ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 361/3019/17

провадження № 61-5484 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відпоівдачі - Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2018 року в складі судді Селезньової Т. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в складі колегії суддів Кравець В. А., Поливач Л. Д., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і просила:

- визнати недійсним рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 14 грудня 2007 року про виділення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068, площею 0,10 га, укладений 01 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір поділу вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068, площею 0,10 га, укладений 31 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким сторони поділили дану земельну ділянку на дві частини по 0,05 га);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер 3221284001:01:155:0070, укладений 06 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що в 2006 році вона на підставі рішення Княжицької сільської ради Броварського району отримала у власність земельну ділянку розміром 0,1802 га, з якою межує земельна ділянка розміром 0,10 га, яка до 2017 року перебувала в загальному користуванні, а в лютому 2007 року на підставі підробленого рішення Княжицької сільської ради Броварського району незаконно передана у власність ОСОБА_2 .

У березні 2017 року ОСОБА_2 продав Ѕ частину даної земельної ділянки ОСОБА_3 , а потім вони здійснили поділ цієї земельної ділянки в натурі, після чого в квітні 2017 року ОСОБА_2 належну йому Ѕ частину спірної земельної ділянки продав ОСОБА_4 .

У відповідь на заяву ОСОБА_1 про отримання копії рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, на підставі якого надано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, зазначено, що Княжицька сільська рада Броварського району Київської області з 01 листопада 2015 року рішення щодо надання дозволу на користування та приватизацію земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою позивача по АДРЕСА_1 , не приймалися.

Про вказані обставини ОСОБА_1 дізналася, коли в 2017 році звернулася до сільської ради з заявою про надання їй у власність спірної земельної ділянки.

Позивач указувала, що рішення сільської ради щодо надання у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки сільською радою не приймалося та вказана земельна ділянка у власність відповідачу ОСОБА_2 сільською радою не передавалася, а надане ОСОБА_2 рішення сільської ради є підробленим і при складенні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач, як суміжний землекористувач, не підписувала акт узгодження меж.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено порушень прав позивача оспорюваним нею рішенням органу місцевого самоврядування і самим фактом набуття ОСОБА_2 права власності на суміжну земельну ділянку. ОСОБА_1 не довела, які саме її права та законні інтереси порушені прийняттям даного рішення, укладенням договорів купівлі-продажу та поділу земельної ділянки.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Указує, що отримавши у власність спірну земельну ділянку, якою позивач користувалася як своїм городом, ОСОБА_2 порушив її право на приватизацію такої ділянки.

Оскільки в архіві відсутнє рішення сільської ради про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,010 га, то значить таке рішення не приймалося, й ОСОБА_2 незаконно набув її у власність.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку № 182908 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1602 га, кадастровий номер 3221284001:01:055:0045, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Княжицької сільської ради від 01 листопада 2006 року № 344.

Відповідно до плану земельна ділянка позивача по лінії Г-Д межує з землями загального користування по

АДРЕСА_1. Відділом реєстрації Броварської РДА на запит адвоката Маляренка С. В. надано копії документів, які були подані ОСОБА_2 для реєстрації 08 лютого 2017 року права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221284001:01:055:0068, а саме:

- рішення Княжицької сільської ради про передачу у власність земельних ділянок громадянам в с. Княжичі, дата 14 грудня 2007 року, № 1261 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в с. Княжичі. Рішення підписане сільським головою з накладенням відтиску печатки сільської ради. Надана суду копія рішення посвідчена печаткою реєстратора;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 3221284001:01:055:0068, у с. Княжичі, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будинку, господарських споруд і будівель, площа 0,10 га, приватної власності, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено реєстрацію: технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 31 жовтня 2016 року; дата реєстрації: 06 лютого 2017 року; відомості про обмеження у використанні не зареєстровані;

- кадастровий план земельної ділянки номер 3221284001:01:055:0068 із описом меж: по лінії А-Б - ОСОБА_1 , В-Г землі загального користування по АДРЕСА_1, Г-А землі загального користування по АДРЕСА_2, А-Б - ОСОБА_6 .

У листі Броварського виробничого відділу КОФ ДП «Центр державного земельного кадастру» від 29 серпня 2017 року № 001-01 зазначено, що технічна документація після її розробки на прохання замовника повернута йому. Така документація дійсно розроблялась Броварським РВВ КОФ ДП «Центр ДЗК», на підтвердження чого наданий роздрукований електронний варіант запитуваної технічної документації, а саме, техзавдання від ОСОБА_2 , затверджене 12 грудня 2016 року, заява ОСОБА_2 від 12 грудня 2016 року, кадастровий план земельної ділянки з описом координат, експлікації земель; акт приймання-передачі межових знаків від 12 грудня 2016 року, абрис зовнішніх меж ділянки, дані про межові знаки.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 березня 2017 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив Ѕ частку в праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:055:0068, цільове призначення для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд, в селі Княжичі, площею 0,10 га.

01 березня 2017 року внесено зміни в відомості про право власності на земельну ділянку та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку спірної земельної ділянки й того ж дня право власності на куплену частку зареєстроване за ОСОБА_3 .

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру 17 березня 2017 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:055:0069 площею 0,05 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:055:0070 площею 0,05 га в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Відповідно до договору поділу земельної ділянки від 31 березня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили поділ незабудованої земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:055:0068, цільове призначення для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд, в селі Княжичі, площею 0,10 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1168847332212; яка належить співвласникам кожному по Ѕ частці; на підставі технічної документації сформовані дві земельні ділянки по 0,05 га, кадастрові номери нових сформованих ділянок: 3221284001:01:055:0069 і 3221284001:01:055:0070; за поділом ОСОБА_2 набуває право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0070, а ОСОБА_3 - набуває право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0069.

06 квітня 2017 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:055:0070 площею 0,05 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд.

Згідно з листом Княжицької сільської ради від 08 серпня 2017 року № 779 у приміщенні сільської ради станом на 08 серпня 2017 року відсутні будь-які записи щодо реєстрації рішень про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 , відсутня інформація і документи щодо сесії ради від 14 грудня 2007 року та прийнятих рішень щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 ; всі документи, створені в процесі діяльності, передані до архіву Броварської районної державної адміністрації.

У відповіді завідуючого архівним сектором Броварської районної деражвної адміністрації від 16 серпня 2017 року № 156 зазначено, що можливості надати копію рішення Княжицької сільської ради від 14 грудня 2007 року № 1261 немає, оскільки в документах Княжицької сільської ради за 2007 рік відсутні рішення вищевказаної сесії сільської ради з № 1230 по № 1380.

Згідно з відповіддю міського районного управління в Броварському районі ГУ Дергеокадастру в Київській області від 04 серпня 2017 року державна реєстрація земельної ділянки 3221284001:01:055:0068 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості), розробленої в 2016 році Броварським РВВ Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК». Техдокументація в архіві управління відсутня.

У 2017 році ОСОБА_1 звернулася до Княжицької сільської ради Броварського району з заявою щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом від 14 березня 2017 року Княжицька сільська рада Броварського району повідомила позивача, що зазначена нею на графічному матеріалі земельна ділянка вже сформована (кадастровий номер 3221284001:01:055:0068) та зареєстрована в державному реєстрі прав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15, частини пешої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначений вичерпний перелік способів захисту цивільних справ та інтересів судом.

Системний аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права та припинення дій, які порушують це право.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Установивши, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, що оспорюваним рішенням Княжицької сільської ради Броварського району від 14 грудня 2007 року та укладеними між відповідачами договорами купівлі-продажу й поділу земельної ділянки порушені її права як власника суміжної земельної ділянки, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Правильним є також висновок судів, що сам по собі факт відсутності в архіві рішення сільської ради, на підставі якого ОСОБА_2 видана земельна ділянка, не свідчить про недотримання ним порядку отримання у власність такої ділянки та порушення прав ОСОБА_1 як власника суміжної земельної ділянки.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що отримавши у власність земельну ділянку ОСОБА_2 порушив право ОСОБА_1 на її приватизацію, обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 у 2017 році з відповідною заявою до сільської ради спірна земельна ділянка вже була сформована та перебувала у власності ОСОБА_2 з 2007 року.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук