Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/63140/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011

у справі № 2-а-4968/10/1770

за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Рівненській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення фінансових санкцій-штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011, позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкцій у сумі 3400 грн., застосовані на підставі рішення від 19.03.2010 №170459001/32.

ФОП ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч. 30 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, ст. 58 Конституції України.

Від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін судові рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Рівненській області перевірки господарської одиниці - кафетерію «ІНФОРМАЦІЯ_1», належної відповідачу, складено акт від 09.03.2010 № 48/01/НОМЕР_1.

Вказаним актом від 09.03.2010 № 48/01/НОМЕР_1 зафіксовано порушення відповідачем ч. 30 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закону № 481/95-ВР), що полягало у зберіганні алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці, не внесеному до Єдиного реєстру.

На підставі акту перевірки від 09.03.2010 за рішенням позивача від 19.03.2010 №170459001/32 відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3400 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності матеріалами справи обставин, встановлених під час проведення перевірки.

Суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх судових інстанцій допущено порушення норм матеріального права: ст. 1, ст. 15 Закону №481/95-ВР.

Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР місцем зберігання визначено місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджений наказом ДПА України від 28.05.2002 №251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за №670/6958.

Відповідно до п.2.1. вказаного Порядку до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що підставою для внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру є факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Обставини проведення перевірки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, діяльність в якому здійснює відповідач, свідчать про те, що працівниками контролюючого органу проведена перевірка закладу громадського харчування, на який позивачем отримані відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

При цьому Закон №481/95-ВР під роздрібною торгівлею розуміє діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; а місцем торгівлі визначає місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що приміщення кафе за своїм цільовим призначенням як заклад громадського харчування не є місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.

Отже, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача фінансових санкцій.

Враховуючи викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун