Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"11" березня 2015 р. м. Київ К/9991/81040/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Чумаченко Т.А.,Цуркана М.І.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представника ТОВ «Аскоп-Україна» - Панкулича В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою до Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року ТОВ «Аскоп-Україна» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило:

визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/2/00041 від 11.01.2012;

визнати нечинним рішення № 100000006/2012/310040/2 від 11.01.2012 про визначення митної вартості товару «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»виробництва Норвегії за резервним методом;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 91 116,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Встановлено, що для здійснення митного контролю та митного оформлення ТОВ «Аскоп-Україна» до митного органу подана вантажна митна декларація №100190000/2012/307118 від 11.01.2012, відповідно до якої для проведення митного оформлення було подано товар - «риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою», за кодом УКРЗЕД 0302120000, виробництва Норвегії в кількості 13692 кг. Митна вартість товару задекларована із застосуванням 1 методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 58950,76 дол. США, що становило 471004,80 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 11.01.2012. В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні для митного оформлення товару документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 10.06.2010 року №10/06-2010 NOR, укладений безпосередньо з виробником товару компанією Marine Harvest Norway (Норвегія); інвойс від 06.01.2012 року № 21049273; прайс-лист виробника товару; договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю, транспортну довідку перевізника про вартість перевезення; вантажну митну декларацію країни відправлення (Норвегія); ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в нього після проведення митного оформлення товару.

11.01.2012 при митному оформленні товару Київською регіональною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів з 58 950,76 дол. США до 115971,24 дол. США, тобто з 4,31 дол. США за один кг товару до 8,47 дол. США за один кг товару, за шостим (резервним) методом.

На цій підставі позивачу відмовлено в митному оформлені товару та оформлено картку відмови від 11.01.2012 №100190000/2/00041.

Позивачем оформлено вантажну митну декларацію від 11.01.2012 № 100190000/2012/307151, виходячи з митної вартості товару, визначеної Київською регіональною митницею.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до статті 249 Митного кодексу України (чинного на час спірних правовідносин, далі - МК) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

За змістом статті 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження № 1766 від 20.12.2006, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Зі змісту пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини 4 статті 266 МК України вбачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Однак, витребувавши весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Також, відповідач не надав докази на підтвердження того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав дійти висновку щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № 100190000/2/00041 від 11.01.2012 та рішення № 100000006/2012/310040/2 від 11.01.2012 про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК України, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішеннях про визначення митної вартості товарів.

Що стосується решти позовних вимог, слід зазначити наступне.

У частині 6 статті 264 МК зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 (далі - Порядок № 618) визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Згідно з положеннями розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1095/14362, Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Тобто, основною умовою повернення коштів, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Проте, з метою повернення надмірно зарахованих до бюджету платежів, сплачених відповідно до рішення митниці про визначення митної вартої товару, у зазначеному порядку ТОВ «Аскоп-Україна» до митного органу не зверталось.

За таких обставин необґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 91 116,44 грн.

А отже рішення судів попередній інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 229, 230, 231 КАС України, суд,

постановив:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № 100190000/2/00041 від 11.01.2012 та рішення № 100000006/2012/310040/2 від 11.01.2012 про визначення митної вартості товару - залишити без змін.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 91 116,44 грн. - скасувати, і в цій частині відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: