Постанова ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №18/3022/11

Друк

Пошук

246

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 18/3022/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП"на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 10.10.2014 у справі № 18/3022/11 господарського суду Полтавської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Генеральної прокуратури України - Онуфрієнко М.В., від Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" - Ковальчук І.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2014 у справі № 18/3022/11 апеляційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 у справі № 18/3022/11 не прийнято до розгляду і повернуто скаржнику на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Корпорація "Співдружність КОМП" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2014, а справу № 18/3022/11 направити до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.01.2012, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 53, 97 ГПК України.

В судовому засіданні 17.03.2015 від заявника касаційної скарги Корпорації "Співдружність КОМП" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 18/3022/11 про банкрутство ТОВ " Кременчуцький автоскладальний завод" на підставі ст.ст.22,79 ГПК України до розгляду по суті іншої справи про визнання недійсними договорів факторингу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в судовому засіданні 17.03.2015 відмовила в задоволенні вказаного клопотання, в зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст.1115 ГПК України у касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій , пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

В даному випадку, зупинення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 79 ГПК України до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься.

Переглянувши у касаційному порядку ухвалу Харківського апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.01.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 за результатами підготовчого засідання визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в сумі 240027540,01 грн. основного боргу.

Зобов'язано ініціюючого кредитора - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" в десятиденний термін подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод"; докази публікації оголошення надати суду; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Тищенко О.І.; зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів та представити його суду до 02.04.2012; попереднє засідання суду призначено на 17.04.2012 об 11:00; зобов'язано розпорядника майна скликати та провести збори кредиторів, які мають відбутися до 01.05.2012 за місцем знаходження боржника. Протокол зборів представити суду; засідання суду, на якому має бути винесена ухвала суду про санацію боржника чи постанова про визнання його банкрутом призначено на 03.05.2012 о 10:00.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Корпорація "Співдружність КОМП" звернулась до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.06.2012, з посиланням на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Одночасно, заявник апеляційної скарги заявив клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду першої інстанції від 26.01.2012.

В обгрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що про існування оскаржуваної ухвали випадково дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень за кілька днів до подання апеляційної скарги.

Крім того, заявником апеляційної скарги було заявлено клопотання, в якому він просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Клопотання обгрунтовано тим, що постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 у справі № 5023/7064/11 Корпорацію "Співдружність КОМП" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Заявник апеляційної скарги вважає, що знаходження корпорації в ліквідаційній процедурі свідчить про її тяжкий матеріальний стан та унеможливлює сплату судового збору.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали апеляційної скарги та розглянувши заявлені Корпорацією "Співдружність КОМП" клопотання, дійшла висновку про повернення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 за результатами підготовчого засідання ініціюючим кредитором Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" в офіційному друкованому органі газеті "Урядовий кур'єр" № 24 (4668) від 08.02.2012 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство. В матеріалах справи міститься зазначений номер газети (т. 3 а.с. 47-48).

Як вбачається з тексту оголошення, в останньому повідомляється про порушення 10.01.2012 справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" та про те, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Тищенко О.І., вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня публікації оголошення.

Отже, в офіційному друкованому органі України газеті "Урядовий кур'єр" опубліковано інформацію про прийняття господарським судом Полтавської області ухвали 26.01.2012. Тобто зазначена інформація є загальновідомою з дня публікації оголошення 08.02.2012. Тобто, з моменту публікації до моменту звернення Корпорації "Співдружність КОМП" з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 26.01.2012 сплинуло більше ніж два з половиною роки.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції в ухвалі визнав безпідставними доводи заявника апеляційної скарги про те, що він дізнався про існування ухвали господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 за кілька днів до її подання, та не міг знати про її винесення раніше.

Крім того, суд апеляційної інстанції, також правомірно не прийняв до уваги клопотання заявника апеляційної скарги про звільнення від сплати від судового збору, зважаючи на наступне.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" надано господарським судам наступні роз'яснення Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на ліквідатора, крім іншого, покладено обов'язок пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту, вживає заходи, спрямовані на пошук та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, з основного рахунку банкрута проводяться виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних з ліквідаційною процедурою. У першу чергу, крім інших, задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, у тому числі витрати, на оплату судового збору.

Судом апеляційної інстанції в ухвалі встановлено, що заявник апеляційної скарги не надав доказів недостатності коштів на ліквідаційному рахунку боржника для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду не є значним.

Крім того, відповідно до статті 3 п.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Заявником апеляційної скарги не надано доказів звернення з клопотанням до кредиторів для створення фонду для відшкодування витрат (оплати судового збору).

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3, п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції, не прийняла до розгляду та повернула апеляційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 у справі № 18/3022/11 скаржнику.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до частини 1 статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом апеляційної інстанції оскаржувана ухвала суду першої інстанції у справі про банкрутство за результатами підготовчого засідання від 26.01.2012, набрала законної сили того ж дня, крім того, в офіційному друкованому органі України газеті "Урядовий кур'єр" було опубліковано інформацію про винесення господарським судом Полтавської області даної ухвали, зазначена інформація є загальновідомою з дня публікації оголошення 08.02.2012.

Тобто, судом встановлено, що з моменту публікації до моменту звернення Корпорації "Співдружність КОМП" з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 26.01.2012 сплинуло більше ніж два з половиною роки.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина друга статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що Харківський апеляційний господарський суд правомірно визнав безпідставними доводи заявника апеляційної скарги про те, що він дізнався про існування ухвали господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 за кілька днів до її подання, та не міг знати про її винесення раніше.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011.

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підпункту 17 п. 2 ч. 2 ст. 4 "Про судовий збір", ставка судового збору з апеляційних і касаційних скарг у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів встановлена у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати і становить 609,00 грн.

Отже, до апеляційної скарги про перегляд ухвали господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 у справі № 18/3022/11 заявником мали бути додані докази сплати судового збору у розмірі 609,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу .

Щодо тверджень заявника про те, що Корпорація "Співдружність КОМП" має скрутне матеріальне становище та перебуває на в стадії ліквідації у зв'язку з чим просить звільнити останню від сплати судового збору, колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, з огляду на таке.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ставки судового збору із заяв та скарг, що подаються у справах про банкрутство, визначено пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Що ж до встановлених названим Законом пільг стосовно сплати судового збору, передбачених статтею 5, то вони стосуються лише відповідних позовів і не поширюються на заяви та скарги, що подаються у справах про банкрутство.

Посилання заявника на ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а саме на те, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Аналогічна позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, заявник апеляційної скарги не надав доказів недостатності коштів на ліквідаційному рахунку боржника для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із обгрунтованими висновками суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги разом з доданими до неї документами та вважає, що правові підстави для скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2014 у справі № 18/3022/11 відсутні.

Керуючись статтями 44, 49, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -