Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/9991/95084/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Батерфляй ЛТД" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 у справі № 2а-9828/10/0670

за позовом Приватного підприємства "Батерфляй ЛТД"

до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000382301/0, яким йому визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 168 655,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги Підприємства задоволено частково: опорюване податкове повідомлення - рішення від 25.11.2010 № 0000382301/0 скасовано в частині визначення позивачу суми основного податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 78 500,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 40 228,00 грн., у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у неправомірності віднесення платником податків до складу валових витрат суму витрат на страхування перевезення вантажів, власником яких він не був.

Вказані обставини зафіксовані у акті від 10.11.2010, на підставі якого Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення - рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, дійшли висновку про часткове задоволення позову з огляду на обґрунтованість позиції державного податкового органу про безпідставність формування платником податків валових витрат по операціях зі страхування перевезення вантажів, власником яких він не був.

Проте із такими висновками погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів

Статтею 7 Закону № 85/96-ВР "Про страхування" передбачено, що до обов'язкового страхування відносяться страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Статтею 22 Закону України від 06.04.2000 № 1644-III "Про перевезення небезпечних вантажів" визначено, що відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів підлягає обов'язковому страхуванню у встановленому порядку.

Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 № 733.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку страховим випадком є будь-яка подія під час перевезення небезпечних вантажів, внаслідок якої заподіяна шкода життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди.

Враховуючи вищевикладене, оскільки страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів, відносяться до обов'язкового страхування, то витрати по вказаних видах страхування відносяться до складу валових витрат платника податку, який здійснює такі перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених судами, на виконання умов договорів про надання послуг Підприємством здійснювалося перевезення небезпечних вантажів (нафтопродукти, азотно - фосфорні, калійні гази вуглеводні скраплені) та укладалися угоди страхування таких вантажів, предметом яких є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у тому числі навколишньому природному середовищу, під час перевезення небезпечних вантажів.

Таким чином суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог Підприємства в частині скасування донарахованого податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 49 927,00 грн. внаслідок віднесення позивачем до складу валових витрат сум здійсненого страхування, обов'язковість якого передбачена законодавчо.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання та застосування фінансових санкцій на суму 118 728,00 грн., то в цій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій, не оскаржені сторонами, відповідають закону і залишається без змін з мотивів, наведених у судових рішеннях.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Батерфляй ЛТД" задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 у справі № 2а-9828/10/0670 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Батерфляй ЛТД" про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000382301/0 у сумі 49 927,00 грн. скасувати та позовні вимоги Приватного підприємства "Батерфляй ЛТД" в цій частині задовольнити, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак