Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2015 р. м. Київ К/800/7410/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Логвиненка А.О.,

Маслія В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югелектроком» до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій,-

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югелектроком» звернулось до суду з позовом до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій у сумі 3912,50 грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій відповідача по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за відсутності факту порушення товариством вимог статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, позов задоволено: визнано незаконними дії Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій у сумі 3912,50 грн. відповідно до акту перевірки від 07.10.2008.

У поданій касаційній скарзі Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Югелектроком» на предмет дотримання вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні», за результатами якої складено акт від 07.10.2008.

Перевіркою встановлено факт невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Югелектроком» у 2007 році нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим відповідачем в акті перевірки від 07.10.2008 визначено розмір належних до сплати адміністративно-господарських санкцій.

Вважаючи незаконним нарахування відповідачем штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товариством з обмеженою відповідальністю «Югелектроком» у 2007 році виконано норматив працевлаштування інвалідів на підприємстві та не допущено порушення вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, цей Порядок визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з пунктом 2 Порядку предметом проведення перевірки, окрім іншого, є: виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 11 Порядку після проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт у двох примірниках.

Уповноважена посадова особа відділення Фонду зазначає в акті стан дотримання роботодавцем законодавства, а у разі недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний закон.

Згідно з пунктом 13 Порядку керівники відділень Фонду на підставі актів перевірок вживають заходів до усунення виявлених порушень у встановленому законодавством порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Югелектроком» на предмет дотримання вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» відповідачем складено акт від 07.10.2008, у якому зафіксовано факт невиконання позивачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Оцінюючи доводи судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині визначення в акті перевірки від 07.10.2008 суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті позивачем за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність дій відповідача із нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, що фактично є висновками акту перевірки від 07.10.2008

У той же час, зазначення відповідачем в акті перевірки суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті підприємством, як і факт проведення відповідачем перевірки, не є обставиною, з якою закон пов'язує виникнення у позивача обов'язку із сплати грошових коштів, оскільки за змістом положень частини четвертої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно.

Так, у спірних правовідносинах, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства; він не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, які можуть бути предметом судового захисту.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що у даній справі дії відповідача по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій оскаржуються позивачем виключно з мотивів хибності висновків акту перевірки щодо недотримання підприємством нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства України, з огляду на передчасність позиції позивача щодо наявності факту порушення його прав та інтересів, вказує на відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: