Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №911/2832/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 911/2832/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів: Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2017у справі№ 911/2832/16Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"; 2. Фермерського господарства "Родючість"простягнення 72660,34грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:не з'явились не з'явились Москалик В.В. (довіреність від 18.11.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2016 у справі №911/2832/16 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено повністю; стягнуто з Фермерського господарства "Родючість" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 33744,33грн пені, 23516,60грн 30% річних, 15399,41грн інфляційних втрат, а також 1378,00грн судового збору; в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Дикунська С.Я., Жук Г.А.) від 22.02.2017 рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2016 у справі №911/2832/16 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на користь Фермерського господарства "Родючість" 1515,80грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом приписів ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.32-34, 36, 37, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Фермерське господарство "Родючість" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначається про безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника Фермерського господарства "Родючість", перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (далі - ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", відповідач-1) та Фермерського господарства "Родючість" (далі - ФГ "Родючість", відповідач-2) про стягнення 72660,34грн, з яких: 33744,33грн пені, 23516,60грн 30 % річних та 15399,41грн інфляційних втрат згідно договору поруки №07-04-2014-127 від 07.04.2014, угоди №95/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 та договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Родючість" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009.

Судами встановлено таке.

27.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (продавець) та Фермерським господарством "Родючість" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №058/МО (далі - договір купівлі-продажу), який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (далі - товар) на умовах відстрочення платежу (пункт 1.1.), а його предметом є товар, який належить продавцеві на момент укладення договору або буде ним набутий у майбутньому (пункт 1.2. договору купівлі-продажу).

У пункті 5.1. договору купівлі-продажу вказано, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені в додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання обов'язків за ним (пункт 11.1. договору купівлі-продажу).

На виконання умов договору купівлі-продажу товару ТОВ "Тридента Агро" було поставлено ФГ "Родючість" товар на загальну суму 30846,82 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням ФГ "Родючість" грошового зобов'язання з оплати вартості товару, що отриманий за договором купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за період з 11.11.2009 по 28.09.2010.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2010 у справі №6/112 позов задоволено частково; стягнуто з ФГ "Родючість на користь ТОВ "Тридента Агро" 30846,82грн основної заборгованості, пеню у розмірі 4999,70грн, штрафу розмірі 6169,36грн, збитки від інфляції в сумі 1630,44грн, 30% річних у розмірі 7783,55грн, а також судові витрати.

26.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 була укладена угода №К-46-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), відповідно до якої, первісний кредитор (ТОВ "Тридента Агро") відступає новому кредитору (ФОП ОСОБА_5) право вимоги виконання ФГ "Родючість" зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних втрат, штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009 (п.1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.3. договору з моменту укладення даної угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору №058/МО по відношенню до боржника.

На виконання умов пункту 4.1. даної угоди первісним кредитором передано новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги виконання боржником обумовленого зобов'язання. Копія акта прийому-передачі документів від 26.01.2011 надана в матеріали справи.

Листом від 26.01.2011 первісний кредитор повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги.

В подальшому, 02.07.2012 між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" була укладена угода №95/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), відповідно до пункту 1.1. якої первісний кредитор (ФОП ОСОБА_5) відступає новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання ФГ "Родючість" зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009 та згідно Угоди №К-46-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 26.01.2011 у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Родючість" грошового зобов'язання згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009.

За цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009 (п.1.2. угоди).

На виконання пункту 4.1. даної угоди ФОП ОСОБА_5 було передано ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" документи, що підтверджують право вимоги виконання боржником обумовленого зобов'язання та повідомлено ФГ "Родючість" про заміну кредитора у зобов'язані.

07.04.2014 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (в тексті договору - кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (в тексті договору поруки - поручитель) був укладений договір поруки №07-04-2014-127, згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Фермерським господарством "Родючість" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст.2 цього договору (далі - основний договір) (п.1.1. договору поруки).

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №95/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладену на підставі договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009.

Відповідно до п.3.1. договору відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п.4.1. договору поруки).

За змістом пункту 6.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою від 05.05.2014 №05-127/14, в якій вимагав у триденний строк із моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки.

Відповідач-1 листом №127 від 12.05.2014 на вимогу позивача повідомив, що виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Задовольняючи позов до ФГ "Родючість" повністю, місцевий господарський суд зазначивши, що оскільки ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є належним та законним кредитором відповідача-2 щодо отримання нарахування пені, 30% річних та інфляційних втрат за період існування непогашеної суми заборгованості, пославшись на приписи ст.35 ГПК України та факти встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2015 у справі №911/4221/15, задовольнив позов, стягнувши.

Під час здійснення апеляційного перегляду рішення, Фермерське господарство "Родючість" надало суду додаткові докази, а саме, копію ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2011 у справі №6/112 разом із супровідним листом вказаного суду від 25.01.2017 №03-25/602/17

Оцінивши вказаний доказ, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в порядку ст.35 ГПК України встановлено погашення ФГ "Родючість" у повному обсязі у липні 2011 року готівкою заборгованість у розмірі 54753,00грн, у зв'язку з чим, зазначивши, що зобов'язання відповідача-2 по договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009 припинились до укладення договору відступлення права вимоги з позивачем, відмовив у позові.

Колегія суддів зазначає, що постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам законодавства, з огляду на таке.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі; при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору (аналогічна позиція викладена в пунктах 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012).

Відповідно до ст.42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 №64/366-10.

Втім, в порушення зазначених вище приписів законодавства, апеляційний господарський суд відмовив у позові виключно з посиланням на те, що обставини сплати відповідачем-2 заборгованості у розмірі 54753,00грн за договором №058/МО у липні 2011 року, встановлені в ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2011 у справі №6/112, свідчать про припинення зобов'язання відповідача-2 в порядку ст.599 ЦК України, при цьому: по-перше, в порушення ст.35 ГПК України надав преюдиціальне значення обставинам, наведеним в ухвалі за наслідками розгляду скарги ТОВ "Тридента Агро" на дії органу державної виконавчої служби; по-друге, не надав оцінки доводам позивача та не спростував висновки місцевого господарського суду про те, що факт існування заборгованості підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2015 у справі №911/4221/15 і належні і допустимі докази її погашення відсутні в матеріалах справи.

При цьому, оскільки надані сторонами судові акти на обґрунтування своїх позицій неоднозначно доводять спірні правовідносини сторін спору, на виконання приписів ст.43 ГПК України апеляційний господарський суд мав врахувати, що на підтвердження своїх доводів та згідно ст.33 ГПК України відповідач не був позбавлений права надати безпосередні докази сплати заборгованості, які б могли бути оцінені судами при вирішенні цієї справи в загальному порядку, а за наявності відповідних підстав, звернутися із заявою про їх витребування або ж обґрунтувати неможливість їх подання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №911/2832/16 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-