Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 910/14631/15 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановувід 08.12.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/14631/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дубовий Гай"простягнення 119168,00грн,за участю представників: позивача - Березова І.Г.відповідача -Пясецька К.В.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі №910/14631/15 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дубовий Гай" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу в загальній сумі 119168,00грн. Стягнено з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 28728,12грн, пеню в сумі 1226,44грн, штраф в сумі 2872,81грн, інфляційні втрати в сумі 2117,72грн, 3% річних у сумі 257,18грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови в позові не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 19, 20, 24, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 4, 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. ст. 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях ним за допомогою належних та допустимих доказів доведено підставність стягнення з відповідача всієї суми, заявленої до стягнення, втім зазначені докази залишились без належної оцінки судами, що свідчить про порушення приписів вказаних вище процесуальних норм.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 06.06.2013 Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дубовий Гай" подано Публічному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" заяву про укладення (переукладення) договору, внесення об'єкту в договір №436/2013, відповідно до якої відповідач просив оформити абонентом у відповідача та укласти договір на поставку питної води та приймання стічних вод за адресами, зазначеними у дислокації об'єктів водопостачання, що є невід'ємною частиною даної заяви. У змісті вказаної заяви сторони зазначили, що існує заборгованість попереднього балансоутримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Комфорт", код абонента 9-1552.

28.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дубовий Гай" (абонент) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №11525/4-09, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (в подальшому - правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691 ( в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими в Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за №44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п.1.1 договору); облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування (п.2.1.1 договору); зняття показів засобів обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п.2.1.2 договору); постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або в паперовому вигляд - вимоги, доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у системи каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів (п.2.2.1 договору); у розрахункових документах зазначається вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг абонентом здійснюється щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. У разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п.2.2.2 договору); у випадку неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5 числа наступного місяця за платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг (п.2.2.3 договору); абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору (п.3.3.5 договору); у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі (п.4.2 договору); за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (п.4.6 договору); договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п.7.1 договору).

Зазначаючи про те, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором від 08.08.2013 у ОСББ "Дубовий гай" виникла заборгованість з оплати наданих послуг в сумі 86537,34грн, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу та нарахованих на неї пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 119168,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано вимоги-доручення за період з 01.11.2013 по 30.06.2014 на суму 28728,12грн, розшифровки рахунків абонента з листопада 2013 року по червень 2014 року на суму 28728,12грн та акти про зняття показань з приладів обліку за вказаний період. Щодо решти основного боргу в розмірі 57809,22грн, вказана сума зазначена позивачем в розрахунку до позову в графі "перерахунки", здійснені в листопаді 2013 року, втім доказів на підтвердження підстав для стягнення цієї суми основного боргу позивач не надав.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що наявними в матеріалах справи доказами позивач належним чином довів наявність заборгованості відповідача за надані послуги на суму 28728,12грн, тоді як жодних доказів в обґрунтування підставності пред'явлення до стягнення суми 57809,22грн ним не надано, у зв'язку з чим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних із доведеної позивачем суми основного боргу, дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення в сумах 1226,44грн, 2872,81грн, 2117,72грн та 257,18грн відповідно. Відтак, в решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Під час апеляційного перегляду справи за заявою позивача, ним надано копії актів зняття показань з приладів обліку за період з березня 2012 року по вересень 2013 року в якості доказів підставності позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено судом першої інстанції. Втім, зазначивши, що в обґрунтування підстав неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції позивачем не наведено об'єктивних причин, а також вказавши, що надані акти стосуються іншого абонента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Комфорт", код абонента 9-1552, суд апеляційної інстанції підтвердив обґрунтованість висновку суду першої інстанції про недоведеність позову в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи, що при розгляді справи в місцевому господарському суді позивачем належним чином доведено заборгованість відповідача за надані послуги на суму 28728,12грн, висновок попередніх судових інстанцій про підставність стягнення з останнього вказаної суми основної заборгованості колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями обставин невиконання відповідачем умов договору від 28.08.2013 щодо оплати наданих послуг на суму 28728,12грн, здійснений господарськими судами перерахунок заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат із вказаної вище суми основного боргу, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального права внаслідок ненадання належної оцінки доказам фактичного споживання відповідачем послуг до укладення договору №11525/4-09 від 28.08.2013, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Як вбачається з протоколу судового засідання 03.12.2015 та постанови апеляційного господарського суду від 08.12.2015, на виконання вищевказаних приписів, в судовому засіданні 03.12.2015 судом апеляційної інстанції з'ясовувались підстави неможливості подання до місцевого господарського суду актів зняття показань з приладів обліку за період з березня 2012 року по вересень 2013 року, однак, об'єктивних підстав їх неподання позивачем не зазначено, у зв'язку з чим, в судовому засіданні 03.12.2015 була оголошена перерва для надання представнику позивача можливості підготувати вказані доводи та надати більш чіткі пояснення.

Втім, письмових обґрунтувань вказаних вище обставин матеріали справи не містять, а зміст постанови апеляційного господарського суду та протоколу судового засідання 03.12.2015 засвідчує, що об'єктивних причин неможливості подання місцевому господарському суду доказів, позивачем не було зазначено й усно.

Суд касаційної інстанції враховує, що саме скаржник ініціював судовий розгляд, звернувшись з позовом, а, відтак, ніс обов'язок надати суду всі докази, якими він обґрунтовував вимоги позову. При цьому, під час апеляційного розгляду скаржником не доведено, що він не міг надати відповідні докази вже при поданні позову до суду, а так само, що існували обставини, які перешкодили їх поданню в будь-який час після звернення з позовом.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи і зауважено судом апеляційної інстанції, додатково надані позивачем документи взагалі не стосуються відповідача, а складені відносно абонента 9-1552 ТОВ "Столичний комфорт", про наявність заборгованості саме якого, а не відповідача, позивачем зроблено відповідну відмітку в графах типової заяви від 06.06.2013 №436/2013 про укладення договору.

Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини доведення позивачем часткової обґрунтованості заявленого позову в судах попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів про часткову підставність і ґрунтовність позовних вимог та фактично зводяться до намагання переоцінити досліджені судами докази та встановлені судами обставини, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/14631/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк