Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.05.2016 року у справі №923/1536/15
Ухвала КГС ВП від 18.06.2018 року у справі №923/1536/15
Ухвала КГС ВП від 29.05.2018 року у справі №923/1536/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 923/1536/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Панової І.Ю., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2015 та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі№ 923/1536/15 господарського суду Херсонської областіза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець"провизнання банкрутомза участю представників сторін: "Дельта Банк" - Коновал Р.О.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/1536/15 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.12.2015 (суддя Ситюк В.Г.) визнано вимоги кредиторів ТОВ " ВП "Херсонець": ПАТ "Дельта Банк" - у сумі 143 747 894,22грн. Решту вимог відхилено; ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області - у сумі 582 278,77грн.

Затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, відповідно до якого вимоги ПАТ "Дельта Банк" - у сумі 143 747 894,22грн. включено до 4 черги задоволення, а судові витрати у сумі 2436грн. до 1 черги. Грошові вимоги ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області у сумі 565645,52грн. віднесені до 3 черги, у сумі 16 633,25грн. - до 6 черги задоволення.

Ухвалено, що особи, вимоги яких заявлено після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються у шосту чергу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 (головуючий суддя: Пироговський В.Т., судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2015 у справі №923/1536/15 залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" без задоволення.

У своїй касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Херсонської області, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі -Закон), ст. ст. 525, 526, 575, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 229 Господарського кодексу України, ст. 7, 17 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Виходячи з того, що предметом апеляційного та касаційного оскарження були лише висновки судів в оскаржуваних рішеннях стосовно визнання та внесення до реєстру вимог кредиторів ТОВ " ВП "Херсонець" кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у даній справі, касаційний перегляд вказаних рішень здійснюється лише в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положеннями ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

У силу ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогам, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 1 статті 33, частиною 2 статті 34 та частиною 2 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.09.2015 за заявою голови ліквідаційної комісії порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВП "Херсонець", в порядку ст.ст.10, 11, 16, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "ВП "Херсонець"опубліковано на сайті Вищого господарського суду України 25.09.2015. Постановою господарського суду херсонської області від 06.10.2015 ТОВ "ВП "Херсонець" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ракіну А.А., яку зобов'язано здійснити ліквідацію банкрута і забезпечити виконання дій, передбачених ст.ст.41-48,95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Оголошення про визнання боржника банкрутом оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України 07.10.2015.

У жовтні 2015 року до місцевого господарського суду звернувся ПАТ "Дельта Банк" із заявою від 22.10.2015 №18.5/501 з грошовими вимогами до боржника у сумі 176 062 257,54грн. та з проханням внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно банкрута, яке є предметом застави, та грошових вимог, які забезпечені заставою майна ТОВ "ВП "Херсонець", а також внести окремо до реєстру вимог кредиторів витрат по оплаті судового збору за подання заяви у сумі 2436грн. В подальшому, не змінюючи загальну суму вимог, у заяві від 04.12.2015 ПАТ "Дельта Банк" уточнено черговість внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, а саме, внести до першої черги витрати на оплату судового збору (2436грн.), до четвертої черги - вимоги у розмірі 138 654 088,96грн. (заборгованість та відсотки), до шостої черги - грошові вимоги у сумі 10 753 672,72грн. (пеня), а також окремо внести до реєстру вимоги банку, які забезпечені заставою майна боржника на суму 26 654 495,86грн.

Грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" обґрунтовано наявністю безспірної заборгованості боржника за кредитним договором від 30.06.2006 № 04.1/36/06-КЛТ та додаткових угод до нього, укладеним ТОВ "АнтоРус" (правонаступником якого є ТОВ "ВП "Херсонець") з ПАТ "Кредитпромбанк", виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою майна боржника, відповідно до договорів застави від 30.06.2006 №13/36/301/06-КЛТ, від 22.12.2006 №13/36/303/06-КЛТ, від 26.02.2007 №13/36/304/06-КЛТ, від 17.09.2007 №13/36/305/06-КЛТ, та кредитним договором від 29.10.2008. № 41/21/08-КЛТ, укладеного з позичальником (ТОВ "Крес Автогруп") та ПАТ "Кредитпромбанк", виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою майна ТОВ "АнтоРус" (правонаступником якого є ТОВ "ВП "Херсонець"), відповідно до договорів застави від 29.10.2008 № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 № 13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 №13/21/304/08-КЛТ а також договором від 27.09.2013, укладеним ПАТ "Кредитпромбанк" з ПАТ "Дельта Банк", відповідно до якого до останнього перейшли активи ПАТ "Кредитпромбанк" та права вимог до позичальників, які виникають з кредитних договорів (з усіма змінами та доповненнями до них) та судовими рішеннями у справах №5024/881/2012 та №5024/875/2012, якими з боржників стягнуті відповідні суми заборгованості.

Судові рішення в частині визнання грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" мотивовані тим, що кредитна заборгованість ТОВ "ВП "Херсонець", відповідно до договору від 30.06.2006 №04.1/36/06-КЛТ, станом на час подання банком заяви розрахована вірно на суму 153 117 106,29 грн., з яких 113 635 282,28 грн. - заборгованість по кредиту, що еквівалентно 5335566,17 дол. США на час звернення до суду, 1 215 243,08 грн. - заборгованість по кредиту у національній валюті, 28 897 368,86 грн. - проценти за користування кредитом (що еквівалентно 1356830,56 дол. США).

Решта вимог у сумі 9 369 212,06 грн., що заявлені як пеня за прострочку сплати кредиту та процентів за період з 27.09.2013 по 28.03.2014 судами відхилено з посиланням на те, що пеня була нарахована неправомірно без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, суди послались на те, що кредитору відмовлено у стягненні пені рішенням суду від 10.08.2012 у справі № 5024/881/2012, з цих самих підстав.

Решту заявлених ПАТ "Дельта Банк" вимог, щодо віднесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог, забезпечених заставою майна боржника та визнання вимог в сумі 22 945 151,25 грн., відповідно до умов кредитного договору №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008, судами відхилено через пропуск кредитором позовної давності на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно без поважних причин, і, відповідно, втрату права на предмет застави та втрату можливості захисту суб'єктивного права за рахунок застави, у тому числі і щодо віднесення вимог кредитора, як забезпечених, у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із такими висновками попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено при розгляді справи у попередніх судових інстанціях, ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" (позичальник), правонаступником якого є ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус", і, в подальшому боржник у цій справі - ТОВ "ВП "Херсонець" укладено кредитний договір від 30.06.2006 року № 04.1/36/06-КЛТ, згідно умов якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредити в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 3 500000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до вказаного договору, для розрахунків за автобуси іноземного виробництва, автомобілі різних марок, технологічне обладнання, інструменти, сировину, матеріали і комплектуючі для складання автобусів, а позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом; виконати інші умови цього договору та повернути кредити банку в повному обсязі в порядку та у строки, які обумовлені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.3 та 2.6 кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких, безпосередньо, встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування (т.2, а.с.7-10).

В подальшому, згідно з додатковою угодою від 22.12.2006 № 8 до кредитного договору, загальну суму кредитного ліміту збільшено до 8 000 000,00 дол. США, додатковою угодою від 21.05.2007 №16 до цього ж договору передбачено можливість видачі кредитів в іноземній валюті, крім дол. США у ЄВРО, додатковою угодою від 08.11.2007 № 32 загальну суму надання кредитів збільшено до 8 600 000,00 дол. США.

На виконання умов кредитного договору, а також відповідно до додаткових угод №№1-9, 12, 14, 15, 19, 22, 23, 30, 33, 35-37, 44, 45, 47, 50 від 30.06.2006, 14.07.2006, 07.08.2006, 21.08.2006, 21.08.2006, 20.09.2006, 22.12.2006, 06.02.2007, 14.03.2007, 27.04.2007, 03.05.2007, 24.05.2007, 05.06.2007, 07.06.2007, 17.09.2007, 08.11.2007, 12.11.2007, 19.11.2007, 21.11.2007, 27.06.2008, 11.07.2008, 21.08.2008, та від 19.09.2008 банк надав позичальнику 23 кредитні транші в іноземній валюті на загальну суму 9 747 813,83 дол. США, а також, відповідно до додаткових угод №№7, 11, 29, 34, 39 від 14.12.2006, 13.03.2007, 03.08.2007, 09.11.2007 та 10.12.2007, - п'ять кредитних траншів у національній валюті у розмірі 6 081 500грн. (т.2 а.с.11-66).

Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку нараховані відсотки за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами, в останній робочий день кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаній у відповідній додатковій угоді, на рахунки банку, які вказано у додаткових угодах.

Позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 29.06.2010 (п.3.4.4 кредитного договору).

У подальшому, строки сплати відсотків за користування кредитними коштами та строки погашення заборгованості по кредитах неодноразово змінювались додатковими угодами та остаточний строк повного погашення заборгованості за усіма наданими банком позичальнику на виконання кредитного договору кредитами було встановлено шляхом внесення змін до п. 3.4.4 кредитного договору, згідно із п. 1 додаткової угоди від 07.10.2010р. № 63, а саме - не пізніше 31.10.2010 (т.2 а.с. 85-86).

Відповідно до п. 3 цієї ж додаткової угоди було внесено зміни до п. 3.4.3 кредитного договору, яким передбачено обов'язок позичальника сплатити банку нараховані проценти за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року включно, за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами, не пізніше 31.10.2010 включно.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань по кредитному договору від 30.06.2006 року № 04.1/36/06-КЛТ ПАТ "Кредитпромбанк" звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення з ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" заборгованості за вказаним кредитним договором з додатковими угодами до нього у розмірі 59 161 000,39 грн., з яких: 42 631173,69 грн. (еквівалент 5 335566,17 дол. США) - заборгованість по кредиту в іноземній валюті, 10 879 412,51 грн. (еквівалент 1 361 628,08 дол. США) -заборгованість по відсотках за користування кредитом в іноземній валюті, 4 339 363,40 грн. (еквівалент 543 099,30 дол. США) - пеня за несвоєчасне повернення кредиту в іноземній валюті та несвоєчасну сплату відсотків за користування цим кредитом, 1 215 243,08 грн. - заборгованість по кредиту в національній валюті, 95 807,70 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту в національній валюті та несвоєчасну сплату відсотків за користуванням цим кредитом

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.08.2012 у справі №5024/881/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" на користь ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Кредитпромбанк" 43 846 416,77 грн. заборгованості по кредиту, 10 879 412,51 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, а також 59 551,50 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2013 рішення змінено в частині стягнення з ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" на користь банку компенсації по сплаті судового збору, а саме стягнуто 58 006,38 грн. замість 59 551,50 грн. В решті рішення суду першої інстанції від 10.08.2012 залишено без змін.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 30.06.2006 банком та позичальником (заставодавцем) укладені договори застави від 30.06.2006 №13/36/301/06-КЛТ, від 22.12.2006 №13/36/303/06-КЛТ, від 26.02.2007 №13/36/304/06-КЛТ, від 17.09.2007 №13/36/305/06-КЛТ, за умовами яких об'єктами застави виступили майнові права на отримання автобусних шасі виробництва Компанії "Dong Feng Automobile Co.LTD", а також шасі пасажирського автобусу DONG FENG EQ6590KSP1-121, DONG FENG EQ6840HAC, DONG FENG EQ6710KB01 загальною вартістю, з урахуванням додаткових угод, 2 540 671,87долари США. (т.2 а.с.87-102).

Разом з тим, ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Крес Автогруп" (позичальник) укладено кредитний договір від 29.10.2008 № 41/21/08-КЛТ, за умовами якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредити в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 21 400 000грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до вказаного договору, для поповнення обігових коштів позичальника, оплати ним за автомобілі та автобуси, а позичальник зобов'язувався використовувати кредити на цілі, вказані в п. 2.2 цього договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом; виконати інші умови цього договору та повернути кредити банку в повному обсязі в порядку та у строки, які обумовлені кредитним договором.

Підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких безпосередньо встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування, відповідно до п.2.3 та 2.6 кредитного договору (т.2 а.с.103-106).

Згідно із п.п.1, 2, 3 додаткової угоди від 29.10.2008 №1 до кредитного договору банк надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів, оплати за автомобілі та автобуси, зі строком повернення 28.10.2009 та сплатою за користування кредитом 26,0 % річних, а також визначено графік погашення заборгованості на 2008 рік.

В подальшому, згідно із додатковими угодами до кредитного договору строк повернення цього кредиту неодноразово змінювався та остаточно встановлений - не пізніше 31.10.2010, згідно із п.2 додаткової угоди від 07.10.2010 №13 (т.2 а.с.119, зворот-120).

У червні 2012 року ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТОВ "Крес Автогруп" заборгованості за кредитним договором від 29.10.2008 №41/21/08-КЛТ з додатковими угодами до нього у розмірі 23 196 539,43 грн., з яких: 15 830 737,75 грн. заборгованість за кредитом, 5 410 461,92 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 382 735,59 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 572 604,17 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням товариством своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його використання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.07.2012 у справі №5024/875/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2012, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Крес Автогруп" на користь ПАТ "Кредитпромбанк", в особі Херсонської філії 15 830 737,75 грн. заборгованості по кредиту, 5 410 461,92 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 1 365 509,29 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 564 641,04 грн. пені за порушення строків сплати відсотків, а також 64 309,18 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено (т.2 а.с.149-150).

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Крес Автогруп" за кредитним договором, банком та ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" (заставодавцем) укладені договори застави від 29.10.2008 № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 № 13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 №13/21/304/08-КЛТ, за умовами яких заставодавець передав в заставу банку основні засоби (інструменти, прилади, інвентар), товари в обороті, а також майно - фарбувально-сушильні камери з місцями підготовки тунельного типу (т.2 а.с.121-148).

ПАТ "Кредитпромбанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) укладено договір продажу прав вимоги від 27.09.2013, відповідно до умов якого до покупця переходять всі права вимоги продавця, у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами або договорами забезпечення (т.2 а.с.156-158).

Стосовно обґрунтованості кредиторської вимоги банку за кредитним договором 30.06.2006 №04.1/36/06-КЛТ слід відзначити, що судами правомірно встановлено наявність вимоги до боржника за наведеним договором, який був предметом розгляду в межах господарської справи №5024/881/2012.

При цьому, коригування банком суми заборгованості за цим договором з урахуванням курсової різниці долару США (валюті, в якій частково видавались кредитні кошти) станом на дату подання заяви про визнання кредиторських вимог суд касаційної інстанції вважає правомірним, оскільки, в даному випадку, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, в договорі сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті і жодних обмежень можливості використовувати співвідношення курсу іноземної валюти при проведенні індексації заборгованості, станом на дату звернення до господарського суду із заявою визнання кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, нормами законодавства, не передбачено. Крім того, сума заборгованості, яка заявлялась до стягнення у справі №5024/881/2012 розрахована саме в еквіваленті до іноземної валюти, в якій частково здійснювалось кредитування за договором від 30.06.2006.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду про визнання грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" в сумі 143 747 894,22 грн., яка складається із суми кредиту - 113 635 282,28 грн. (еквівалент 5 335 566,17 дол. США), 1 215243,08 грн. заборгованості по кредиту у національній валюті та 28 897 368,86 грн. заборгованості по процентах (що еквівалентно 1356830,56 дол. США) по кредитному договору від 30.06.2006 №04.1/36/06-КЛТ, з огляду на здійснений розрахунок, перевірений під час розгляду справи а також сумам, які заявлялись до стягнення в межах господарської справи №5024/881/2012.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним відхилення вимоги банку у сумі 9 369 212,06грн. (пені за прострочку сплати кредиту у доларах та гривні та несвоєчасне повернення відсотків, яка розрахована за період з 27.09.2013 по 28.03.2014), оскільки її нарахування суперечить приписам ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, питання обґрунтованості нарахування пені було предметом розгляду у справі №5024/882/2012, і господарський суд зазначив, що оскільки остаточним строком повного погашення заборгованості за усіма наданими банком позичальнику на виконання кредитного договору кредитами, а також, як остаточний строк для сплати позичальником банку нарахованих відсотків за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року (включно), за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами встановлено 31.10.2010, то, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України першим днем нарахування пені є 01.11.2010р. та пеня нараховується до 01.05.2011, а перебіг строку позовної давності для звернення данку до суду з вимогами про стягнення нарахованої за вказаний період часу пені, згідно ст.ст.258, 261 ЦК України, закінчився 01.05.2012 Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.06.2006 №04.1/36/06-КЛТ подано у червні 2012р. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені заявлено з пропуском строку позовної давності, що зумовило відмову у позові в цій частині.

У даному випадку, банком нараховано пеню за період з 27.09.2013 по 28.03.2014, отже ці вимоги, з огляду на визначені законодавством строки нарахування пені та строки позовної давності для звернення до суду з позовом про її стягнення, правомірно відхилені та не включені місцевим господарським судом до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВП "Херсонець".

Щодо кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк", стосовно кредитного договору від 29.10.2008 №41/21/08-КЛТ, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним їх відхилення судами, з огляду на таке

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, позичальником за умовами вказаного договору є ТОВ "Крес Автогруп".

В забезпечення виконання ТОВ "Крес Автогруп" зобов'язань за цим договором, банком та ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" (заставодавцем) укладені договори застави від 29.10.2008 № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 №13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 №13/21/304/08-КЛТ, за умовами яких заставодавець передав в заставу банку основні засоби (інструменти, прилади, інвентар), товари в обороті, а також майно - фарбувально-сушильні камери з місцями підготовки тунельного типу (т.2 а.с.121-148).

У п. 4.2-4.3 вказаних договорів сторони домовились, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитних договорів, або порушення заставодавцем умов договорів застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється згідно з Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" шляхом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу з третіми особами або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.07.2012 у справі №5024/875/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2012, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Крес Автогруп" на користь ПАТ "Кредитпромбанк", в особі Херсонської філії 15 830 737,75 грн. заборгованості по кредиту, 5 410 461,92 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 1 365 509,29 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 564 641,04 грн. пені за порушення строків сплати відсотків, а також 64 309,18 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Як вірно встановили суди підчас розгляду справи, наведене рішення, як обґрунтування кредиторських вимог при зверненні до суду у даній справі, не приймалось відповідно до ТОВ "ВП "Херсонець", а стосується лише прав та обов'язків ТОВ "Крес Автогруп".

У матеріалах справи відсутні докази вчинення будь-яких дій спрямованих на стягнення визнаної судом заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно та відсутні докази невиконання наказу виданого на виконання вказаного судового рішення.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст. 552 ЦК України).

Згідно ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Враховуючи наведені норми і те, що ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" (правонаступником якого є ТОВ "ВП "Херсонець") не є поручителем ТОВ "Крес Автогруп", в розумінні ст.ст. 553-554 ЦК України, який солідарно відповідає перед банком за невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 29.10.2008 №41/21/08-КЛТ, оскільки застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, колегія суддів вважає, що вимоги ПАТ "Дельта Банк" в цій частині правомірно відхилені судом першої інстанції із висновком якого погодився апеляційний господарський суд.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі ст.28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

У п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі, що до відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України). Водночас до них не відноситься гарантія, яка не залежить від основного зобов'язання. Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Як встановлено судами під час розгляду даної справи, строк виконання зобов'язань за кредитними договорами від 30.06.2006 №04.1/36/06-КЛТ та від 29.10.2008 №41/21/08-КЛТ закінчився 31.10.2010, і відповідно до ст.ст.257,261 ЦК України саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності не тільки для звернення до господарського суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, а й позовом про звернення стягнення на заставлене майно.

У матеріалах справи відсутні докази звернення первісного кредитора та його правонаступника за договором купівлі-продажу прав вимоги до суду з відповідними позовами (про звернення стягнення на предмет застави за договорами застави, на які банк посилається у своїй заяві про визнання кредиторських вимог) у період з 01.11.2010 по 01.11.2013.

Отже, висновок про пропуск ПАТ "Дельта Банк" позовної давності на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, і, відповідно, втрату права на предмет застави та втрату можливості захисту суб'єктивного права за рахунок застави, у тому числі і щодо віднесення вимог кредитора, як забезпечених, у справі про банкрутство ТОВ "ВП "Херсонець", є правомірним.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи ТОВ ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, що викладених у оскаржуваній ухвалі та постанові, фактично зводяться до переконання колегії суддів переоцінити обставини справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду Херсонської області від 15.12.2015 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВП "Херсонець" грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" - у сумі 143 747 894,22грн. та у відхиленні решти вимог цього кредитора у справі №923/1536/15, відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВП "Херсонець" грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" - у сумі 143 747 894,22грн. та у відхиленні решти вимог цього кредитора у справі №923/1536/15 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді І.Ю. Панова

В.Я. Погребняк