Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/19902/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Лівобережною об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 804/11560/13 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Лівобережною об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,

про скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0007311703 від 21.08.2013, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 121536 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 60768 грн., та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, а господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ „Вектор М", ТОВ „Агро-Легія" мали реальний характер.

Відповідачем безпідставно було відкориговані показники податкової звітності з податку на додану вартість з лютого 2012 року до лютого 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № №0007311703 від 21.08.2013, зобов'язано відповідача відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені в податкових деклараціях позивача, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з лютого 2012 року до лютого 2013 року та складено акт №245/17-3/НОМЕР_1 від 06.08.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007311703 від 21.08.2013, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 121536 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 60768 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, занижено податок на додану вартість у сумі 121536 грн.

Між позивачем та ТОВ СУПР „Вектор-М", було укладено Договір поставки № 01/02 від 01.02.2012, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.

Сума податку на додану вартість по податковим накладним включено до податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Також, між позивачем та ТОВ „Агро - Легія" було укладено Договір поставки № 15/01 від 15.01.2013, що підтверджується первинними документами: видатковими накладними, рахунками - фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Факт оплати позивачем за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також, правильним є висновок про те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Стосовно задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в електронній базі даних показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені в податкових деклараціях позивача, колегія суддів зазначає наступне.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що у свою чергу виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Виходячи з наведеного, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Згідно статті 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не передбачає.

Отже, складений податковим органом згідно положень Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесений законодавством до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами статті 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями-рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до статей 54 і 58 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

В правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, які не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Лівобережною об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені в податкових деклараціях скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які відображені в податкових деклараціях відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.