ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 911/2049/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПершого заступника прокурора Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2016у справі№ 911/2049/16 Господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Кабінету Міністрів України 2.Державного підприємства "Київське лісове господарство"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неомелон"провитребування земельної ділянки за участю представників:

від прокуратури: прокурор відділу ГПУ Суходольський С.М.;

від позивача -1: Сінько А.А.;

від позивача -2: Козюн З.М.;

від відповідача: Голубовська М.О.;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Київське лісове господарство" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неомелон" про витребування з незаконного володіння ТОВ "Неомелон" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП "Київське лісове господарство" земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 5,8848 га вартістю 23 982 376,63 грн. та 3222482000:10:001:296 площею 6,93 га вартістю 24 511 922,12 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі №911/2049/16 (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 (головуючий суддя - Чорна Л.В., судді Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.) у задоволенні позовних вимог прокурора - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Перший заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 42, 43, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи, оскільки висновки судів про правомірність набуття ОСОБА_8 спірних земельних ділянок ґрунтується на припущеннях, а не належних, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу, доказах. Судами, в порушення вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, не залучено до участі у справі - ОСОБА_8, не витребувано у останнього договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, що унеможливило встановлення обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 (головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Бакуліна С.В., Яценко О.В.) касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.03.2017.

22.02.2017 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання відповідача про відмову у відкритті касаційного провадження.

13.03.2017 ТОВ "Неомелон" подало до Вищого господарського суду України відзив, у якому просило залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з мотивів, у них викладених.

14.03.2017 ТОВ "Неомелон" звернулось до Вищого господарського суду України із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача на амбулаторному лікуванні.

14.03.2017 представник Кабінету Міністрів України звернувся до Вищого господарського суду України із заявою про продовження строку розгляду касаційної скарги на 15 днів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Бакуліна С.В., Яценко О.В.) на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України клопотання позивача-1 задоволено, продовжено строк розгляду касаційної скарги прокурора на 15 днів. Цією ж ухвалою, в порядку частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд касаційної скарги на 04.04.2017.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 03.04.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Бакуліної С.В., для розгляду касаційної скарги Першого заступника прокурора у справі №911/2049/16, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Яценко О.В., Ходаківська І.П.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3, НОМЕР_4, ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 12,8148 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, виданих на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№ 3231, 3232, 3213, 3234, 3235, 3235 та від 09.08.2006 №№ 3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217.

18.03.2016 ОСОБА_8 засновано ТОВ "Неомелон" та передано до статутного капіталу останнього спірні земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55733069 від 23.03.2016 та № 56739349 від 06.05.2016 право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано за ТОВ "Неомелон".

Спір у справі, що переглядається виник у зв'язку з наявністю, як стверджує прокурор, обставин, які свідчать про вибуття земельних ділянок лісового фонду із державної власності поза волею держави.

Оцінюючи подані прокурором та відповідачем докази, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки прокурором не спростовано правомірність набуття ОСОБА_8 спірних земельних ділянок, які у подальшому були внесені ним до статутного фонду ТОВ "Неомелон" та не було доведено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, не з її волі.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, беручи до уваги встановлені судами обставини, колегія суддів не може погодитися з висновками судів про наявність правових підстав для відмови у позові та вважає їх передчасними, оскільки судами не в повній мірі досліджено обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

Як унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 3 цієї статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, цивільний кодекс встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння.

Однак, першочерговим є встановлення наявності у позивача права власності на захист якого, останній звертається до суду.

Прокурор у позовній заяві вказує на те, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками державного лісового фонду, які перебували у постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство" та вибули із його законного володіння. На підтвердження цих обставин, прокурором надано листи державного підприємства від 23.03.2016 №02-257 та від 12.04.2016 №02-328, до яких додано копії планшетів із відмітками про розташування спірних земельних ділянок. Оцінюючи подані прокурором планшети, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неналежність поданих прокурором доказів, з огляду на відсутність їх затвердження у встановленому законом порядку.

За приписами пункту 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. За правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15 планшет-карта-схема лісонасаджень, а також планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами перебування земельних ділянок у користуванні державного підприємства.

Таким чином, судами не надано належної юридичної оцінки поданим прокурором планшетам (арк. 56 - 64), а також листам ВО "Укрдержліспроект" від 25.03.2016 №218, від 13.04.2016 №285 (арк.66-69), відтак висновок судів про недоведення прокурором обставин перебування спірних земельних ділянок лісового фонду у користуванні державного підприємства не відповідає обставинам справи.

Оцінюючи правомірність набуття ТОВ "Неомелон" права власності на спірні земельні ділянки, судами встановлено, що у 2016 році ОСОБА_8 до статутного капіталу ТОВ "Неомелон" було внесено нерухоме майно у вигляді земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 і НОМЕР_2, яке перебувало у його приватній власності на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на частину 1 статті 388 Цивільного кодексу України, наголошуючи, що спірні земельні ділянки вибули із володіння ДП "Київський лісгосп" поза його волею.

Як встановлено судами, відповідно до державного акту НОМЕР_4 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 набуто ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 № № 3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236.

Відповідно до державного акту НОМЕР_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 набуто ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі продажу від 09.08.2006 №№ 3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217.

При цьому, судами встановлено правомірність набуття ОСОБА_8 права власності на спірні земельні ділянки з посиланням виключно на ту обставину, що прокурором не надано належним чином завірених копій вказаних договорів та землевпорядної документації на спірні земельні ділянки.

Однак, судами не з'ясовано неможливість подання прокурором копій договорів, з урахуванням того, що ні прокурор, ні позивачі не були сторонами цих договорів.

У порушення приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України, судами не залучено до участі у справі ОСОБА_8, правомірність набуття земельних ділянок у власність оцінювалась судом. Не витребувано у останнього оригіналів та належним чином засвідчених копій договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№ 3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217, а також копію землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок, які у подальшому були ним придбані.

Право суду надавати юридичну оцінку вказаним договорам купівлі-продажу передбачено у тому числі і статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки без з'ясування обставин відповідності договорів купівлі-продажу від 09.08.2006 та від 11.08.2006 чинному на момент їх укладення земельному законодавству, неможливо встановити правомірність набуття ОСОБА_8 спірних земельних ділянок у власність.

До позовної заяви прокурором надано лист ГУ Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області від 25.01.2016 №10-1012-99.5-73/2-16 дослідивши зміст якого, судами з'ясовано, що пошук державних актів та документації землеустрою щодо відведення витребовуваних земельних ділянок відбувалась на підставі матеріалів, наявних та зафіксованих під час інвентаризації архіву, тобто станом на 2016 рік, що, на переконання суду касаційної інстанції, не зовсім відповідає змісту листа. Так, у листі не зазначено коли саме здійснювалась інвентаризація архіву, а лише вказано про те, що запитувані прокурором державні акти серії НОМЕР_3, НОМЕР_4 не виявлено.

Крім того, судами не з'ясовано причину відсутності витребуваних прокурором документів - знищення їх у зв'язку із закінченням строків зберігання, чи відсутність їх взагалі. Суди не скористалися приписами статті 65 Господарського процесуального кодексу України, якими суду надано право витребовувати від підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, їх посадових осіб документів, відомостей, висновків, необхідних для вирішення спору.

Не з'ясовано судами і причини відсутності документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок, про що зазначено у листі ГУ Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області від 12.01.2016 №10-1012-0.5-6/2-16.

Отже, висновок судів щодо архівного знищення землевпорядної документації на вказані земельні ділянки за терміном зберігання не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що як суд першої, так і суд апеляційної не надали належної юридичної оцінки поданим прокурором доказам перебування спірних земельних ділянок на час їх відчуження у 2006 році у державній власності, договорам купівлі-продажу від 09.08.2006 та від 11.08.2006, за якими ОСОБА_8 набув права власності на ці земельні ділянки. Чинне на момент укладення договорів купівлі-продажу земельне законодавство передбачало створення земельної ділянки як об'єкту цивільного обороту шляхом відведення цієї земельної ділянки, чому передувало прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування чи органом державної влади. Судами не встановлено, коли саме та за яким рішенням були створені земельні ділянки, що були предметами договорів від 11.08.2006 №№3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236 та від 09.08.2006 №№ 3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі №911/2049/16 задовольнити повністю.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі №911/2049/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді О.В. Яценко

І.П. Ходаківська