Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 904/6634/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-Запчастина"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015у справі№ 904/6634/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-Запчастина"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5простягнення заборгованості,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаРоссіхіна А.В.від третьої особиОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-Запчастина" (далі - ТОВ "Донпостач-Запчастина") про стягнення з відповідача на користь позивача 587 495,92 грн. заборгованості за договором № 004/09 на кредитну лінію (відновлювальну) від 12.03.2009, з яких: 410 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 101 475,56 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 67 329,61 грн. пені за простроченою заборгованістю за кредитом, 8 690,75 грн. пені за простроченою заборгованістю за відсотками.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 у справі № 904/6634/15 (суддя Мартинюк С.В.) позов ПАТ "Банк Золоті Ворота" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Донпостач-Запчастина" на користь позивача 410 000,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом, 101 475,56 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками, 67 329,61 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за кредитом, 8 690,75 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за відсотками.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 (колегія суддів у складі: Пархоменко Н.В. - головуючого, Коваль Л.А., Чередка А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 у справі № 904/6634/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі № 904/6634/15, ТОВ "Донпостач-Запчастина" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Донпостач-Запчастина" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.02.2016 о 10 год. 45 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Донпостач-Запчастина", який надійшов через канцелярію Вищого господарського суду України 09.02.2016 до початку судового засідання, третя особа - ОСОБА_5 підтримує касаційну скаргу, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.03.2009 між Акціонерно-комерційним банком "Золоті ворота", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" (Банк) та ТОВ "Донпостач-Запчастина" (Позичальник) був укладений договір № 004/09 на кредитну лінію (відновлювальну) (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору у період з 12.03.2009 по 09.09.2010 Банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості у розмірі 410 000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строк 09.09.2010 та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 29% річних.

Договором № 1 від 09.09.2010 про зміни до Кредитного договору строк повернення кредиту змінено на 14.09.2011, розмір відсотків за користування кредитом змінено на 22% річних.

Договором № 2 від 14.09.2011 про зміни до Кредитного договору строк повернення кредиту змінено на 18.09.2012, розмір відсотків за користування кредитом змінено на 19,3% річних.

Договором № 4 від 18.09.2012 про зміни до Кредитного договору строк повернення кредиту змінено на 23.09.2013, розмір відсотків за користування кредитом змінено на 24,8% річних.

Договором № 5 від 23.09.2013 про зміни до Кредитного договору строк повернення кредиту змінено на 29.09.2014, розмір відсотків за користування кредитом змінено на 23,8% річних.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Згідно з п. 5.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 7.2 Кредитного договору).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем (Банком) на виконання умов Кредитного договору надано відповідачу (Позичальнику) грошові кошти, у розмірі, передбаченому цим Договором, що не заперечується відповідачем.

ТОВ "Донпостач-Запчастина", у свою чергу, у порушення умов Кредитного договору свої зобов'язання з повернення кредиту (строк повернення якого настав 29.09.2014), сплати нарахованих процентів у повному обсязі не виконало, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 410 000,00 грн., простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 101 475,56 грн., що підтверджено обґрунтованими розрахунками позивача та не спростовано відповідачем.

Доказів погашення заборгованості зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом в установленому законом порядку суду не надано.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 410 000,00 грн. та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 101 475,40 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1.1 Кредитного договору (в редакції договору № 3 від 25.10.2011) у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1 Договору, та/або строків сплати процентів, комісій, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки на рахунок НОМЕР_1, код банк 307145, а починаючи з 14.11.2011 - на рахунок НОМЕР_1, код банку 351931.

Сторони домовились, що позовна давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю в три роки (п. 7.9 Кредитного договору).

За порушення строків повернення кредиту позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 67 329,61 грн. За прострочення сплати відсотків за користування кредитом позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 8 690,75 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунки пені, надані позивачем, дійшли висновку, що вказані розрахунки відповідають умовам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 67 329,61 грн. пені за простроченою заборгованістю за кредитом та 8 690,75 грн. пені за простроченою заборгованістю за відсотками.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до п. 4.1 Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань перед Банком за Договором забезпечується заставою майнових прав на грошовий депозит громадянина ОСОБА_5, розміщений у філії АКБ "Золоті Ворота" у м. Дніпропетровську згідно з договором строкового банківського вкладу (депозиту) "Стандартний 1" № 63/09 від 10.03.2009 у сумі 456 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Таким чином, відхиляючи доводи відповідача про те, що позивачу було запропоновано виконати зобов'язання відповідно до умов п. 4.1 Кредитного договору іншою особою - ОСОБА_5 за рахунок заставлених на користь Банку депозитних коштів, однак позивач відмовився прийняти таке виконання за Кредитним договором, місцевий господарський суд вірно вказав, що звернення стягнення на предмет застави - це право банку, а не обов'язок, тобто банк на власний розсуд вирішує питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором чи звернення стягнення на предмет застави.

Також, апеляційним господарським судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про неотримання листа про дострокове повернення кредитних коштів, оскільки строк повернення кредиту настав 29.09.2014, позивачем позов заявлений про стягнення суми простроченого кредиту, а не з підстав дострокового погашення кредиту.

Відхиляючи твердження відповідача про неотримання ним інформації про стан заборгованості та, як наслідок, неможливості здійснити належне виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції вказав, що листом за вих. № 6178 від 01.12.2014 (факт отримання якого відповідач не заперечує) тимчасова адміністрація ПАТ "Банк Золоті Ворота" повідомила, що станом на 01.12.2014 прострочена заборгованість за Кредитним договором складає 468 569,90 грн., в тому числі, 410 000,00 грн. по кредиту, 39 038,74 грн. по сплаті відсотків, 19 531,16 грн. по сплаті пені.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-Запчастина" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 у справі № 904/6634/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук