ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 910/18448/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 910/18448/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" про розірвання договору купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 року,

за участю представників:

Прокуратури: Савицька О.В., посв. № 015589,

Позивач: Борисенко Д.В., дов. № 117 від 19.12.2014 року,

Бойко І.Ю., дов. № 114 від 19.12.2014 року,

Шилова Н.В., дов. № 115 від 19.12.2014 року,

Філатов С.Л., дов. № 103 від 04.12.2014 року,

Відповідач: Коваленко А.О.,дов. б/н від 27.01.2015 року.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - ПАТ "НАК "Надра України", Позивач, Заявник) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (далі - ТОВ "Голден Деррік", Відповідач) про розірвання договору № 136/13 купівлі-продажу від 30.04.2013 року (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором № 122 від 26.12.2003 року про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, укладеного між ПАТ "НАК "Надра України" і ТОВ "Голден Деррік".

Під час розгляду даної справи Позивачем було подано до господарського суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню або обтяженню у будь-якій формі (продаж, дарування, передачу в заставу, внесення як внесків до статутних фондів інших юридичних осіб незалежно від форм власності тощо) частки у праві спільно часткової власності (спільному майні учасників) за Договором про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року заяву ПАТ "НАК "Надра України" про забезпечення позову задоволено, а саме: до набрання рішенням суду у даній справі законної сили заборонено ТОВ "Голден Деррік" вчиняти будь-які дії по відчуженню або обтяженню у будь- якій формі (продаж, дарування, передачу в заставу, внесення як внесків до статутних фондів інших юридичних осіб незалежно від форм власності тощо) частки у праві спільно часткової власності (спільному майні учасників) за договором про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року було скасовано та відмовлено ПАТ "НАК "Надра України" у вжитті заходів до забезпечення позову.

У поданій касаційній скарзі, Заступник прокурора міста Києва (далі - Прокурор), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню або обтяженню у будь-якій формі (продаж, дарування, передачу в заставу, внесення в якості внеску до статутного фонду інших юридичних осіб незалежно від форми власності тощо) частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 року, Заявник вказував на те, що оскільки згідно умов договору № 136/13 купівлі-продажу від 30.04.2013 року, який він просить розірвати в судовому порядку, ним було передано Відповідачу частку у розмірі 24% у спільній частковій власності, оплату якої останній не здійснив, та існують передумови, що ця частка у праві спільної власності (спільному майні учасників), може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду у даній справі, у свою чергу, це призведе до утруднення його виконання або взагалі зробить його виконання неможливим.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву ПАТ "НАК "Надра України" про вжиття заходів до забезпечення позову, з посиланням на приписи ст.ст. 66, 67 ГПК України, урахуванням предмету позову та обставини справи, дійшов висновку про обґрунтованість вказаних вище доводів Позивача і про наявність правових підстав для задоволення поданої останнім відповідної заяви.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову, вказував на те, що у випадку задоволення позову у даній справі - про розірвання договору купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 року, така угода буде розірваною з моменту набуття рішенням суду законної сили, а отже і таке рішення суду буде вважатись виконаним, у зв'язку з чим, дійшов висновку про те, що Позивачем не було доведено, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проте, на думку колегії суддів касаційної інстанції, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, висновки суду апеляційної інстанцій, не відповідають у повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

В даному випадку, предметом спору у даній справі є вимоги ПАТ "НАК "Надра України" про розірвання договору купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 року (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором № 122 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, укладеного між сторонами 26.12.2003 року, з посиланням на положення ст.ст. 14-16, 526, 530, 611, 651, 665 ЦК України, ст.193 ГК України та умови укладеного договору, через невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати за цією угодою обумовленої суми грошових коштів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 року сторони 13.05.2013 року підписали Акт приймання-передачі частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників), яким підтвердили, що Позивач (Продавець) передав, а Відповідач (Покупець) прийняв у власність частку у розмірі 24% у спільній частковій власності (спільному майні учасників) за Договором про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 року, укладеному між НАК "Надра України", ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" і ТОВ "Сахалінське" (з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що є невід'ємною частиною вказаного договору).

Проте, в порушення договірних зобов'язань Відповідач свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів у розмірі 6360000,00 грн. за Договором купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 року у понад встановлений для цього договором строк, не виконав.

Як вказує Заявник у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню або обтяженню у будь-якій формі (продаж, дарування, передачу в заставу, внесення в якості внеску до статутного фонду інших юридичних осіб незалежно від форми власності тощо) частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 року, оскільки за умовами договору № 136/13 купівлі-продажу від 30.04.2013 року, який є предметом даного спору, ним було передано Відповідачу частку у розмірі 24% у спільній частковій власності, оплату якої останній не здійснив, на момент пред'явлення даного позову існують передумови, що ця частка у праві спільної власності (спільному майні учасників) може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду у даній справі, яке, у свою чергу, призведе до утруднення його виконання або взагалі зробить його виконання неможливим.

Зазначені доводи Позивача підтверджуються ще й тим, що за правилами ст. 653 ЦК України про правові наслідки зміни або розірвання договору, у разі, якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання сторін змінюються або припиняються з моменту набрання про таке рішенням суду законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Між тим, згідно вимог ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тобто, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При чому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З огляду на визначені процесуальним законом підстави для забезпечення позову, предмету спору та обставини справи, на думку колегії суддів касаційної інстанції, суд першої інстанції, встановивши у повній мірі всі обставини справи та правильно застосувавши до спірних правовідносин вимоги процесуальних норм, дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення поданої Заявником заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, всупереч ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, не приділив у повній мірі уваги вищезазначеним обставинам справи та вимогам закону, посилаючись тільки на те, що у випадку задоволення позову у даній справі - про розірвання договору купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 року, така угода буде розірваною з моменту набуття рішенням суду законної сили, а отже і таке рішення суду буде вважатись виконаним, у зв'язку з чим, дійшов помилкового висновку про недоведеність Позивачем тієї обставини, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у даній справі підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції від 20.10.2014 року про задоволення заяви про забезпечення позову - залишенню без змін.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги Прокурора, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України про розподіл судових витрат, господарський суд відшкодовує витрати стороні, на користь якої відбулося рішення. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Зважаючи на те, що при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою Прокурором не було сплачено судовий збір, з Відповідача належить стягнути в дохід Державного бюджету України 609,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року скасувати повністю, а ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі № 910/18448/14 залишити без змін.

3. Стягнути з ТОВ "Голден Деррік" (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13, літ. А, ідентифікаційний код 35251246) в дохід Державного бюджету України 609,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

4. Зобов'язати господарський суд міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.