Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 914/2065/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Студенця В. І.,

за участю представників:

Позивача: Бондар М.Л., дов. від 22.01.2016 № б/н;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: не з'явився;

Третьої особи -1: Сєчко А.В., дов. від 31.12.2015 № 7139/15/14-15;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.11.2015

у справі № 914/2065/15 господарського суду Львівської області

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова

виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства інфраструктури України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"

про визнання недійсними рішень та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, просило визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Рудненської селищної ради депутатів трудящих від 13.11.1968 № 21, Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова від 26.02.2010 № 840; визнати недійсними свідоцтва про право власності серії КММ від 13.11.1968 № 001394 (дублікат), від 11.05.2010 № 26073848 та скасувати їх реєстрацію (т. 1, а.с. 7-15).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на приписи ст. ст. 16, 393 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.07.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство інфраструктури України, на стороні відповідача - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (т. 1, а.с. 75-77).

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.09.2015 (суддя Коссак С.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.11.2015 (головуючий Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б.) (т. 2, а.с. 70-76) у задоволенні позову в частині позовних вимог до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова відмовлено. Провадження в частині позовних вимог до виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова припинено (т. 1, а.с. 222-232).

Оскаржені судові акти мотивовано відсутністю порушеного права позивача та відсутністю у другого відповідача статусу юридичної особи.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, регіональна філія "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові акти в частині відмови у задоволенні позову до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову (т. 2, а.с. 89-97).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 28.01.2016 № 05-05/233 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І. (т. 2, а.с. 86).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2016 касаційну скаргу регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2016 (т. 2, а.с. 87-88).

У запереченнях на касаційну скаргу Рудненська селищна рада Залізничного району м. Львова зазначаючи про необґрунтованість касаційної скарги просила залишити її без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 16.02.2016 представники відповідачів - Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, третьої особи - Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів - Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, третьої особи - Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", третьої особи - Міністерства інфраструктури України, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до оціночного акта від 26.04.1945 № 31, що міститься в інвентаризаційній справі будівлі за адресою: селище Рудно, м. Львів, вул. Короленка, 1, спірна будівля, що побудована у 1936 знаходилась у власника міськкомгоспу (горкомхоз) на підставі акта націоналізації і перебувала у користуванні квартиронаймачів.

Рішенням виконавчого комітету Рудненської селищної ради депутатів трудящих від 13.11.1968 № 21 вирішено затвердити реєстр від 13.11.1968 № 1 домовласників, що належать Рудненській селищній раді депутатів трудящих по вул. Короленка, буд. № 1 (т. 1, а.с. 27).

Пункт 2 вказаного рішення містить прохання до Львівського бюро технічної інвентаризації зареєструвати вказане домоволодіння за Рудненською селищною радою депутатів трудящих.

08.10.2002 листом № 202 селищний голова Рудненської селищної ради звернувся до Львівського ОДКБТІ та ЕО з проханням видати дублікат свідоцтва про право власності на будинок № 1 по вул. Короленка в смт. Рудно.

Дублікат свідоцтва про право власності на вищезазначене майно видано на підставі рішення виконавчого комітету Рудненської селищної ради депутатів трудящих від 13.11.1968 № 21 (т. 1, а.с. 28).

У подальшому, 26.02.2010 рішенням Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова Львівської області № 840 оформлено право власності на будівлю котельні площею 23,8 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Короленка, 1 у м. Рудно за територіальною громадою смт. Рудно в особі Рудненської селищної ради (т. 1, а.с. 29).

На підставі зазначеного рішення, 11.05.2010 видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно - будівлю котельні площею 23,8 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Короленка, 1 у м. Рудно за територіальною громадою смт. Рудне в особі Рудненської селищної ради, форма власності комунальна (т. 1, а.с. 63).

На підставі вказаного свідоцтва прийнято рішення про реєстрацію права власності згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.05.2010, реєстраційний № 30381009.

Вважаючи, що вищепереліченими рішеннями та свідоцтвами порушено права позивача як власника, на його думку, вказаного майна, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось з відповідним позовом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 4.2, 4.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 10.09.2015 записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова не знайдено.

Враховуючи те, що другий відповідач не має статусу юридичної особи, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова.

Слід зазначити, що заявником касаційної скарги судові акти у вказаній частині у даній справі не оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Встановивши, що Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" не доведено належними та допустимими доказами своє право на спірне майно та не зазначено обставин, які б засвідчували факт порушення його прав відповідачем щодо оформлення права власності на спірне майно, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у позові в частині вимог до першого відповідача.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Посилання заявника касаційної скарги про порушення судами ст. 84 ГПК України, а саме, необгрунтоване відхилення доказів, наданих залізницею, зокрема, акта передачі від 18.09.1997 спірного нерухомого майна з балансу служби кадрів та навчальних закладів Львівської залізниці на баланс Львівської дистанції цивільних споруд є необгрунтованими, оскільки, відхиляючи такі доводи позивача, апеляційна інстанція зазначила, що баланс є формою бухгалтерського обліку, визначення складу та вартості майна і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-14цс15.

Слід зазначити, що у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна (у даному випадку - позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб (неможливістю зареєструвати таке майно), то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 11.12.12 у справі № 3-65гс12).

Позивач у справі звернувся з даним позовом, посилаючись на приписи, зокрема, ч. 1 ст. 393 ЦК України, проте, для застосування зазначеної норми права потрібно, щоб акт органу місцевого самоврядування порушував права та охоронювані законом інтереси позивача, а, як зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено своє право на спірне майно, і, як наслідок, не доведено і порушення такого права.

Предметом даного спору не є визнання за позивачем права власності на вищезазначене нерухоме майно, а є визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, з огляду на що суди попередніх інстанцій прийняли рішення відповідно до встановлених обставин справи та норм матеріального та процесуального права, тоді як позивач не позбавлений процесуальної можливості захисту права, яке він вважає порушеним іншими способами, передбаченими ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.11.2015 у справі № 914/2065/15 залишити без змін, а касаційну скаргу регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.І. Студенець