ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 910/17447/16

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" на рішення від 14.12.2016 господарського суду міста Києва та постанову від 07.02.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/17447/16 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" простягнення грошових коштів

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились,

Від відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" про стягнення 34345, 56 грн. шкоди.

Ухвалою від 28.11.2016 господарського суду м. Києва Пат "ХДІ страхування" замінено його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна".

Рішенням від 14.12.2016 господарського суду міста Києва (суддя Усатенко І.В.) позов задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" стягнуто 34345, 56 грн. шкоди. Рішення суду мотивовано тим, що пошкодження вантажу сталось з вини відповідача, враховуючи той факт, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, в силу вимог статті 993 Цивільного кодексу України до останнього перейшло право вимоги до осіб, винних у заподіянні шкоди в межах виплаченого страхового відшкодування.

Постановою від 07.02.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого Шапрана В.В., суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. рішення від 14.12.2016 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 256, 258, 263, 264, 267, 925 ЦК України, ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "ХДІ Страхування" як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" як страхувальником укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів № G07-006198-97, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем, що перевозиться. Вигодонабувачем являється особа, зазначена в сертифікатах на кожне відправлення вантажу.

На підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному автомобільному сполученні від 15.05.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" (замовник), експедитор взяв на себе зобов'язання укладати від свого імені за рахунок замовника договори перевезення у міжнародному автомобільному сполученні для транспортування вантажів замовника, а замовник - виплачувати відповідну винагороду експедитору.

04.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" (виконавець) укладено договір № AUP 011.10, за умовами якого відповідач як виконавець зобов'язався доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату. Взаємовідношення замовника та виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП. На кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей та є додатком до даного договору. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів.

Відповідно до транспортного замовлення № 20150225-1212 від 25.02.2015 до договору № AUP 011.10 від 04.10.2010 на перевезення за маршрутом Франція - Україна корму для тварин, строк доставки вантажу 05.03.2015- 10.03.2015. Виконання перевезення на підставі зазначеного замовлення підтверджується інвойсом від 03.03.2015 № 100304523 та CMR від 03.03.2015 № 049 на перевезення корму для тварин загальною вартістю 30 094,24 євро автомобілем з державний номерним знаком АА5448НВ/АА6485ХТ за маршрутом Франція - Україна. Поставка відбувалась на підставі договору поставки № 01 від 20.12.2013 (в редакції угоди про внесення змін і доповнень від 12.06.2014), укладеного між Акціонерним товариством спрощеного типу "Рояль Канін САС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна".

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" на підставі договору № AUP 011.10 від 04.10.2010 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" здійснювалось перевезення вантажу від Акціонерного товариства спрощеного типу "Рояль Канін САС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін України".

07.03.2015 у с. Бжезіцах Республіки Польща відбулась дорожньо -транспортна пригода за участю вантажного сідлового тягача "RENAULT MAGNUM" (державний номерний знак НОМЕР_1) з напівпричепом бортовим тентованим "WIELTON" (державний номерний знак НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_4. Дорожньо - транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_4, оскільки ним не було дотримано швидкість у відповідних атмосферних умовах, у зв'язку з чим водій був притягнутий до відповідальності управління поліції повіту у м. Свіднику у вигляді штрафу в сумі 100 польських злотих як винуватець дорожньо-транспортної пригоди патрулем дорожнього руху. Вказані обставини підтверджуються довідкою від 08.03.2015 виданої у відділенні поліції м. Пяски. Повідомлення про випадок та про виплату страхового відшкодування подано до страховика 07.03.2015 страхувальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна".

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажний сідловий тягач "RENAULT MAGNUM" (державний номерний знак НОМЕР_1) з напівпричепом бортовим тентованим "WIELTON" (державний номерний знак НОМЕР_2) належать Товариству з обмежною відповідальністю "ІНІС ЛТД".

16.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" з претензією № 16-03/2015, в якій вимагало відшкодувати вартість втраченого та пошкодженого вантажу у розмірі 3256,51 євро у строк до 16.04.2015. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" повідомило Публічне акціонерне товариство "ХДІ Страхування", що страхове відшкодування у розмірі 3 256,51 євро за договором № G07-006198-97 від 27.11.2014 має бути перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна".

Згідно з висновком № 10-08/26 про розмір матеріального збитку від 08.04.2015 та звітом про незалежну оцінку від 08.04.2015 розмір матеріального збитку, завданого власнику вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна", застрахованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" та постраждалого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 54 822,24 грн.

Актом невідповідності від 11.03.2015 та листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Україна" № 12/03-01 від 12.03.2015 виявлено недостачу, забруднення та пошкодження вантажу.

Відповідно до страхового акту від 16.04.2015 № 393-07/15-97 та розрахунку страхового відшкодування до нього сума страхового відшкодування визначена позивачем в розмірі 50793,52 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно звіту 54 822,24 грн. - франшиза 4 028,72 грн. = 50 793,52 грн.).

На підставі страхового акту від 16.04.2015 № 393-07/15-97 та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди шляхом перерахування коштів у сумі 50793,52 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна", що підтверджується платіжними дорученнями від 17.04.2015 № 695 на суму 50 793,52 грн. без ПДВ.

28.05.2015 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояль Канін Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна", що ним відшкодовано вартість пошкодженого товару, а тому просить узгодити дату передачі йому всього оплаченого пошкодженого товару (лист вих. № 474 від 28.05.2015).

03.02.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" укладено договір страхування № 312.994053419.20223. Даний договір укладено згідно вимог чинного законодавства України, правил страхування добровільної відповідальності автоперевізників і експедиторів Приватного акціонерного товариства "СК "ПЗУ Україна" № 230.1/2 від 20.06.1999. Страхові випадки - відповідальність за майно з загальним лімітом відповідальності 6 500 000,00 грн. та франшизою по кожній страховій події - 1 500,00 доларів США. Даний договір розповсюджується на перевезення, здійснені в тому числі на транспортному засобі вантажному сідловому тягачі "RENAULT MAGNUM" (державний номерний знак НОМЕР_1) з напівпричепом бортовим тентованим "WIELTON" (державний номерний знак НОМЕР_2).

12.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про дорожньо - транспортну пригоду, яка сталась 07.03.2015.

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" з листом від 10.06.2015 № 510, в якому просив перерахувати йому суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 793,52 грн. Вказаний лист був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" 12.06.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи відсутність відповіді відповідача на вказаний лист, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІС ЛТД" з претензією № 360 про стягнення страхового відшкодування, в якій зазначив про сплату Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" суми страхового відшкодування у розмірі 16 447,96 грн., в зв'язку з чим просив відповідача сплатити суму заподіяного збитку у розмірі 34345, 56 грн. (50793,52 грн. - 16 447,96 грн. = 34 345,56 грн.).

Відповідач відповідь на претензію не надав, суму страхового відшкодування не сплатив, що і стало підставою для звернення ПАТ "ХДІ страхування" з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції. Згідно листа №72/14-612/1-1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" вищевказана конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Враховуючи той факт, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, то на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

З урахуванням положень статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які мають пріоритет над нормами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до положень статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Судами встановлено, що пошкодження вантажу сталось з вини відповідача.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування визначено як угоду між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 988 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

В силу приписів ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судами, позивач за платіжним дорученням від 17.04.2015 № 695 виплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування за пошкоджений вантаж у розмірі 50 793,52 грн, у зв'язку з чим в силу вимог статті 993 Цивільного кодексу України у нього виникло право вимоги до страховика та заподіювача шкоди. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" частково сплатило суму страхового відшкодування у розмірі 16447, 96 грн., а відтак відшкодуванню за рахунок відповідача як винної особи підлягає сума 34345,56 грн.

Посилання відповідача на ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно з якою термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік, розглянуто судами попередніх інстанцій з наданням належної правової оцінки.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 32 Конвенції пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі.

Як встановлено судами, поставка пошкодженого товару відбулась 10.03.2015, а 10.06.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 510 про сплату страхового відшкодування. При цьому з наявного рекомендованого зворотного повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315050005748, вбачається, що поштове відправлення позивача отримано уповноваженим представником відповідача - 12.06.2015. З огляду на зазначені вище положення Конвенції, саме з цієї дати припинив відлік термін позовної давності.

Також обґрунтовано судами не взято до уваги посилання відповідача на відсутність опису вкладення на підтвердження факту направлення позивачем претензії.

Згідно з п.п. 2, 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності та з оголошеною цінністю.

Відповідно до пункту 17 Правил № 270 внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

Пунктами 19, 60 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення.

На підставі наведеного позивач як відправник не був зобов'язаний складати опис вкладення для відправлення поштового відправлення відповідачу.

З огляду на викладене вмотивованим є висновок судів про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Ухвалою від 27.03.2017 Вищого господарського суду України зупинено виконання рішення від 14.12.2016 господарського суду міста Києва та постанови від 07.02.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/17447/16 господарського суду міста Києва до закінчення їх перегляду в порядку касації. Після закінченням касаційного провадження виконання судових рішень у справі підлягає поновленню.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову від 07.02.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/17447/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Поновити виконання рішення від 14.12.2016 господарського суду міста Києва та постанови від 07.02.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/17447/16 господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна