Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 918/1199/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кузнецовського міського комунального підприємствана постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справі№ 918/1199/15 Господарського судуРівненської областіза позовомКузнецовського міського комунального підприємствадоПриватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"простягнення 169215,07 грн. за участю представників: позивачаСаушкін Р.Ю.-директор, наказ від 22.04.2014;відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

22.10.2015 Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" 169215,07 грн збитків, що є коштами, сплаченими позивачем відповідачу за роботи, виконання та прийняття яких не підтверджено належним чином; позивач посилається в обґрунтування позовних вимог на преюдиційні обставини, встановлені рішеня господарського суду, позов обґрунтовано статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, статтями 22, 614, 623, 854, 858 Цивільного кодексу України, статтею 224 Господарського кодексу України.

Відповідач подав заяву про застосування до позовних вимог річної позовної давності відповідно до приписів статті 863 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.12.2015 (суддя Горплюк А.М.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 169215,07 грн збитків, а також 2538,23 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (судді: Крейбух О.Г. - головуючий, Дужич С.П., Демянчук Ю.Г.) рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення. яким відмовлено у задоволенні позовних вимог; розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норма матеріального права, а саме: висновки апеляційної інстанції щодо недоведеності протиправної поведінки відповідача при виконані ним своїх договірних зобовязань суперечать статтям 526, 610 Цивільного кодексу України та обставинам, встановленим рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 у справі № 918/305/14; позивач поніс витрати в оплату робіт, які виконані не були, і відповідні кошти є його збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України; відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України недосягнення підрядником кінцевого результату, обумовленого договором, позбавляє його права на отримання оплати.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги; Відповідач у відзиві на касаційну відхилив її доводи, як необґрунтовані; процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 01.12.2011 Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" (підрядник) та Кузнецовське міське комунальне підприємство (замовник) уклали Договір підряду № 290, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язується, на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконувати за завданням замовника, на його об'єктах, повне технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.2. договору зазначені роботи виконуються підрядником протягом дії Договору з прийняттям та оплатою фактично виконаних робіт за місяць.

За пунктом 2.1 договору вартість робіт визначається кошторисом (Додаток № 1) відповідно до фактичних витрат підрядчика на підставі "Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації" і становить 168066,08 грн з ПДВ за технічне обслуговування ліфтів та 20267,27 грн. з ПДВ за технічне обслуговування обладнання диспетчеризації.

Проведення ремонту ліфтів та обладнання диспетчеризації, необхідність якого виникає внаслідок порушень правил користування, здійснюється підрядчиком на підставі додаткового кошторису, погодженого сторонами (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору виконання підрядчиком робіт, передбачених дійсним договором, оформляється актом здавання-приймання виконаних робіт, що підписується сторонами протягом трьох робочих днів. Оплата за цим договором проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника на підставі актів приймання-здавання виконаних робіт (пункт 3.1 договору);; оплата повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації здійснюється замовником протягом десяти календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації (пункт 3.2 договору).

У відповідності до пункту 4.1.1 договору підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені договором, з врахуванням вимог, передбачених "Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів", "Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні" та технологічними процесами, які розробляються та затверджуються підрядником, і здати роботи замовнику в стані, який відповідає нормативним актам та умовам договору.

Пунктом 4.1.4 Договору визначено, що підрядник зобов'язаний не пізніше останнього дня поточного місяця подати замовникові на підписання акти здавання-приймання виконаних робіт.

Протягом 2012 року позивачем та відповідачем було укладено ряд додаткових угод до договору, якими сторони врегульовували питання вартості виконаних робіт, а саме: додаткова угода № 1 від 30.03.2012, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 165646,02 грн. з ПДВ; додаткова угода № 2 від 31.07.2012, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 164502,17 грн. з ПДВ; додаткова угода № 3 від 31.08.2012, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 162687,08 грн. з ПДВ; додаткова угода № 4 від 30.09.2012, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 161779,56 грн. з ПДВ; додаткова угода № 5 від 31.10.2012, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 160645,15 грн. з ПДВ; додаткова угода № 6 від 30.11.2012, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 158905,70 грн. з ПДВ.

За змістом акта-рахунку № ОУЛ-001185 здачі та прийомки робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за листопад 2012 року борг на 01.11.2012 становив 1196308,11 грн.; всього до оплати 148947,80 грн.; за змістом акта-рахунку № ОУЛ-001186 здачі та прийомки робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за листопад 2012 року всього до оплати 20267,27 грн..

Суд також встановив, що Кузнецовське міське комунальне підприємство перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 169215,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1120 від 08.05.2013 на суму 20267,27 грн., № 1283 від 31.05.2013 на суму 50000,00 грн., № 1290 від 03.06.2013 на суму 50000,00 грн., № 1709 від 31.07.2013 на суму 28947,81 грн., № 1587 від 16.07.2013 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу "за обслуговування ліфтів згідно актів виконаних робіт за листопад 2012 року".

Зі змісту рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1248/13 від 15.10.2013, вбачається, що суд дійшов висновку, що підписані сторонами акт-рахунок № ОУЛ-001185 та акт-рахунок № ОУЛ-001186 не є документами первинного бухгалтерського обліку та не підтверджують проведення Приватним акціонерним товариством "Рівнеліфт" господарських операцій з повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за листопад 2012 року;

У жовтні 2013 року відповідач повторно направив позивачу акт ОУЛ-001186 здавання-приймання виконаних робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації від 30.11.2012, за даними якого за розмір оплати за виконані підрядником у листопаді 2012 року роботи складає 169215,07 грн. з ПДВ; цей акт позивачем не підписувався та до оплати не приймався у зв'язку з відсутністю в ньому змісту та обсягу господарських операцій, доказів проведення відповідних робіт, не проведення здачі робіт замовнику - позивачу та прострочення терміну направлення.

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/305/14 від 03.06.2014 (залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2014 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" до Кузнецовського міського комунального підприємства (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" 173736,95 грн. заборгованості за виконані Приватним акціонерним товариством "Рівнеліфт" позивачем роботи у грудні 2012 року; при цьому суд прийняв до розгляду та врахував заяву Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" про зменшення позовних вимог на 169215,07 грн. оплаченої вартості робіт виконаних у листопаді 2012 року.

В грудні 2014 року Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 03.06.2014 у справі № 918/305/14 за нововиявленими обставинами. Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/305/14 від 17.12.2014 (залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2015) задоволено заяву Кузнецовського міського комунального підприємства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 03.06.2014; у позові Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" до Кузнецовського міського комунального підприємства відмовлено. З огляду на відсутність запису про зупинку ліфтів у журналі об'єднаної диспетчерської служби суд під час перегляду справи за нововиявленими обставинами встановив, що Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" у листопаді-грудні 2012 року свої зобов'язання за договором від 01.12.2011 № 290 щодо проведення місячних та квартальних ремонтів ліфтів належним чином не виконувало.

Посилаючись на факти та обставини, встановлені судом під час перегляду за нововиявленими обставинами справи № 918/305/14, Кузнецовське міське комунальне підприємство просить стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" 169215,07 грн., сплачених за роботи, виконані у листопаді 2012 року, як збитки.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведеними вище рішеннями господарських судів встановлено обставини справи, з яких вбачається невиконання та порушення у зв'язку з цим відповідачем своїх зобовязань за договором підряду; в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини повторному доведенню не підлягають.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2015, якою залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/305/14 від 17.12.2014, досліджувалися питання щодо обсягу виконання відповідачем своїх зобовязань за договором підряду з повного технічного обслуговування ліфтів на протязі листопада - грудня 2012 року та встановлено обставини, які у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують додаткового доказування, так, за записами у журналах періодичних оглядів і ремонтів ліфтів, копії яких додано подано відповідачем, на 77 ліфтах позивачем у листопаді - грудні 2012 року (період, за який позивачем заявлялась наявність заборгованості) було проведено місячні ремонти ліфтів, однак записи про проведення місячних ремонтів, які внесено позивачем у журнали періодичних оглядів і ремонтів ліфтів у листопаді - грудні 2012 року не відповідають записам про проведення таких ремонтів за листопад - грудень 2012 року, що містяться у Журналі об'єднаної диспетчерської служби, а саме:

- в журналі об'єднаної диспетчерської служби відсутні записи щодо проведення місячних ремонтів 07.11.2012, 10.11.2012, 24.11.2012, 22.12.2012, 31.12.2012, однак, згідно з даними позивача проводилися місячні ремонти у ліфтах, встановлених у м. Кузнецовську за адресами, - м-н Будівельників, 21 п.2, м-н Вараш, 6 п.1, м-н Вараш, 24Б п.2, м-н Вараш, 25 л.2, м-н Вараш, 5 п.2, м-н Вараш, 25 п.1, м-н Перемоги, 5 п.4, м-н Перемоги, 5 п.2, м-н Будівельників, 35 п.1, м-н Будівельників, 25/1 л.3, м-н Вараш, 3 п.4, м-н Будівельників, 34 п.1; у зазначені згідно з даними підрядника дати проведення ремонтів відповідні ліфти для проведення місячних ремонтів не зупинялися, з чого вбачається, що вказані ремонтні роботи позивачем не проводились;

- у журналі періодичних оглядів і ремонтів ліфта за адресою м-н Вараш, 42 п.1, запис про місячний ремонт ліфта у грудні 2012 відсутній;

- по чотирьом ліфтам у журналах періодичних оглядів і ремонтів ліфтів вказано про проведення квартальних ремонтів, але у журналі об'єднаної диспетчерської служби зупинки ліфтів для проведення таких ремонтів не здійснювались, в журналі ліфта № 1583 зроблено записи про проведення у листопаді 2012 року місячного ремонту, а в грудні 2012 року - квартального ремонту. Згідно з даними журналу об'єднаної диспетчерської служби зупинки даного ліфта для проведення таких ремонтів не здійснювались.

Відтак, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що відповідно до обставин, встановлених у справі № 918/305/14, Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" свої зобов'язання по договору підряду № 290 від 07.12.2011 року щодо місячних ремонтів ліфтів у листопаді 2012 року виконувало, за винятком 07.11.2012, 10.11.2012, 24.11.2012, тобто, дат, за відсутні записи в журналі об'єднаної диспетчерської служби, а Кузнецовське міське комунальне підприємство не обґрунтувало належним чином розмір заявлених до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" збитків в повному обсязі.

Судова колегія зазначає, що статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено загальні положення щодо укладення договору підряду, зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо підрядник відступив від договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. У відповідності до частини першої статті 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Згідно з частиною третьою статті 858 Цивільного кодексу України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

За змістом пункту 1.1. договору підряду відповідач зобов'язаний здійснювати повне технічне обслуговування, яке включає регламентні роботи (РР), місячний ремонт (МР) та квартальний ремонт (КВ). Місячний ремонт, згідно із пунктом 2 Положення "Про систему технічного обслуговування ліфтів в Україні", затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000, має бути проведено на кожному з ліфтів в термін, що не перевищує 31 день, тобто, один раз на місяць. Про проведення періодичних оглядів та ремонтів ліфтів представником підрядної організації робиться запис у Журналі періодичних оглядів і ремонтів ліфта, при цьому працівник, що проводить відповідний ремонт, повідомляє диспетчерську службу замовника про зупинення відповідного ліфта, про що робиться запис у Журналі об'єднаної диспетчерської служби. Відповідні дії працівників, що проводять ремонтні та регламентні роботи є обов'язковими, про що зазначено у Технологічних процесах на місячний та квартальний ремонт ліфтів підрядної організації, затверджених посадовими особами відповідача.

Не проведення підрядною організацією будь-якого із зазначених ремонтів та регламентних робіт взагалі чи у встановлений термін, або їх проведення із порушенням вимог, що ставляться нормативними актами, є відступом від умов договору підряду.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками в розумінні цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. За частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Цивільне законодавство передбачає притягнення до цивільно-правової відповідальності за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність її неправомірної поведінки, збитків та їх розміру, причинно-наслідковий зв'язок між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки; відсутність хоча б одного з перелічених вище елементів звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих ним на себе зобов'язань.

Відповідно до частин першої, другої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судова колегія констатує, що суд апеляційної інстанції на підставі змісту позовної заяви, досліджених матеріалів справи та обставин, встановлених господарськими судами у наведених вище рішеннях, вірно встановив, що позивач, як замовник робіт за договором підряду, просить стягнути у якості збитків повну суму коштів, сплачених ним добровільно відповідачу як вартість виконаних робіт з обслуговування 77 ліфтів за листопад 2012 року; при цьому не надав доказів у підтвердження характеру та розміру завданих йому збитків у розумінні статей 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України (здійснення витрат на усунення недоліків за власний рахунок чи шляхом залучення іншого виконавця), не довів вартості недоотриманих робіт за договором підряду, обґрунтування пропорційного зменшення ціни роботи за статтями 852 та 858 Цивільного кодексу України та відповідно до умов укладеного ним договору щодо порядку визначення договірної вартості робіт і щодо відповідальності за допущені порушення.

Посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 25.06.2015 у справі № 918/305/14, позивач залишив поза увагою, що предметом розгляду у цій справі була обґрунтованість і доведеність вимог підрядника за спірним договором про стягнення оплати за роботи, які замовник не визнав належно виконаними, не прийняв та не оплатив.

Доводи касаційної скарги щодо доведеності повного невиконання відповідачем робіт за листопад 2012 року за обставинами, встановленими рішеннями судів у попередніх справах, спростовуються змістом цих рішень, належно досліджених апеляційним судом, та проведеною самим позивачем добровільною оплатою спірних робіт, як виконаних та прийнятих; позивач не спростував висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність підстав та розміру заподіяних збитків.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи та приписам чинного законодавства, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази відповідно до положень статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кузнєцовського міського комунального підприємства залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі №918/1199/15 Господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Коробенко