Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/31148/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - Центр по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації про скасування постанови про накладання штрафу,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2014 року Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за участю третьої особи - Центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації (залученого до участі у справі ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року) про скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 21 січня 2014 року ВП№35980582 про накладення на позивача штрафу за невиконання виконавчого листа у справі №2-а-3314/11, виданого 27 грудня 2012 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ОСОБА_4, як особа, яка не брала участі у справі, проте рішення суду у даній справі впливає на її права, відповідно до ст.211 КАС України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 січня 2013 року до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від ОСОБА_4 надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа у справі №2-а-3314/11, виданого 27 грудня 2012 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги за 2011 рік відповідно до ч.5 ст.13 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» 11 січня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, з наданням боржнику строку до 18 січня 2013 року для добровільного виконання. Копії вказаної постанови того ж дня, тобто 11 січня 2013 року, було направлено сторонам виконавчого провадження.

На адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 29 січня 2013 року факсимільним зв'язком від Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську надійшов лист від 28 січня 2013 року №633, в якому повідомлялось, що ОСОБА_4 проведено перерахунок щорічної допомоги за 2011 рік відповідно до ч.5 ст.13 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 5212,00 грн., проте, виплатити нараховані кошти неможливо в зв'язку з тим, що відповідно до Положення про Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у місті Дніпропетровську, затвердженого рішенням сесії Самарської районної ради у м.Дніпропетровську, Управління не наділене повноваженнями виплати разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; Управлінню не доведено кошторис витрат за даним кодом програмної класифікації і відсутній розрахунковий рахунок; Управління звернулось до департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації з проханням передбачити фінансування для виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік ОСОБА_4 в розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки в частині виплати грошових коштів вимоги виконавчого документа в повному обсязі виконані не були, 31 травня 2013 року державним виконавцем на адресу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську направлено вимогу виконати дії, передбачені виконавчим листом по справі №2-а-3314/11, виданим 27 грудня 2012 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська, та надати відповідь про виконання у 3-х денний строк з дня отримання даної вимоги, а також попереджено Управління про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та рішення суду.

Також, державний виконавець та ОСОБА_4 в порядку ст.263 КАСУ направили до суду, який видав виконавчий документ, відповідно подання (вих. №2314/13858 від 19 червня 2013 року) та заяву про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі №2-а-3314/11, в зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська у справі №206/5033/13-а (6-а/206/8/13) від 02 серпня 2013 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року, на підставі якої 27 грудня 2012 року видано виконавчий лист №2-а-3314/11, із зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 одноразової щорічної допомоги за 2011 рік відповідно до ч.5 ст.13 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську на користь ОСОБА_4 суми перерахованої одноразової щорічної допомоги за 2011 рік відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 5212,00 грн.

Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №206/5033/13-а (6-а-206/8/13) від 17 грудня 2013 року ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 серпня 2013 року скасовано, в зв'язку з чим постановою державного виконавця від 23 грудня 2013 року виконавче провадження було поновлене.

У зв'язку з невиконанням рішення суду у повному обсязі, а саме - в частині виплати грошових коштів, державним виконавцем 21 січня 14 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680,00 грн. та надано повторний строк для вжиття заходів, спрямованих на добровільне та самостійне виконання судового рішення, - протягом п'яти днів з моменту отримання даної постанови, а також попереджено боржника про подальше примусове виконання рішення суду у порядку ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» з накладенням штрафних санкцій у подвійному розмірі.

Враховуючи, що станом на 30 січня 2014 року рішення суду виконано не було, державним виконавцем 30 січня 2014 року на боржника було накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 1360,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 21 січня 2014 року ВП №3598052, Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську звернулось до суду з позовом.

Здійснивши касаційний перегляд справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).

За наведеного, судова колегія вважає, що відсутність у боржника (Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради у м.Дніпропетровську) коштів не може вважатись як поважною, так і взагалі причиною для невиконання судового рішення.

До того ж, Європейський суд в рішенні від 20 грудня 2007 року у справі «Нефьодов проти України» зазначив, зокрема, про те, що заявник, маючи на руках виконавчий лист, виданий на виконання остаточного рішення суду, винесеного проти державного органу, має бути звільнений від обов'язку ініціювати процедуру з виконання такого рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин1 - 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу положень частини 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Підсумовуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про законність дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області по винесенню постанови від 21 січня 2014 року ВП№35980582 про накладання на позивача штрафу в сумі 680,00 грн. за невиконання виконавчого листа у справі №2-а-3314/11, виданого 27 грудня 2012 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська, й, як наслідок, - про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Олексієнко М.М.