допущеного органом державної влади порушення є безпідставним.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що суди передніх інстанцій не в повному обсязі дослідити питання пропуску позивачем строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Суд першої інстанції зазначив, що про вказані вище порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо лише 25.10.2013 р., за результатами перевірки за завданням прокуратури Одеської області та на підставі отриманих документів з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Білгород-Дністровського управління водного господарства, надання їм правової оцінки.

Однак, такий висновок не ґрунтується на відповідних доказах, оскільки судами не встановлено коли саме була проведена перевірка, не встановлена дата отримання прокуратурою необхідних документів, та яке рішення було прийнято за результатами перевірки, при тому що прокурор звернувся з позовом у листопаді 2013 року.

Апеляційний господарський натомість вважає, що про існування укладеного між відповідачами спірного договору оренди водного об'єкта від 06.07.2007 р. Білгород - Дністровська міжрайонна прокуратура була проінформована ще у липні 2010 р.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Усупереч наведеному, у справі, яка розглядається, суди не визначили початок перебігу позовної давності.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 916/3134/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський