Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.01.2017 року у справі №б-24/93-10
Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №б-24/93-10
Постанова ВГСУ від 16.06.2015 року у справі №б-24/93-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № Б-24/93-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на ухвалугосподарського суду Харківської області від 07.10.2015та постанову у справіХарківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 № Б-24/93-10 господарського суду Харківської областіза заявою боржникаПриватного акціонерного товариства "Бізнес-Центр" "Лідер Клас"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Арбузов О.О.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2015 у справі № Б-24/93-10 (суддя Міньковський С.В.), зокрема, відмовлено ПАТ "Дельта Банк" (далі - банк) у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 19.03.2015.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № Б-24/93-10 (головуючий суддя: Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 07.10.2015 у справі № Б-24/93-10 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 07.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № Б-24/93-10, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону у справі № Б-24/93-10, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 42, ст. 43, ст. 44, ч. 2 ст. 50, ч. 3 ст. 58, ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Харківської області від 08.07.2010 ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 06.09.2010 ліквідатором ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" призначено арбітражного керуючого Усенко Д.В.

28.01.2015 до господарського суду від ліквідатора ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" надійшло клопотання, в якому він просив господарський суд надати згоду на реалізацію майна банкрута, а саме: - нежитлові приміщення підвалу № 1-14 площею 810,3 кв.м., 1-го поверху № 47-48 площею 233,3 кв.м., 2-го поверху № 1,13 площею 119,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1615 від 31.05.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-10, 13-14, 16-20, 24-26, 30-32, 36, площею 214,6 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 28.10.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-12, 14-31 площею 701,8 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 26.07.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-25 площею 821,0 кв.м. 4-го поверху № 1-30 площею 816,5 кв.м., 5-го поверху №1-27 пл. 812,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1259 від 27.04.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-31 площею 813,3 кв.м., технічного поверху № 1-2 площею 264,00 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 2638 від 28.10.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 147а площею 1246,6 кв.м. в літ "3А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, що належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 182 від 26.01.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., у тому числі нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-1 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31495643 від 23.12.2014 та нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-2 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1" розташоване за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31490568 від 23.12.2014.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі № Б-24/93-10, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015, надано згоду на реалізацію на аукціоні вищезазначеного майна ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас", що перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк".

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № Б-24/93-10 ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № Б-24/93-10 скасовано, а справу № Б-24/93-10 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

09.07.2015 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з заявою про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 19.03.2015 ТОВ "Торговий будинок "Форвард" з реалізації нежитлових приміщень № 147а-1 та № 147а-2 (внутрішні цехові проїзди) в літ. "3А-1, заг. площею по 162,5 кв. м кожен, за адресою: м. Харків, вул. Киргізька, буд. 19, що є предметом забезпечення, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.03.2015, укладеного між ПАТ "Бізнес-Центр" "Лідер Клас" та ТОВ "Центр-Офіс".

Розглянувши заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 19.03.2015, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.03.2015, укладеного за результатами вказаного аукціону, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 07.10.2015 зазначив, що заявник ПАТ "Дельта Банк" не є учасником, замовником, організатором або переможцем аукціону у розумінні вимог ст. 49 Закону про банкрутство, тому його посилання на те, що ліквідатором не було погоджено реалізацію заставного майна як на підставу для визнання результатів аукціону недійсними, не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі мають самостійний спосіб оскарження. Крім того, господарським судом зазначено, що ухвалою господарського суду від 10.02.2015, залишеною в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 було надано згоду на продаж вищевказаного нерухомого майна банкрута.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що аукціон від 19.03.2015 був проведений при наявності згоди суду на реалізацію заставного майна.

Щодо тверджень ПАТ "Дельта Банк", що ліквідатор, в порушення вимог ст.ст. 43, 44, 98 Закону про банкрутство, не забезпечив відчуження майна за реальною ринковою ціною, в результаті чого, боржнику та банку заставодержателю нанесена майнова шкода в розмірі 608 309,00 грн, які банк обґрунтовує копією висновку про вартість майна виконану Консалтинговою компанією "Вектор Оцінки" станом на 22.12.2014 на суму 626 909,00 грн, господарський суд зазначив, що згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Ринкова та відповідно найвища ціна за вищевказані об'єкти нерухомості була сформована під час проведення аукціону, як однією з форм біржової торгівлі з механізмом формування ринкової ціни, що визначена положеннями ст.ст. 64-66 Закону про банкрутство та правилами біржової торгівлі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що банк ніяким чином не довів суду, що оцінка, яка надана банком є правильною в порівнянні з оцінкою, зробленою на замовлення ліквідатора ПП "АСС-А" станом на 10.11.2014, залученим у порядку визначеному Законом про банкрутство.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що дії ліквідатора, при здійсненні ним повноважень щодо оцінки майна банкрута, які вчинені ним до призначення і проведення аукціону, не стосуються порядку проведення аукціону. Дії ліквідатора при виконанні ним своїх повноважень мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання результатів аукціону недійсними.

Щодо доводів ПАТ "Дельта Банк", що ліквідатор в порушення вимог ч. 2 ст. 42 Закону про банкрутство не звертався до заставного кредитора, а звернувся одразу до суду, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 07.10.2015 із зазначеними доводами не погодився, оскільки, як встановлено господарським судом, матеріали справи № Б-24/93-10 містять лист ліквідатора від 16.12.2014 № 11, в якому ліквідатор повідомив заставному кредитору про проведення аукціону 23.12.2014 з реалізації нежитлових приміщень та стартової ціни об'єктів, і згідно наданої суду копії повідомлення про вручення поштового відправлення зазначений лист ліквідатора був отриманий банком 17.12.2014. ПАТ "Дельта Банк" відповів ліквідатору лише 19.01.2015 за вих. № 18.5/645, в якому повідомив, що не надає згоду ліквідатору на продаж заставного майна.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2014 ТОВ "Торговий будинок "Форвард" було проведено аукціон з продажу майна, за яким було визначено переможця ТОВ "Центр-Офіс". Проте, в зв'язку з тим, що ліквідатором отримано лист банку про ненадання згоди на продаж майна, результати аукціону, проведеного 23.12.2014 були анульовані, договір з переможцем аукціону не укладався, хоча ТОВ "Центр-Офіс" перерахував грошові кошти за придбане майно. Листом № 3/15 від 13.02.2015 ліквідатор повідомив АТ "Дельта Банк" про те, що аукціон не відбувся.

Організатор аукціону ТОВ "ТБ "Форвард" прийняв рішення про анулювання результатів аукціону на підставі звернення замовника аукціону та оприлюднив відповідне оголошення на офіційному веб-сайті ВГСУ (№ публікації 14612 від 13.02.2015).

Враховуючи, що організатором аукціону вже було опубліковано оголошення про проведення аукціону 23.12.2014, проте договір купівлі-продажу не був укладений, господарський суд зазначив, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 73 Закону про банкрутство замовником аукціону було прийнято рішення про проведення повторного аукціону без зміни умов продажу майна в тому числі і початкової вартості. ТОВ "ТБ "Форвард" виконало вимоги ч. 3 ст. 59 Закону про банкрутство і зазначено в оголошенні про проведення аукціону 19.03.2015 (публікація на веб-сайті ВГСУ №14757 від 17.02.15 р. на веб-сайті Мінюста України № 14757 від 23.02.15 р.).

Господарський суд дійшов висновку, що хоча організатором аукціону й було названо аукціон повторним, враховуючи всі зазначені вище обставини, аукціон від 19.03.2015 відбувся за нормами, які підлягають застосуванню при проведенні першого аукціону, зокрема, ст.ст. 64, 65 Закону про банкрутство.

Щодо тверджень банку про порушення порядку оголошення та повідомлення про проведення аукціону, господарський суд в оскаржуваній ухвалі встановив, що ліквідатором ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас", згідно вимог ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство, був обраний спосіб продажу нерухомого майна банкрута, що є предметом забезпечення, наслідком проведення аукціону.

Згідно ухвали господарського суду від 20.11.2014, що набрала законної сили, визнано учасником провадження у справі про банкрутство ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" організатора аукціону - ТОВ "Торговий будинок "Форвард", м. Харків.

В подальшому ліквідатором з організатором аукціону ТОВ "ТБ "Форвард" було укладено договір про надання послуг з проведення торгів (аукціону) від 21.11.2014, за умовами якого ТОВ "ТБ "Форвард" зобов'язалась організувати та провести аукціон з продажу майна банкрута, а ліквідатор був зобов'язаний оплатити надані послуги. Судом першої інстанції зазначено, що вказаний договір відповідає приписам ч.1 ст. 51 Закону про банкрутство.

Господарський суд не погодився із висновками ПАТ "Дельта Банк", що в оголошенні про проведення повторного аукціону від 17.02.2015 обов'язково повинні міститись відомості про загальний розмір визнаних у встановленому законом порядку вимог кредиторів, як це передбачено ч. 3 п. 1 Порядку оприлюднення відомостей, які підлягають розміщенню на веб-сайті державного органу з питань банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.07.2014 № 1104/5, оскільки відповідно до п. 6 розділу І цього Порядку оприлюднення відомостей, які підлягають розміщенню на веб-сайті державного органу з питань банкрутства, на момент оприлюднення оголошення зміст оголошення (повідомлення), яке підлягає офіційному оприлюдненню, повинен відповідати вимогам Закону, тобто, оголошення про проведення аукціону повинно відповідати вимогам саме ст. 59 Закону про банкрутство, а не будь-яким іншим підзаконним нормативно-правовим актам.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що зазначення відомостей про загальний розмір вимог кредиторів зазначається при продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу (ст. 43 Закону про банкрутство), а в даній справі реалізація майна банкрута розпочата після оголошення судом постанови про визнання боржника банкрутом від 08.07.2010 із застосуванням норм Закону про банкрутство в редакції від 1992 р. і на сьогоднішній день продовжується, але вже за приписами Закону про банкрутство в новій редакції після 19.01.2013.

Організатором аукціону ТОВ "ТБ "Форвард" було опубліковано оголошення про проведення аукціону на веб-сайтах ВГСУ та Міністерства юстиції України і такі оголошення були пропущені системним адміністратором, про що свідчать публікація № 14757 від 17.02.2015 та № 14757 від 23.02.2015 відповідно, що на думку господарського суду свідчить про те, що оголошення містить весь необхідний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у оголошенні про проведення аукціону на веб-сайтах та, які передбачені ст. 59 Закону про банкрутство. ПАТ "Дельта Банк" не надало ніяких доказів, які б підтвердили, що зміст оголошення про проведення повторного аукціону (вих. №16 від 17.02.15 р.) суперечить приписам Закону про банкрутство.

Також, судом першої інстанції зазначено, що інформація про продаж майна банкрута була розміщена на нерухомому майні, а доказів, які б спростували ці факти банком не надані.

Щодо посилань заявника - ПАТ "Дельта Банк" на те, що в проекті договору купівлі-продажу ліквідатор не зазначив, що майно, яке виставлене на продаж перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", господарський суд зазначив, що відповідно до вимог ст. 23 Закону про банкрутство в редакції від 1992 р. при визнанні боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Постановою господарського суду Харківської області про визнання боржника банкрутом від 08.07.2010, що набрала законної сили, було скасовано всі обмеження щодо розпорядження майном банкрута, в тому числі і на вищевказані нежитлові приміщення і про це зазначено в резолютивній частині постанови.

На виконання постанови господарського суду ліквідатором було скасовано обтяження на все майно боржника, в тому числі і на нежитлові приміщення 1-го поверху №147а-1 в літ. "ЗА-1" та №147а-2 в літ. "ЗА-2", і як наслідок, відсутність обтяжень зазначено у проекті договору купівлі-продажу розміщених на офіційних веб-сайтах ВГСУ та Мінюсту України.

Крім того, суд першої інстанції, перевіривши порядок проведення аукціону та оформлення кінцевих результатів аукціону, встановив, що заяви на участь в аукціоні 19.03.2015 подали два учасника, а саме: ТОВ "Влаконіка" та ТОВ "Центр-Офіс". Організатором аукціону була перевірена інформація, що повинна міститись у заяві учасника та відповідні заяви зареєстровані, що відповідає приписам ст. 60 Закону про банкрутство. При цьому, учасниками аукціону гарантійний внесок сплачений не був, оскільки відповідно ч. 3 ст. 61 Закону про банкрутство, передбачено, що якщо початкова вартість не перевищує десяти прожиткових мінімумів, гарантійний внесок не встановлюється, крім випадків проведення електронних торгів.

Аукціон з продажу вищевказаних нежитлових приміщень відбувся 19.03.2015 з визначенням переможця, яким стало ТОВ "Центр-Офіс", м. Харків, яке запропонувало найвищу ціну за об'єкти продажу виставлені на аукціон: по 9 300 грн за один об'єкт.

Господарським судом встановлено, що організатор забезпечив вільний доступ до місця проведення аукціону учасників аукціону, замовнику, що відповідає приписам ст. 63 Закону про банкрутство. Порядок проведення аукціону 19.03.2015 був дотриманий у повному обсязі у відповідності до норм ст.ст. 64, 65, 66 Закону про банкрутство, і порушений не був. Відповідно до норм ст. 69 Закону про банкрутство після закінчення аукціону організатором аукціону були укладені протоколи № 3У та 4У про проведення аукціону від 19.03.2015.

У відповідності до ст. 50 Закону про банкрутство між ліквідатором та переможцем торгів були укладені договори купівлі-продажу від 26.03.2015.

Згідно платіжних доручень №№ 305, 306 від 19.03.2015 підтверджено факт повного розрахунку переможця аукціону ТОВ "Центр-Офіс" за придбане на аукціоні майно.

26.03.2015 на підставі протоколів про проведення аукціону №№ 3У, 4У від 19.03.2015 та платіжних документів про повний розрахунок (платіжних доручень №№ 305, 306 від 19.03.2015), у відповідності до ст. 75 Закону про банкрутство, біржа передала нотаріусу всі передбачені Законом документи для оформлення та видачі переможцю аукціону (покупцю) свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні.

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваної ухвалі дійшов висновку, що ТОВ "Торговий будинок "Форвард" виконало всі умови договору про проведення аукціону у повній відповідності до вимог статей 49 - 76 Закону про банкрутство. Будь-яких порушень в діях організатора аукціону, як в частині заходів так і строків їх здійснення щодо підготовки проведення аукціону, проведення аукціону та оформлення його результатів, із описаних обставин та наявних (наданих) документів, господарським судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 07.10.2015 не знайшов обґрунтованих підстав для визнання результатів аукціону від 19.03.2015 недійсними.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02.12.2015 погодився із вищезазначеними висновками суду першої інстанції.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги - ПАТ "Дельта Банк" про те, що ухвала, якою надано згоду на продаж майна, в подальшому скасована постановою Вищого господарського суду, тому і наслідки у вигляді проведення аукціону повинні бути скасовані, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що дійсно постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № Б-24/93-10, проте, на момент проведення спірного аукціону 19.03.2015, як ухвала господарського суду Харківської області від 10.02.2015, так і постанова апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у даній справі були чинними.

Отже, на думку суду другої інстанції, реалізація майна проведена ліквідатором на підставі ухвали суду, яка на час проведення аукціону була чинною і лише через три місяці після проведення аукціону та укладення договорів купівлі-продажу скасована судом касаційної інстанції.

Щодо тверджень заявника апеляційної скарги, що ліквідатором не доведено того, що оцінка, яка виготовлена на його замовлення є правильною в порівнянні з оцінкою, наданою банком, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 43, 57 Закону про банкрутство, зазначив, що вартість об'єктів нерухомості банкрута, що знаходяться в іпотеці банку: нежитлові приміщення 1-го поверху №147а-1 заг.площею 162,5 кв.м. в літ. "ЗА-1" та нежитлові приміщення 1-го поверху №147а-2 заг.площею 162,5 кв.м. в літ. "ЗА-1", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 було визначено із залученням суб'єкта оціночної діяльності (ПП АСС-А") у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Крім того, судом другої інстанції зазначено, що етап надання згоди заставним кредитором на продаж ліквідатором заставного майна не може ставитись в залежність від початкової ціни майна, яка підлягає визначенню лише на етапі продажу майна у договорі на проведення аукціону. У випадку, якщо заставний кредитор не згоден з умовами, порядком та ціною, він може оскаржити дії ліквідатора відповідно до Закону про банкрутство.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на те, що ліквідатором проведено перший аукціон 23.12.2014 без згоди заставного кредитора та суду, оскільки в даному випадку предметом розгляду є правомірність проведення аукціону від 19.03.2015, а не аукціону 23.12.2014. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що результати аукціону від 23.12.2014 анульовані саме з підстав не отримання згоди заставного кредитора на продаж майна, і аукціон 19.03.2015 проведений вже після отримання ліквідатором згоди на реалізацію майна в судовому порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції, в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 19.03.2015, та постанова суду апеляційної інстанції, прийняті з порушенням вимог ст. 43 ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011, положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 вказаного Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із положень загальних норм ст.ст. 41, 44, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Згідно вимог ч. 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Визнання результатів аукціону недійсним тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 09.07.2015 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з заявою про визнання недійсними результатів аукціону проведеного 19.03.2015 ТОВ "Торговий будинок "Форвард" з реалізації нежитлових приміщень № 147а-1 та № 147а-2 (внутрішні цехові проїзди) в літ. "3А-1, заг. площею по 162,5 кв. м кожен, за адресою: м. Харків, вул. Киргізька, буд. 19, що є предметом забезпечення, та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2015, укладений між ПАТ "Бізнес-Центр" "Лідер Клас" та ТОВ "Центр-Офіс".

Суд касаційної інстанції зазначає, що підставами для визнання в судовому порядку аукціону та результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Таким чином, до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно вимог ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що майно банкрута, яке передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань, має особливий правовий статус під час провадження у справі про банкрутство, та знаходиться в управлінні ліквідатора, який має право реалізувати дане майно в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", але, ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутись до кредитора, вимоги якого забезпечено таким майном, для отримання згоди на його реалізацію. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор вправі звернутись до господарського суду для отримання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в забезпеченні такого кредитора.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі від 07.10.2015 та постанові від 02.12.2015 встановлено, що ліквідатор банкрута - ПАТ "Бізнес-Центр" "Лідер Клас" звертався до заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк" із проханням надати згоду на реалізацію майна, що є предметом застави, про що, на думку судів попередніх інстанцій, свідчить наявний в матеріалах справи лист № 11 від 16.12.2014, проте банк листом №15.5/645 від 19.01.2015 не погодився із запропонованою ліквідатором початковою ціною, та просив провести незалежну оцінку майна оціночною компанією, яка буде погоджена сторонами.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив, що 28.01.2015 до господарського суду Харківської області від ліквідатора надійшла заява про надання згоди на продаж майна банкрута, яке знаходиться в іпотеці заставного кредитора ПАТ "Дельта Банк" згідно переліку.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2015, залишеною в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 було надано згоду на продаж нерухомого майна банкрута, що перебуває з заставі ПАТ "Дельта Банк".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ст.ст. 43, 84,101 ГПК України, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі від 07.10.2015 та постанові від 02.12.2015 не встановлено та не описано фактичного змісту вказаних листів та не надано належного правового аналізу відомостям, що викладені у вищезазначених листах, зокрема, судами попередніх інстанцій не встановлено, щодо якого конкретно майна звертався ліквідатор до заставного кредитора із проханням надати згоду на його реалізацію, та яким чином банк відмовив у наданні згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в його забезпеченні, крім того, якими, згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, належними та допустимими доказами підтверджується факт відмови банку від надання згоди на реалізацію заставного майна.

В порушення вимог ст. ст. 43, 101 ГПК України, судами не проаналізовано в ухвалі та постанові, чи співпадає перелік об'єктів зазначених ліквідатором у листі № 11 від 16.12.2014 на адресу банку про надання згоди на реалізацію майна банкрута із переліком тих об'єктів, згоду на реалізацію яких, надано господарським судом в ухвалі від 10.02.2015.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, в порушення вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України, не встановлено, якими належними та допустимими доказами, згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, взагалі підтверджується факт перебування майна банкрута, а саме: нежитлових приміщень № 147а-1 та № 147а-2 (внутрішні цехові проїзди) в літ. "3А-1, заг. площею по 162,5 кв. м кожен, за адресою: м. Харків, вул. Киргізька, буд. 19, реалізованих на аукціоні 19.03.2015, в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", не надано даним доказам правової оцінки.

В порушення вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи звертався ліквідатор - арбітражний керуючий Усенко Д.В. до кредитора - ПАТ "Дельта Банк", вимоги якого забезпечено майном банкрута, із проханням надати згоду на реалізацію саме цього майна, яке було реалізовано на аукціоні від 19.03.2015.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно вимог ч. 3 ст. 58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.

Статтею 59 вказаного Закону визначено вимоги до змісту оголошення про проведення аукціону на веб-сайті, зокрема, оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску; можливість надання переможцю податкової накладної; продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця.

Якщо аукціон є повторним або проводиться у зв'язку з розірванням договору, укладеного на попередньому аукціоні, про це зазначається в оголошенні із вказівкою на адресу сторінки веб-сайту, на якій розміщено інформацію про проведення попереднього аукціону.

Якщо продажу підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда, право на земельну ділянку, що переходить до покупця будівлі, споруди, приміщення, квартири тощо.

В оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що визначений нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону, а також вимоги до змісту оголошення про проведення аукціону на веб-сайті, направлені на забезпечення можливості прийняти участь в аукціоні з продажу майна банкрута якомога ширшому колу осіб, а також направлені на забезпечення задоволення вимог кредиторів банкрута в максимально можливому розмірі за наслідками реалізації майна банкрута за найвищою ціною.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що організатором аукціону ТОВ "ТБ "Форвард" було опубліковано оголошення про проведення аукціону на веб-сайтах ВГСУ та Міністерства юстиції України і такі оголошення були пропущені системним адміністратором, про що свідчать публікація № 14757 від 17.02.2015 та № 14757 від 23.02.2015 відповідно, що на думку господарських судів свідчить про те, що оголошення містить весь необхідний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у оголошенні про проведення аукціону на веб-сайтах та, які передбачені ст. 59 Закону про банкрутство.

Також, суд першої інстанції зазначив, що інформація про продаж майна банкрута була розміщена на нерухомому майні, а доказів, які б спростували ці факти банком не надані.

В даному випадку, суд першої інстанції, дійшовши в оскаржуваній ухвалі висновку, що організатором аукціону - ТОВ "Торговий будинок "Форвард" виконало всі умови договору про проведення аукціону у повній відповідності до вимог статей 49 - 76 Закону про банкрутство, що будь-яких порушень в діях організатора аукціону, як в частині заходів так і строків їх здійснення щодо підготовки проведення аукціону, проведення аукціону та оформлення його результатів, із описаних обставин та наявних (наданих) документів та, що інформація про продаж майна банкрута була розміщена на нерухомому майні, в порушення вимог ст.ст. 43,84 ГПК України, не дослідив у повному обсязі чи дотримано порядку підготовки (організації) та проведення публічних торгів (аукціону), зокрема, господарським судом не мотивовано, з яких підстав він дійшов такого висновку, що відповідне оголошення про продаж було розміщено на самих об'єктах продажу, як того вимагають положення ст. 58 Закону про банкрутство, для забезпечення участі в аукціоні максимального кола учасників та реалізації майна банкрута за найвищу ціну, та якими належними та допустимими доказами, в розуміння вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, це підтверджується.

На що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України, уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій, не перевірено та не встановлено в увалі та постанові, чи відповідає зміст оголошення про проведення аукціону на веб-сайті вимогам ст. 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 07.10.2015, в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 19.03.2015, та постанова суду апеляційної інстанції від 02.12.2015 у справі № Б-24/93-10 - підлягають скасуванню, а справа в скасованій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.10.2015, в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 19.03.2015, та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № Б-24/93-10 - скасувати. Справу № Б-24/93-10 в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк