Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 527/2021/18

провадження № 61-11876св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Гриньківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Миколи Віталійовича Лисенка Глобинської районної ради Полтавської області, Відділ освіти сім`ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Гриньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Миколи Віталійовича Лисенка Глобинської районної ради Полтавської області Власенко Олена Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2019 року у складі судді Олефір А. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Дорош А. І., Дряниці Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гриньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Миколи Віталійовича Лисенка Глобинської районної ради Полтавської області (далі - Гриньківська ЗШ, школа), Глобинської районної ради Полтавської області (далі - районна рада), Відділу освіти сім`ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації (далі - відділ освіти), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Гриньківської ЗШ Власенко О. В. , про припинення дії, яка порушує право на працю, та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову посилалася на те, що позивач працювала викладачем у Гриньківській ЗШ. Згідно з наказом від 07 вересня 2016 року № 262-к була переведена на посаду заступника директора з виховної роботи школи (0,5 ставки) та додатково мала години викладання з предметів зарубіжної літератури та художньої культури.

Наказом директора школи від 18 червня 2018 року № 78 вирішено скоротити посаду заступника директора з 01 вересня 2018 року. Відповідно до розпорядження директора школи від 03 вересня 2018 року № 261 «Про затвердження мережі типових штатних нормативів» та штатного розпису школи на 2018 рік, погодженого з відділом освіти, з 03 вересня 2018 року вирішено скоротити 0,5 ставки (0,5 штатної посади) заступника директора школи з навчальної роботи та 0,5 ставки (0,5 штатної посади) заступника директора з виховної роботи і ввести 1 ставку (1 штатну одиницю) заступника директора з навчально-виховної роботи.

Посилаючись на те, що всупереч вимогам трудового законодавства її не було повідомлено у встановлений законодавством строк про наступне вивільнення та про наявність всіх вакансій за місцем роботи, не враховано переважного права на залишення на роботі, а наказом від 03 вересня 2018 року № 7 звільнено з посади заступника директора з виховної роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ОСОБА_1 просила припинити дію, яка порушує право на працю, та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача з займаної посади відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Директор школи виконав вимоги закону в частині повідомлення позивача про майбутнє вивільнення за два місяці перед звільненням, а також дотримав її право на працю, оскільки ОСОБА_1 залишено на посаді вчителями зарубіжної літератури.

З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції, зокрема, з тим, що у справі встановлено, що позивач суміщала посади вчителя та заступника директора школи. Після звільнення з посади заступника директора школи позивач залишилися на посаді вчителя і їй разом з іншими вчителя було визначено педагогічне навантаження на новий навчальний рік.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, неналежно дослідили докази, не врахували, що на час звільнення основним місцем роботи позивача - була посада заступника директора школи, а трудові відносини позивача після звільнення не визначені. Суди неправильно застосували до спірних відносин пункт 1 частини першої статті 40, статтю 42, частину дев`яту статті 43, статтю 49-2 КЗпП України.

У серпні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Гриньківська ЗШ проситькасаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що з 01 вересня 1984 року ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя російської мови та літератури Гриньківської ЗШ, про що свідчить запис у її трудовій книжці (т. 1, а. с. 15).

Згідно з наказом директора школи від 12 вересня 1988 року № 604 ОСОБА_1 призначено з 01 вересня 1988 року на посаду заступника директора з виховної роботи Гриньківської ЗШ та вчителя російської мови з тижневим навантаженням 12 год. З посади заступника директора з виховної роботи позивача звільнено 05 вересня 1992 року. Наказом від 07 вересня 2016 року № 262-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора з виховної роботи (на 0,5 ставки) із залишенням викладацьких годин вчителя зарубіжної літератури і художньої культури(т. 1, а. с. 15).

Відповідно до пункту 3 наказу директора школи від 18 травня 2018 року № 51 «Про розподіл педагогічного навантаження на 2018-2019 навчальний рік» передбачено педагогічне навантаження ОСОБА_1 в обсязі: зарубіжна література - 12 год., художня культура - 0,5 год., мистецтво - 0,5 год., всього 14 год., заступник з виховної роботи 0,5 ставки (т. 1, а. с. 21-23, 181-183).

Наказом директора школи від 18 червня 2018 року № 78 з 01 вересня 2018 року передбачене скорочення посади заступника директора з навчальної роботи (0,5 штатної посади), а також посади заступника директора з виховної роботи (0,5 штатної посади), введення посади заступника директора з навчально-виховної роботи (1 штатна одиниця). Відповідно до цього наказу позивача залишено на посаді вчителя зарубіжної літератури з 01 вересня 2018 року (т. 1, а. с. 184).

Наказом директора школи від 18 червня 2018 року № 79, затверджено новий штатний розпис школи, відповідно до якого введено, зокрема 1 штатну одиницю заступника директора з навчально-виховної роботи (т. 1, а. с. 185).

Відповідно до наказу директора школи від 19 червня 2018 року № 80 «Про скасування окремих пунктів наказу від 18 травня 2018 року № 51 та внесення змін про істотні умови праці з 01 вересня 2018 року» скасовано попереднє педагогічне навантаження ОСОБА_1 (пункт 3) (т. 1, а. с. 186).

Згідно з наказом директора школи від 20 червня 2018 № 81 «Про внесення змін до розподілу педагогічного навантаження на 2018-2019 н. р. та зміни істотних умов праці» визначено педагогічне навантаження, зокрема ОСОБА_1 зарубіжна література - 12 год, художня культура - 0,5 год, мистецтво 0,5 год, економіка - 1 год, а всього 21 год (пункт 3). У пункті 17 передбачена вакансія - заступник директора з навчально-виховної роботи (т. 1, а. с. 24-25, 187). Навпроти прізвища ОСОБА_1 є відмітка від 21 червня 2018 року про те, що остання з наказом не погодилася.

Штатним розписом на 2018 рік Гриньківської ЗШ, затвердженим начальником відділу освіти01 вересня 2018 року, передбачена 1 штатна посада заступника директора з навчально-виховної роботи (т. 1, а. с. 98).

Відповідно до наказу директора школи від 03 вересня 2018 року № 7 у зв`язку зі зміною штатного розпису школи та затвердженням нового, звільнено ОСОБА_1 з посади директора з виховної роботи (0,5 штатної посади) згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 03 вересня 2018 року (т. 1, а. с. 18, 196).

Встановлено, що наказом директора школи від 04 вересня 2018 року № 100 визначено педагогічне навантаження на 2018-2019 навчальний рік у Гриньківській ЗШ, зокрема встановлено педагогічне навантаження ОСОБА_1 за предметом зарубіжна література - 12 год, за предметом художня культура 0,5 год, за предметом мистецтво 1,5 год (всього - 14 год). Вказаним підтверджено факт роботи позивача на посаді вчителя після звільнення від виконання обов`язків заступника директора з виховної роботи та на момент розгляду справи у судах.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 звільнено із посади заступника директора школи (0,5 ставки) відповідно до вимог трудового законодавства з дотриманням належної процедури.

Такий висновок є по суті правильним.

Відповідно до частини першої статті 105 КЗпП України суміщення - це виконання працівником роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, за що провадиться відповідна доплата до заробітної плати.

Суди встановили, що позивач на час вирішення питання про звільнення її від обов`язків заступника директора школи суміщала посади вчителя та заступника директора школи, з посади вчителя, як з основного місця роботи, звільнена не була.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Суди, дослідивши надані сторонами докази, яким дали відповідну оцінку, встановили, що про наступне скорочення посади заступника директора з навчальної роботи (0,5 штатної посади), а також посади заступника директора з виховної роботи (0,5 штатної посади), введення посади заступника директора з навчально-виховної роботи (1 штатна одиниця) позивач була обізнана завчасно з 21 червня 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України від 13 травня 1999 року № 651-XIV «Про загальну середню освіту» (далі - Закон № 651-XIV) заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону № 651-XIV штатні розписи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і типів затверджуються керівником закладу загальної середньої освіти на підставі Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Водночас відповідно до частини першої статті 26 Закону № 651-XIV розподіл педагогічного навантаження у закладі загальної середньої освіти затверджується його керівником.

Отже, дії директора Гриньківської ЗШ щодо внесення змін до штатного розпису школи, увільнення від виконання обов`язків заступників директора школи, визначення педагогічного навантаження на новий навчальний рік вчинені з додержанням вказаних норм матеріального права у межа компетенції директора школи.

Встановивши обґрунтованість звільнення позивача від обов`язків заступника директора школи, суди дійшли правильного висновку про відмову у позові.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неправильне встановлення судами періоду та виду посад, які займала позивач, визначення її основного місця роботи, непогодження з невзяттям до уваги окремих доказів, надання переваги твердженням відповідача та третьої особи, несвоєчасне повідомлення позивача про скорочення посад заступника директора та затвердження нового штатного розпису не заслуговують на увагу. Ці аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання заявника на необхідність врахування переважного права позивача на залишення на посаді заступника директора, відповідно до статті 42 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки оцінка переважного права на залишення на посаді можлива виключно за наявності суб`єктів, перед яким у працівника може виникнути відповідне переважне право. Крім того, враховуючи, що позивач продовжує працювати на посаді вчителя, твердження про порушення права позивача, визначеного статтею 42 КЗпП України, є безпідставним.

Заявник посилається на неврахування судами вимог статті 43-1 КЗпП України щодо необхідності згоди профспілкового комітету на її звільнення.

Такі доводи є необґрунтованими. Суди зазначили, що питання припинення повноважень ОСОБА_1 як заступника директора вирішувалось на засіданні профспілкового комітету від 22 травня 2019 року, де була встановлена відсутність підстав для вирішення питання про погодження чи відмову у погодженні звільнення ОСОБА_1 , оскільки з посади вчителя позивач звільнена не була.

З врахуванням статті 43-1 КЗпП України та з огляду на те, що позивач займав посаду заступника керівника, згода профспілкового комітету на увільнення від обов`язків саме заступника директора школи не була обов`язковою.

Посилання заявника на порушення порядку вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, наявності на час звільнення інших вакантних посад є необґрунтованими, оскільки позивач зберегла посаду вчителя.

Стосовно доводів про наявність подальших спорів щодо посади, на якій позивач має працювати, обсягу педагогічного навантаження, то указане не належить до предмета спору у цій справі.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, також зводяться до власного тлумачення позивачем норм права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний