Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року м. Київ К/800/29395/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Кравцова О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у справі № 809/2799/14 за позовом Ворохтянського обласного кістково-туберкульозного санаторію «Смерічка» до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» (далі - Санаторій) звернувся з позовом до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування пунктів 4, 5 та 8 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 09-04-14-14/3313 від 08.05.2014 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 4 та 5 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 09-04-14-14/3313 від 08.05.2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1.2.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на І квартал 2014 року відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» за період з 01.08.2012 року по 31.01.2014 року.

За результатами ревізії складено акт від 03.04.2014 року № 04-21/5, яким встановлено ряд порушень законодавства.

На підставі акту ревізії, ДФІ в Івано-Франківській області було направлено Санаторію вимогу про усунення порушень № 09-04-14-14/3313 від 08.05.2014 року, відповідно до якої вимагалось, зокрема:

- в порушення п.4.1 додатку 3 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року №308/519 (зі змінами), п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №123 "Про деякі заходи підвищення престижності праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз" бухгалтерією Санаторію працівникам педіатричного відділення відновного лікування безпідставно нараховано та виплачено підвищення посадового окладу за шкідливі та важкі умови праці за серпень-грудень 2012 року, 2013 рік та січень 2014 року, що призвело зайвого нарахування на заробітну плату і перерахувань єдиного соціального внеску на 8437,63 грн., 22890,28 грн. та 2033,72 грн. У зв'язку із чим, стягнути 91 905,32 грн. зайво виплачених коштів з осіб, які їх отримали безпідставно в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, кошти в сумі 91 905,32 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України. Провести перерахунок та відповідні звірки з ДПІ в м. Яремчі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, щодо сум внесків на 33361,63 грн. та повернути зайво сплачені кошти в сумі 91905,32 грн. Повернуті кошти зарахувати в рахунок - кошти 91905,32 грн., що будуть одержані шляхом відшкодування витрат, перераховані до обласного бюджету (пункт 4 Вимоги).

- в порушення пункту 4.1.1 розділу 4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року №308/519 (зі змінами) та наказу Міністерства соціальної політики України та Міністертс ва охорони здоров'я України від 19.07.2011 року № 284/424, бухгалтерією Санаторію працівникам педіатричного відділення відновного лікування надано надбавку за тривалість безперервної роботи, що призвело до безпідставного нарахування та виплати їм заробітної плати за період з 01.08.2012 року по 31.01.2014 року на загальну суму 111716,38 грн., що призвело до зайвого нарахування на заробітну плату і перерахувань єдиного внеску на суму 40553,04 грн. У зв'язку із чим, стягнути 111716,38 грн. зайво виплачених коштів з осіб, які їх отримали безпідставно в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, кошти в сумі 111716,38 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України. Провести перерахунок та відповідні звірки з ДПІ в м. Яремчі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, щодо сум внесків на 40553,04 грн. та повернути зайво сплачені кошти в сумі 111716,38 грн. Повернуті кошти зарахувати в рахунок - кошти 111716,38 грн., що будуть одержані шляхом відшкодування витрат, перераховані до обласного бюджету (пункт 5 Вимоги).

- в порушення п.1.19..1 наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» від 23.02.2000 року № 33, в Санаторії в 2012-2013 роках зайво утримувалось 3 посади машиніста із прання та ремонту спецодягу, що призвело до безпідставного використання коштів загального фонду на їх утримання в сумі 146995,47 грн. У зв'язку із чим, привести штатний розпис у відповідність до законодавства. Стягнути з осіб, винних у безпідставних виплатах коштів на суму 146995,47 грн., шкоду у порядку та розмірах. встановлених ст.ст. 130-136 КзПП України (пункт 8 Вимоги).

Не погоджуючись з пунктами 4, 5, та 8 вимоги ДФІ в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості позовних вимог в частині скасування пунктів 4 та 5 вимоги ДФІ в Івано-Франківській області, оскільки Держфінінспекція дійшла необґрунтованих висновків про вчинення позивачем порушень, зазначених у вказаних пунктах вимоги.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Статтею 4 Закону визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Держфінінспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про можливість скасування пунктів 4 та 5 вимоги Держфінінспекції про стягнення з Санаторію збитків є помилковим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 10 лютого 2015 року № 21-632а14, від 09 червня 2015 року № 21-174а15.

Зважаючи на обставини справи та наведені вище норми законодавства, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування пунктів 4 та 5 вимоги ДФІ.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 8 вимоги ДФІ, однак з підстав зазначених вище, оскільки пункт 8 вимоги також вказує виявлені збитки та їхній розмір.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 4 та 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 09-04-14-14/3313 від 08.05.2014 року.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Ворохтянського обласного кістково-туберкульозного санаторію «Смерічка» -відмовити.

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: