Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.03.2015 року у справі №9/32
Постанова ВГСУ від 24.03.2014 року у справі №9/32

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 9/32

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Позивача: Решетниченко О.С., дов. № 47-2 від 05.01.2015 року;

Відповідача: Пампухи Л.О., дов. № 13 від 25.11.2014 року; Локтіонова А.М., дов. № 14 від 29.12.2014 року;

Третьої особи: Король О.М., дов. № 91/2014/12/26-8 від 26.12.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року

у справі № 9/32 господарського суду міста Києва

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення заборгованості в сумі 90 287,53 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент", просило (з урахуванням письмових пояснень від 09.08.2011 року) (т. 2, а.с. 9-11) стягнути з відповідача 80 156,09 грн. основного боргу, 6 983,68 грн. інфляційних втрат, 2 299,17 грн. 3% річних (т. 1, а.с. 4-6).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 763/409 від 15.02.2008 року щодо оплати комунальних послуг.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 11.04.2011 року, від 25.10.2011 року та від 29.05.2012 року у справі призначалась судова технічна експертиза та зупинялось провадження у справі (т. 1, а.с. 140-142; т. 2, а.с. 55-58, 104-107).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство "Київенерго" (т. 2, а.с. 95-98).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року (суддя Бондаренко Г.П.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 4, а.с. 47-57).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року (головуючий Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено (т. 4, а.с. 190-200).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 4, а.с. 226-236).

При новому розгляді комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось з заявою про зменшення позовних вимог, якою просило стягнути з відповідача 69 830,65 грн. основного боргу, 5 010,52 грн. інфляційних втрат, 1 932,41 грн. 3% річних (т. 5, а.с. 63).

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року (головуючий Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) (т. 6, а.с. 82-90) припинено провадження в частині вимог про стягнення заборгованості з послуг на холодне водопостачання та холодну воду, що йде на підігрів в сумі 609,39 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент" 10 800,10 грн. основного боргу, 2 432,75 грн. інфляційних втрат, 648,01 грн. 3% річних. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 230-236).

Оскаржені судові акти мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судовими рішеннями, комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 6, а.с. 99-101).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.20105 року касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.03.2015 року (т. 6, а.с. 97-98).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2008 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та товариством з обмеженою відповідальністю "Тінент" було укладено договір № 763/409 про надання комунальних послуг, відповідно до умов якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (відкритим акціонерним товариством АК "Водоканал", акціонерним товариством "Київенерго", закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль") зобов'язалось транспортувати по внутрішньо-будинкових мережах за адресою бульвар Перова, буд. 40 комунальні послуги, а споживач у відповідності до даного договору (п.п. 1.2) зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити (т. 1, а.с. 15-16).

Відповідно до переліку комунальних послуг (додаток № 1 договору) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення (згідно табулярів акціонерного товариства "Київенерго" або закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" по особистому рахунку 620577 пропорційно опалювальній площі 669,10 кв.м.); гарячого водопостачання (згідно табулярів акціонерного товариства "Київенерго" або СП "Укр-Кан-Пауер" по особистому рахунку 620577 у процентному відношенні 31%); холодного водопостачання та каналізації (згідно розрахунків відкритого акціонерного товариства АК "Водоканал" у процентному відношенні 100% від особистого рахунку 323-40); холодної води на підігрів (згідно розрахунків відкритого акціонерного товариства АК "Водоканал" по особистому рахунку 323-39) (т. 1, а.с. 17).

Згідно п. 2.1 договору облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та груп рахунках.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що відповідач повинен до 10-го числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги поточного місяця в сумі, що визначаються на рівні сум минулого місяця. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та групрахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів. Суму по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), ПДВ пред'являють до сплати платіжною вимогою - дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги - доручення під розпис відповідальної особи.

Відповідно до п. 3.1.5 договору споживач зобов'язався встановити прилади обліку електроенергії, тепла, води згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1995 року № 947 та з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 125 від 02.02.1996 року та укласти з відповідними організаціями договори на постачання комунальних послуг. Копії договорів необхідно надати підприємству, після чого останній припинить нарахування відповідних платежів.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що підприємство не несе відповідальності за несвоєчасне включення, не включення, відключення центрального опалення постачальною організацією послуг з причин наявності боргу за теплоносії за споживачем чи по об'єкту в цілому, а також з інших технічних причин, усунення яких не є в компетенції підприємства.

Відповідно до п. 4.1.2 договору за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.2 договору відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Згідно п. 5.5 договору він діє з 15.02.2008 року до 15.02.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 2 ст. 14 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній станом на 15.02.2008 року) передбачено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Судами встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року позивачем були надані товариству з обмеженою відповідальністю "Тінент" комунальні послуги з гарячого водопостачання, холодного водопостачання і каналізації, а також з холодної води на підігрів, що підтверджується витягами з облікових карток (табулярів) відповідача з кожного виду послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи відповідачем оплачено послуги з холодного водопостачання та холодної води, що йде на підігрів, надані позивачем, внаслідок чого припинили провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості з послуг на холодне водопостачання на суму 301,16 грн. та холодну воду, що йде на підігрів на суму 308,23 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що за вищевказаний період відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг з гарячого водопостачання в сумі 6 678,63 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 7 446,63 грн.

Враховуючи несплату товариством з обмеженою відповідальністю "Тінент" 7 446,63 грн. заборгованості за послуги з гарячого водопостачання, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, задовольнив позовні вимоги у вказаній частині.

Щодо вимог про сплату заборгованості за централізоване опалення суди встановили наступне.

Як зазначалось вище, згідно додатку № 1 до договору центральне опалення розраховується згідно табулярів акціонерного товариства "Київенерго" або закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" по особистому рахунку 620577 пропорційно опалювальної площі 669,10 кв.м, відповідне загальне проектне навантаження на нежитлові приміщення 50,82 % ~ 10, 66 Гкал/міс.

Судами встановлено, що в приміщенні за адресою: м. Київ, бул. Перова, 40 опалювальна площа 669,1 кв.м. було відсутнє внутрішнє вітринне опалення з початку опалювального сезону 2009/2010 років. Обігрів приміщення здійснювався від стояків центрального опалення, температура в приміщенні складала + 12 С.

Сторони у подальшому намагались вирішити питання відновлення роботи вітринного опалення.

Судами також встановлено, що відповідач звертався до третьої особи з проханням врахувати відсоток відсутності вітринного опалення в приміщенні відповідача при нарахуванні за комунальну послугу з центрального опалення і отримав відповідь, що для здійснення такого перерахунку відповідачу необхідно звернутися до акціонерної енергетичної компанії "Київенерго" та замовити відповідний проект, який відповідачем не замовлявся.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва з розміру загального теплового навантаження, яке надається в обліковій картці (табулярі) акціонерної енергетичної компанії "Київенерго" № 620577 на інших споживачів вирахувало об'єм споживання у процентному відношенні, виходячи з опалювальної площі, займаної відповідачем.

Також від загальної опалювальної площі товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент" 669,10 кв.м позивач відрахував площу вітрини 57,9 кв.м (згідно оціночного акта № 1 інвентаризаційної справи загальна площа вітрин склала 57,9 кв.м.) та зробив перерахунок на площу 611,2 кв.м, внаслідок чого позивач зменшив на 4,4% споживання опалення відповідача від розміру загального теплового навантаження інших споживачів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 29 від 26.03.2013 року частина теплової енергії, що приходиться на "вітринне опалення" від загального об'єму теплової енергії, яка постачається для опалення нежитлового приміщення (торгівельної зали), що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Тінент" в будинку № 40 на бульварі Перова в м. Києві складає 74,94%. На підставі експертних аналітичних розрахунків кількість теплової енергії, що могла бути спожита в період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року на потреби опалення приміщення торговельної зали, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Тінент" в будинку № 40 на бульварі Перова в м. Києві складає 192,12 ГДж. Згідно проектних даних сумарна вертикальна площа засклення вітрин у торгівельній залі магазину складає 96,225 кв.м. Площа вітрини в плані (винесена конструкція вітрини) дорівнює 42,34 кв.м. Експертні дослідження виявили енергоефективну реконструкцію засклення вітрин з використанням однокамерних склопакетів по всій площі вітрини (т. 3, а.с. 29-32).

Місцевий та апеляційний господарські суди, враховуючи експертне дослідження встановили, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року відповідачу було транспортовано по внутрішньобудинкових мережах комунальну послугу з центрального опалення в обсягу: січень 2009 року - 3,16867 Гкал; лютий 2009 року - 2 76403 ГКал; березень 2009 року - 2 71940 ГКал; квітень 2009 року - 0 44308 ГКал; жовтень 2009 року - 1 19368 ГКал; листопад 2009 року - 2 19061 ГКал; грудень 2009 року - 3 94683 ГКал; січень 2010 року - 5 26097 ГКал; лютий 2010 року - 2 79169 ГКал; березень 2010 року - 2 87439 ГКал; квітень 2010 року - 0 10993 ГКал; жовтень 2010 року - 1 75947 ГКал; листопад 2010 року - 1 89188 ГКал; грудень 2010 року - 4 17859 ГКал.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши розрахунок за фактично спожиту теплову енергію з врахуванням тарифів, які діяли за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року (згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 3101.2007 року (в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року)) встановили, що вартість фактично отриманого товариством з обмеженою відповідальністю "Тінент" опалення склала 20 867,78 грн., яка сплачена відповідачем частково, на суму 17 514,31 грн.

Враховуючи наявність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент" за спожиту теплову енергію у розмірі 3 353,47 грн., місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення вимог у вказаній частині.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення , 2 432,75 грн. інфляційних втрат, 648,01 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами ст. ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України є неспроможними, оскільки судочинство у господарських судах здійснюється на підставі Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року у справі № 9/32 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало