Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м.Київ К/800/2861/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представників:

позивача - Малько Т.В.,

відповідача - Панамаренко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в м.Києві до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Державна фінансова інспекція в м.Києві звернулася до суду з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру (зміну) позовних вимог від 10 жовтня 2013 року №26-16-17-17/133387, просила зобов'язати відповідача виконати в повному обсязі п.п.2, 3, 4, 5, 6 вимоги від 04 лютого 2013 року №26-11-14/1524.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про невиконання відповідачем письмових вимог щодо усунення порушень, виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із відсутності підстав щодо зобов'язання відповідача виконати п.п.2, 3, 4, 6 вимоги держфінінспекції до розгляду кримінальних справ відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5; вимога в ч п.5 визнана судами такою, що не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим не є обов'язковою.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в м.Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в повному обсязі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про невиконання відповідачем у повному обсязі вимоги щодо усунення встановлених ревізією порушень, вважає, що порушення не є такими, що можуть бути усунуті виключно піж час проведення досудового розслідування.

Представник Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення у судовому засіданні просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією в м.Києві у період з 05 листопада 2012 року по 28 грудня 2012 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в частині діяльності Києво-Святошинської філії за період з 01 січня 2011 року по завершений звітний період 2012 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за 2009, 2010 роки. За результатами ревізії 21 січня 2013 року складено акт від №11-30/118.

На підставі акту ревізії від 21 січня 2013 року №11-30/118 позивач, керуючись положеннями п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», 04 лютого 2013 року за вих.№26-11-14-14/1524 надіслав відповідачу лист з вимогами щодо усунення виявлених ревізією порушень.

В п.2 вимоги зазначено, що в порушення п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 року №601, у період з 01 січня 2009 року по завершений період 2012 року, за відсутності первинних документів здійснено зайві виплати колишньому головному бухгалтеру ОСОБА_4, на загальну суму 7566,92 тис.грн. та іншим працівникам філії на загальну суму 29,81 тис.грн. Вищезазначене порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків), які завдані Концерну на загальну суму 7596,73 грн., у зв'язку з чим вимагається стягнути кошти в загальній сумі 7596,73 тис.грн. з осіб, винних у вчиненні порушення.

В п.3 вимоги вказано, що в порушення ст.11 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» станом на 01 грудня 2012 року по бухгалтерському обліку рахувалась безнадійна дебіторська заборгованість, стосовно якої закінчився термін позовної давності у сумі 177,01 тис.грн., по якій Філією не вжито заходів щодо своєчасного її стягнення, що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) на суму 177,01 тис.грн. Вимагається забезпечити стягнення коштів у вказаній сумі на користь Концерну РРТ.

Пунктом 4 встановлено, що в порушення п.п.1, 8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» списано на витрати кошти в сумі 94,21 тис.грн. та відображено податковий кредит на загальну суму 18,84 тис.грн. без підтверджуючих документів, які б свідчили про факти виконання робіт чи надання послуг, що призвело до завдання Концерну збитків на загальну суму 113,05 тис.грн. У зв'язку чим вимагається стягнути з осіб, винних у безпідставному перерахуванні коштів на суму 113,05 грн., в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно п.5 вимоги встановлено, що за період з січня 2011 року по червень 2012 року по трудовому договору здійснено нарахування коштів ОСОБА_6 за виконання робіт на посаді юриста у загальній сумі 52,00 тис.грн. та проведено нарахувань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 18,0 тис.грн., що є порушенням п.5.8 Положення про Києво-Святошинську філію Концерну РРТ, що призвело до завдання Концерну матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 70,0 грн. у зв'язку з чим вимагається забезпечити повернення безпідставно нарахованої заробітної плати ОСОБА_6 на суму 52,00 тис.грн.; провести перерахунок та відповідно взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів на суму 18,00 тис.грн.

В п.6 вимоги вказано, що в порушення п.п.10, 11, 13 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.7 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за період з 01 січня 2011 року по 01 травня 2012 року Філією понесені прямі витрати на забезпечення природнім газом та електроенергією 2-х восьмиквартирних житлових будинків, які протягом періоду не відшкодовані мешканцями та не відображені в обліку Філії як заборгованість, що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) Концерну на загальну суму 34, 42 тис.грн. У зв'язку з чим вимагається відобразити дебіторську заборгованість на суму 34,42 тис.грн.; забезпечити стягнення дебіторської заборгованості відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідачем вимоги держфініспекції у вищевказаній частині в повному обсязі не виконані.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням органу державного фінансового контролю, є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п.7 ст.10 вказаного Закону органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Як встановлено ч.2 ст.15 Закону, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно п.10 ст.10 вказаного Закону органам державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно п.2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок № 550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п.35 Порядку № 550 результати ревізії оформляються актом; виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Згідно п.46 Порядку № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечене повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Як встановлено п.50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Вимога про усунення порушень винесена позивачем в межах наданих йому повноважень, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржена, є чинною та обов'язковою для виконання.

Ухилення відповідача від виконання письмової вимоги органу державного фінансового контролю є неправомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання виконати вимогу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з посиланням на вжиття відповідачем заходів з виконання вимог, зокрема ініціювання порушення кримінальних справ за фактами привласнення майна та пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні до ОСОБА_4 на суму 7566919,87 грн., оскільки вчинення відповідачем вказаних дій не свідчить про належне та достатнє виконання вимог держфініспекції. Фактично залишаються не виконаними вимоги щодо стягнення зайвих виплат у загальній сумі 29,81 тис.грн. (п.2 вимоги), стягнення дебіторської заборгованості в сумі 177,01 тис.грн. (п.3), збитків сумі 113,05 тис.грн. щодо ТОВ «Капітальний підземний ремонт свердловин» (п.4 вимоги), забезпечення повернення коштів в сумі 52 тис.грн. ОСОБА_6 (п.5), відображення у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та стягнення 34,42 тис.грн. (п.6 вимоги). Виконанню вимоги у вказаній частині вказані кримінальні провадження не перешкоджають.

Факти вчинення порушень, завдання збитків та пов'язані з цим обставини встановлені актом ревізії.

Що стосується вимоги в частині п.5 відносно забезпечення повернення безпідставно нарахованої заробітної плати, то обґрунтованість та правомірність вимог, а також правильність обчислення пред'явлених до стягнення сум, встановлюються судом, який розглядає позов про їх стягнення, а не у справі за позовом органу державного фінансового контролю про усунення виявлених в ході ревізії порушень та зобов'язання виконати письмові вимоги.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відмова судом у задоволенні позовних вимог держфініспекції щодо зобов'язання виконати письмові вимоги фактично звільняє відповідача від їх виконання, що не відповідає положенням ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» про їх обов'язковість.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м.Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Державної фінансової інспекції в м.Києві задовольнити.

Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчинити певні дії, зокрема виконати в повному обсязі п.п.2, 3, 4, 5, 6, 7 вимоги Держфінінспекції в м.Києві від 04 лютого 2013 року №26-11-14-14/1524, зокрема:

- стягнути кошти в загальній сумі 7596,73 тис.грн. з осіб, винних у вчиненні порушення - п.2 письмової вимоги;

- забезпечити стягнення коштів в сумі 177,01 тис.грн. на користь Концерну РРТ; забезпечити списання по бухгалтерському обліку на інші операційні витрати розмір дебіторської заборгованості на суму 169,94 тис.грн., відповідно до якої заходи щодо її стягнення не призвели до позитивного наслідку - п.3 письмової вимоги;

- стягнути з осіб, винних у безпідставному перерахуванні коштів на суму 113,05 грн., в порядку, встановленому чинним законодавством України - п.4 письмової вимоги;

- забезпечити повернення безпідставно нарахованої заробітної плати ОСОБА_6 на суму 52,00 тис.грн.; провести перерахунок та відповідно взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів на суму 18,00 тис.грн. - п.5 письмової вимоги;

- відобразити дебіторську заборгованість на суму 34,42 тис.грн.; забезпечити стягнення дебіторської заборгованості відповідно до норм чинного законодавства України - п.6 письмової вимоги;

- відкоригувати в обліку дебіторську заборгованість на суму 34,41 тис.грн. у відповідності до норм чинного законодавства - п.7 письмової вимоги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді