Історія справи

Постанова ВАСУ від 03.11.2015 року у справі №2а-2649/10/2270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/9991/13534/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля (далі - Центр), Національного центру управління і випробувань космічних засобів (далі - Національний Центр) про визнання рішення протиправним, зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду за безперервну військову службу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача щодо невиплати йому грошової винагороди за 30 років безперервної військової служби у розмірі 2,5 окладів у розмірі 3 215 гривень, зобов'язати нарахувати та виплатити таку винагороду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має стаж безперервної служби в Збройних силах України понад 30 років та набув право на отримання додаткового виду грошового забезпечення - одноразової винагороди за 25 років безперервної військової служби в Збройних Силах України у розмірі 2,5 посадових окладів. 31 серпня 2009 року звернувся із рапортом до керівника Центру про виплату одноразової грошової винагороди за безперервну військову службу 30 років, однак у її виплаті йому було відмовлено з посиланням на вказівку начальника Національного Центру від 9 вересня 2009 року № 1714/6.

Посилаючись на те, що своїми діями відповідач порушив його право на отримання грошового забезпечення згідно з розмірами, встановленими законом, просив позовні вимоги задовольнити.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 8 червня 2010 року позов задоволено. Визнано відмову відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової винагороди протиправною та зобов'язано нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за 30 років безперервної військової служби в розмірі 3 215 гривень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції, ухваленої відповідно до закону та скасованої помилково.

В своєму запереченні на касаційну скаргу Центр зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України, відрядженим до Державного космічного агентства України, та проходить військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів, на посаді інженера станції. Станом на 1 серпня 2009 року термін безперервної військової служби складає 30 календарних років.

31 серпня 2009 року ОСОБА_4 звернувся із рапортом до керівника Центру про виплату одноразової грошової винагороди за безперервний строк служби - 30 років, однак йому було відмовлено.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" зазначено, зокрема, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України. Крім того, вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців.

Розділом 23 даної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що військовослужбовцям, (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби, за 30 років безперервної календарної військової служби - в розмірі 2,5 посадового окладу.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, та погодженому з Міністром праці та соціальної політики України затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка застосовується з 1 січня 2008 року.

Згідно з пунктом 32.1 вказаної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 30 років складає 2,5 посадових окладів і окладу за військовим званням.

Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.

Відповідно до пункту 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопадом 2001 року № 1053, - за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову і зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача виплату спірної грошової винагороди ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційний суд помилково скасував його рішення.

Водночас, за перевіркою матеріалів справи, згідно з довідкою Центру від 29 жовтня 2009 року за № 518 винагорода за безперервну службу позивача складає 3 212,50 гривень, а тому визначаючи суму спірної грошової винагороди, суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити її в розмірі 3 215 гривень.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визначення суми грошової винагороди підлягає зміні.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

Керуючись статтями 222, 225, 232 КАС України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року скасувати.

Резолютивну частину постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 8 червня 2010 року змінити в частині суми грошової винагороди за безперервну службу, вказати розмір одноразової грошової винагороди за 30 років безперервної військової служби - 3 212,50 гривень, задовольнивши позовні вимоги частково.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 8 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников