Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 08.06.2020 року у справі №521/16595/18 Ухвала КЦС ВП від 08.06.2020 року у справі №521/16...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 521/16595/18

провадження № 61-8504св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

третя особа - Орган опіки та піклування в особі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року у складі судді Коблової О. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.

С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей в твердій грошовій сумі та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Позов мотивований тим, що сторони зареєстрували шлюб, в період якого народилися два сини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач не виявляє бажання подальшого проживання разом з дружиною однією сім'єю, в зв'язку з чим позивач разом з дітьми проживають окремо в квартирі чоловіка. Відповідач матеріальної допомоги дітям та дружині не надає. Позивач не має можливості працювати, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за молодшим сином. Відповідач регулярного офіційного доходу не має, що не надає можливості визначити розмір частки від доходу, який би можливо було підтвердити офіційно.

Однак позивачу відомо, що протягом тривалого часу відповідач неофіційно працює у Крюнінговому агентстві "Eurobulk Agency" на посаді групового інженера -механіка та його середньомісячний дохід складає 1500 доларів США, тобто відповідач має регулярний дохід. Відповідач є працездатним, не має інших утриманців, на праві власності йому належить однокімнатна квартира. Наразі відповідач не приймає жодної участі у добровільних витратах на дітей, в зв'язку з чим спільний син ОСОБА_3 не має змоги продовжувати відвідувати курси англійської мови, тренування з карате, плавання, курси в клубі роботехніки. Додані до заяви довідки підтверджують, що ОСОБА_3 дійсно відвідує гуртки, тобто фактично понесено періодичні додаткові витрати, половина яких підлягає стягненню з батька дитини.

У листопаді 2018 року змінивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення ними повноліття;

стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн, починаючи з 01 липня 2018 року до 21 жовтня 2021 року;

стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 у розмірі 19 463 грн;

стягнути з ОСОБА_1 на її користь передбачувані періодичні додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 у розмірі 1200,00 грн щомісячно.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 01 серпня 2009 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину, яка проживає з матір'ю. Вони близько року не проживають однією сім'єю, подальше збереження шлюбу неможливо.

Як батько він бажає бачити своїх синів якомога більше, приймати безпосередню та активну участь у їх вихованні, спілкуватися з ними. Дитина має природну потребу спілкуватися з батьком. Відсутність батьківської лінії виховання, справляє на них негативний напрямок, тому для формування моделі поведінки хлопців необхідне спілкування з батьком.

З урахуванням уточнення позовних вимог просив:

об'єднати позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів та його позов в одне провадження;

розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2, зареєстрований Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №512;

зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми шляхом встановлення наступного способу участі у вихованні та спілкуванні з синами: систематичні зустрічі з синами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щосуботи та щонеділі з 10.00 до 20.00 години, а також в дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків без присутності матері дітей.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування в особі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми зі справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкування з ними задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в спілкуванні ОСОБА_1 з його сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом встановлення наступного способу участі у виховані та спілкуванні з синами: встановлено перебування дітей з батьком щотижня у вівторок з 18.00 години до 20.00 години та у суботу з 15.00 години до 20.00 години у загальнодоступних місцях, у присутності матері, до досягнення ОСОБА_4 п'ятирічного віку; встановлено перебування дітей з батьком щотижня у вівторок з
19.00 години до 21.00 години та з 15.00 години до 16.00 години кожної другої та четвертої суботи, за місцем проживання батька, після досягнення ОСОБА_4 п'ятирічного віку; встановлено перебування дітей з батьком щорічно на період літніх канікул та у святкові дні, за попередньою домовленістю батьків.

У решті позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, стягнення додаткових витрат на дитину, стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн на місяць та сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 950 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2018 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років, щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 400
грн
, починаючи з 02 жовтня 2018 року до 21 жовтня 2021 року.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причини, що спонукають ОСОБА_1 на розірвання шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що має істотне значення. Запропонований органом опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Висновок № 2715/01-20 від 17 жовтня 2019 року порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей є обґрунтованим, тому суд не вбачає підстав відхилятись від наданого висновку. Дохід ОСОБА_1 складає 4 175
грн
на місяць та враховуючи положення частини 2 статті 182 СК України, частини 2 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", яким встановлено граничну суму стягнення з боржника, зокрема у разі стягнення по аліментам, суд першої інстанції дійшов висновку, що на утримання ОСОБА_3 аліменти повинні становити - 1200 грн, на утримання ОСОБА_4 - 950 грн.

Враховуючи суму місячного доходу ОСОБА_1 та відсутність доказів у матеріалах справи, що останній може надавати матеріальну допомогу у більшому розмірі, суд визначив аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 400 грн на місяць.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що період, за який були понесені додаткові витрати припадав на спільне проживання сторін у шлюбі, що не заперечувалось сторонами. Отже, всі витрати були здійснені за спільні грошові кошти, зворотного позивач в порядку статті 81 ЦПК України не довела. Також необґрунтованим суд вважав посилання позивача на стягнення з ОСОБА_1 половини передбачуваних витрат на ОСОБА_3 у розмірі 1200 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, додаткових витрат, а також стягнення судових витрат з ОСОБА_2 залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на дітей до досягнення ними повноліття та вважав розмір аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 у розмірі 1200 грн та на утримання ОСОБА_4 у розмірі 950 грн, визначеним з урахування розміру заробітної плати відповідача. При цьому сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України). Доводи про те, що відповідач отримує високий дохід, працюючи неофіційно, належними та допустимими доказами не підтверджено. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дитину, які позивач понесла та в майбутньому передбачає понести, вона посилалася на те, що старший син відвідує курси англійської мови, тренування з карате, плавання, курси в клубі роботехніки, половина яких підлягає до стягненню з батька дитини. З доданих позивачем довідок вбачається, що ОСОБА_3 з листопада 2016 по червень 2018 відвідував тренування з карате; з вересня по квітень 2016-2017 та 2017-2018 відвідував курси англійської мови; з січня 2015 по травень 2015, з вересня 2015 по травень 2016, з вересня 2016 по травень 2017 та з вересня 2017 по грудень 2017 відвідував курси в клубі роботехніки; з 01 вересня 2016 року відвідує заняття з плавання. Однак вказані обставини свідчать про те, що витрати на дитину були понесені в період спільного проживання подружжя, так як зазначила сама позивач, вона разом з дітьми з липня до кінця літа перебувала в м. Запоріжжі у своїх батьків, шлюбні відносини у подружжя фактично припинилися з кінця серпня 2018 року, що спростовує доводи про те, що частина витрат, які фактично були понесені на дитину до кінця травня 2018 року, понесла саме позивач. Щодо стягнення передбачуваних на майбутнє додаткових витрат на дитину в розмірі 1200 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, які позивачка понесе в майбутньому.

При вирішенні позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі 400 грн на утримання позивача до досягнення молодшою дитиною трьох років, суд виходив із тих обставин, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання позивача у вказаному розмірі. Наявність можливості сплачувати відповідачем аліменти на утримання позивача у більшому розмірі не доведено. Твердження апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши судовий збір за розгляд позову ОСОБА_1 є помилковим, оскільки стягнення судових витрат, у тому числі судового збору, визначено цивільно-процесуальним кодексом, а саме главою 8 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягнення судового збору у відповідному порядку є обов'язком суду і не входить до позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, яку уточнила та просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2020 року та рішення Малиноського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1 200 грн та на утримання ОСОБА_4 у розмірі 950 грн та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 400 грн. Винести в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення ними повноліття; стягнути аліменти до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років, щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн, починаючи з 01 липня 2018 року до 21 жовтня 2021 року; стягнути понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 у розмірі 19 463,00 грн; стягнути передбачувані періодичні додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 у розмірі 1200,00 грн. Крім того, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2020 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1472,80
грн.


Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом не розглянуто справу по суті. Судом першої інстанції порушено норми процесуального права при розгляді даної справи, суд ухвалив рішення у підготовчому засіданні в порушення пункту 3 частини 2 статті 200 ЦПК України, відповідно до якого за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, проте не було призначено розгляд справи по суті. Суд апеляційної інстанції посилається на нібито зміну матеріального стану відповідача, яка унеможливлює стягнення аліментів в розмірі, заявленому позивачем, що насправді не відповідає дійсності.

Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вийшов за межі позовних вимог позивача, оскільки ним вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 суми судового збору вказана не була. Враховуючи наведене, суд порушив норми чинного законодавства та неправомірно стягнув судовий збір у розмірі 1472,80 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції не правильно застосували матеріальні норми, а саме положення статей 81, 89, 141, 264 ЦПК України та статті 182 СК України, що призвело до необґрунтованих висновків судів про недоведеність фактів визначених у позовній заяві та апеляційних скаргах та винесення рішень, які не відповідають дійсним фактичним обставинам справи.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, на її утримання, понесених додаткових витрат на дитину та передбачуваних витрат на дитину щомісячно, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не перевіряються.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року матеріали цивільної справи № 521/16595/18 надійшли до Верховного Суду та 25 серпня 2020 року передані судді-доповідачу.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частина 2 стаття 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункт 3 частина 2 стаття 389 ЦПК України (пункт 4 частина 2 стаття 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі.

В період шлюбу у сторін народилося двоє синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Діти проживають разом зі своєю матір'ю в квартирі, яка належить ОСОБА_1.

Батько проживає окремо за іншою адресою.

ОСОБА_2 не працює, здійснює догляд за дітьми.

Відповідно до довідки № 2-К від 10 вересня 2019 року, ОСОБА_1 працює у ТОВ "Середземноморський регістр судноплавства" на посаді інженера-інспектора у виробничому відділі з 09 серпня 2019 року (наказ № 6 від 08 серпня 2019) з окладом 4 175,00 грн.

На наявних відкритих рахунках відповідача кошти відсутні.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.

У частині 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже врахувавши матеріальне становище платника аліментів, суди правильно визначили розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.

Отже, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат та передбачуваних витрат на майбутнє, оскільки позивач не довела, що додаткові витрати на дитину понесені нею особистота не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, які позивачка понесе в майбутньому.

Відповідно до частин 2 та 6 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу.

При вирішенні позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі 400 грн на утримання позивачки до досягнення молодшою дитиною трьох років, суд обґрунтовано виходив із тих обставин, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання позивачки у вказаному розмірі.

Наявність можливості сплачувати відповідачем аліменти на утримання позивачки у більшому розмірі позивачкою не доведено.

Наведені у касаційній скарзі доводи в частині визначення розміру аліментів та відмови у стягненні додаткових витрат зводяться до незгоди з висновками суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 суми судового збору вказана не була не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України вирішив питання розподілу судових витрат за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкування з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні з дитиною підлягають сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягнення судового збору у відповідному порядку є обов'язком суду і не входить до позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що судом порушено норми процесуального права, чим позбавлено позивача права на участь у судовому засіданні, оскільки справа не розглядалась по суті, безпідставні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування в особі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Призначено справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2019 року о 14 годині 00 хвилин (т. 1 арк. спр.187).

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався і в судовому засіданні 13 листопада 2019 року ухвалено рішення. Про час і місце судового розгляду ОСОБА_2 була повідомлена належним чином, про що свідчить особистий підпис на розписці про явку до суду (т. 2 арк. спр.49) в судовому засіданні приймав участь її представник ОСОБА_8 (т. 2 арк. спр. 58-59).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, додаткових та передбачуваних витрат, а також стягнення судових витрат з ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст