ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/9991/56741/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Заїка М.М., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення та зобов'язання надати посвідчення учасника бойових дії, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення комісії Одеського обласного військового комісаріату від 10.06.2011, яким йому відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, встановлення статусу учасника бойових дій, зобов'язання видати посвідчення учасника бойових дій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012, яка залишена без ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Одеського обласного військового комісаріату від 10.06.2011, яким позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, зобов'язано відповідача прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій та надати посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції на час виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території.

Відповідно до вказаної постанови на території Куби протягом періоду з липня 1962 - листопад 1963 відбувалися бойові дії.

Судами встановлено, що згідно архівної довідки, виданої Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації, від 14.03.2011р. №2/82168 позивач проходив службу на о. Куба в складі військової частини, яка брала участь у військово-стратегічній операції «Анадир» в період Карибської кризи (01.07.1962-30.11.1963).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій, однак рішенням комісії Одеського обласного військового комісаріату від 10.06.2011р. позивачу відмовлено у наданні такого статусу з посиланням на те, що його участь у бойових діях або їх забезпеченні не підтверджена.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що позивач проходив службу на о. Куба в складі військової частини польова пошта 16804 в період з 08.08.1962р. по 28.08.1964р., яка приймала участь у військово - стратегічній операції «Анадир» в період Карибської кризи (01.07.1962р. - 30.11.1963р.), а тому спірне рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки зібраними по справі доказами підтверджено участь позивача в бойових діях, в зв'язку з чим суди прийшли до обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення.

Також безпідставним є посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що наявні у справі докази не містять даних щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях, оскільки у постанові КМУ від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні будь-які обмеження щодо поширення її дії на військовослужбовців, які перебували в період ведення бойових дій на території Куби.

В свою чергу, рішення про встановлення статусу учасника бойових дій є безумовною підставою для видачі відповідного посвідчення і додаткового рішення суду з цього приводу не потребує, в зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення та зобов'язання надати посвідчення учасника бойових дії - скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання видати посвідчення учасника бойових дій і в цій частині в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: М.М. Заїка

І.В. Штульман