Постанова ВГСУ від 13.04.2017 року у справі №926/2346/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 926/2346/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони Українина ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№926/2346/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Аскор Груп"до1. Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод"; 2. Міністерства оборони Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівціза участю Військової прокуратури Чернівецького гарнізонупровизнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок

за участю представників сторін від:

позивача-1: Атаманюк А.І. (дов. від 10.01.2017),

відповідача-2: Полотняк Р.О. (дов. від 07.12.2016),

прокуратури: Грищенко М.А. (посв. №031484)

Представники відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Аскор Груп" звернулось з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" та Міністерства оборони України про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016, ухваленим суддею Комаровою О.С., припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання частково недійсним та припинення дії державного акта серії І-ЧВ №001088 на право постійного користування землею від 17.08.1998 та про визнання права позивача на зміну правовідносин щодо користування земельними ділянками, розташованими за адресою: місто Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В; в решті вимог позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням від 06.12.2016, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на це рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017, прийнятою колегією суддів у складі: Отрюха Б.В. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., апеляційну скаргу Міністерства оборони України повернуто скаржнику. Суд апеляційної інстанції, керуючись приписами пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що скаржником не було сплачено судовий збір у встановленому розмірі.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а матеріали справи скерувати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження. Касаційна скарга обґрунтована доводами безпідставного неврахування апеляційним господарським судом обставин того, що до винесення судом першої інстанції рішення у справі, позивач відмовився від двох немайнових вимог і така відмова була прийнята судом з припиненням провадження у відповідній частині. Скаржник вказує на те, що фактично судом першої інстанції було розглянуто тільки одну немайнову вимогу позивача, а відтак судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду відповідачем-2 було сплачено у відповідному розмірі, як за одну немайнову вимогу. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 97, 98 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 03.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача-1, відповідача-2 та прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом касаційного оскарження є ухвала Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 про повернення Міністерству оборони України апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016. Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт сплатив судовий збір тільки за одну немайнову вимогу, тоді як відповідач-2 оскаржує рішення з трьома немайновими вимогами та повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду як за три немайнові вимоги. Проте, колегія суддів з вказаним висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке. Відповідно до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 вказаного Кодексу апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. В силу частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у 1 розмірі мінімальної заробітної плати. Як роз'яснено у пункті 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Однак, зазначаючи, що відповідач-2 оскаржує рішення з трьома немайновими вимогами та повинен був сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду як за три немайнові вимоги, судом апеляційної інстанції помилково не врахованого того, що 06.12.2016 судом першої інстанції прийнята відмова позивача від частини позовних вимог, а саме: про визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок. З огляду на що, судом першої інстанції було припинено провадження у справі в цій частині вимог на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, відповідачем-2 оскаржено рішення суду першої інстанції, прийняте за наслідком розгляду позову, який складався виключно з однієї немайнової вимоги. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про сплату Міністерством оборони України судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством. За приписами частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.