Постанова ВГСУ від 12.04.2017 року у справі №911/3323/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 911/3323/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.за участю представників:позивача Безпалюк О.Л. дов. від 18.04.2014 №14-95відповідача Фещенко В.О. дов. від 27.01.2017 Позняк О.В. директор КП Данилівської міської ради розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі№911/3323/16 господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства Данилівської сільської ради простягнення 164343,49 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Данилівської сільської ради про стягнення 164343,49 грн., з яких 51635,03 грн. - пеня, 109824,23 грн. - інфляційних втрат та 2884,23 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 №2279/15-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

Клопотанням від 23.11.2016 відповідач просив зменшити розмір пені на 90% (а.с.82-83).

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2016 (суддя Колесник Р.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП Данилівської сільської ради на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2884,23 грн. 3% річних, 109824,23 грн. інфляційних втрат, 15490,51 грн. пені та 2465,15 грн. судового збору.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 15490,51 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 в частині зменшення розміру пені на 41308,02 грн. і прийняти в цій частині нове рішення про стягнення вказаної суми пені.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Від Комунального підприємства Данилівської сільської ради надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін з мотивів, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 12.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.12.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем та КП Данилівської сільської ради, як покупцем був укладений договір купівлі - продажу природного газу №2279/15-БО-17.

Згідно пунктів 1.1-1.2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 240 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал - 142,4; ІІ квартал - 5,0; III квартал - 0; IV квартал - 92,6.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7661,64 грн. (пункт 5.2 договору).

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (пункт 5.3 договору).

Відповідно до пункту 5.5 договору загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимого про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 років.

Сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.02.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2279/15-БО-17 від 19.12.2014 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якої сторони домовились з 01.02.2015 викласти пункти 5.2 статті 5 "Ціна газу" у новій редакції.

Відповідно до пункту 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 02.02.2015 до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7416,84 грн.

Також судами встановлено, що на виконання умов договору протягом січня-грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1598526,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 315950,70 грн., від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 300 248,52 грн., від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 270 443,33 грн., від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 31872,15 грн., від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 330379,23 грн., від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 349 632,54 грн. підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Загальна вартість поставленого позивачем природного газу за період січень-грудень 2015 року відповідно до актів приймання-передачі газу, складених за фактом поставки на користь комунального підприємства Данилівської сільської ради складає 1598526,47.

Проте, за отриманий природний газ відповідач розрахувався на суму 1598526,47 грн., що також не заперечувалось позивачем, проте з порушенням встановленого пунктом 6.1 договору строку.

За неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого газу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 51635,03 грн., інфляційні втрати в сумі 109824,23 грн. та 3% у сумі 2884,23 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат суди виходили із наступного.

Згідно статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, судом першої інстанції вказані нарахування визнані обґрунтованими.

Щодо зменшення розміру пені на 70% від заявленої суми суди виходили з того, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, його розрахунки залежать від виконання споживачами своїх зобов'язань з оплати послуг.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру пені дійшли висновку про їх винятковість, з огляду на те, що Комунальне підприємство Данилівської сільської ради перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

При цьому, загальна заборгованість відповідача перед контрагентами за надані ними послуги відповідачеві становить 1390786,00 грн., що підтверджується довідкою фінансового стану підприємства від 23.11.2016.

Крім того, позивач посилався на те, що підставою несвоєчасного розрахунку відповідача за отриманий природний газ було виконання неналежним чином ряду підприємств, зокрема, військової частини А 2680, які обслуговує КП Данилівська сільська рада.

Також судами враховано також і те, що основна заборгованість з оплати вартості природного газу була оплачена відповідачем ще до подачі позову до суду, що свідчить про вжиття боржником заходів до належного виконання зобов'язань.

За наведених обставин, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, специфіку його діяльності, а також факт оплати основної заборгованості (добросовісна поведінка відповідача), колегія суддів апеляційного суду погодилась з місцевим господарським судом про зменшення розміру пені на 70%.

Доводи касаційної скарги не може бути прийнято до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують належно встановлених судами істотних обставин справи та не зазначають норм матеріального права, порушених чи неправильно застосованих судами при вирішенні даного спору.

За частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України