Історія справи

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 643/4034/16-ц

провадження № 61-9710св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на автомобіль «Mercedes-Benz S500», державний номерний знак НОМЕР_1.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля, відповідно до умов якого ОСОБА_4 як покупець зобов'язався сплатити за автомобіль 100 000,00 грн, а продавець ОСОБА_5 зобов'язався передати автомобіль «Mercedes-Benz S500», державний номерний знак НОМЕР_1, у власність покупця.

Згідно з актом, складеним 11 жовтня 2008 року на виконання вимог пункту 4 договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_5 прийняв грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач свої обов'язки, передбачені договором, не виконав, автомобіль не передав. Він, ОСОБА_4, неодноразово направляв на адресу ОСОБА_5 листи про необхідність виконання зобов'язання, проте отримав відповідь про неможливість виконання зобов'язання.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року в складі судді Майстренко О. М. позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль «Mercedes-Benz S500», державний номерний знак НОМЕР_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 10 жовтня 2008 року, про що свідчить акт приймання-передачі грошових коштів від 11 жовтня 2008 року, однак відповідач на порушення взятих на себе зобов'язань не передав автомобіль у власність покупця.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони порушили порядок оформлення договору купівлі-продажу транспортного засобу, позивач не поставив автомобіль на облік та не отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не міг переглядати рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», яке не є стороною у справі; суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено письмовий договір купівлі-продажу автомобіля «Mercedes-Benz S500», державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 100 000,00 грн.

Транспортний засіб належить ОСОБА_5 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 05 червня 2008 року.

На виконання умов договору 11 жовтня 2008 року між сторонами підписано акт приймання-передачі, ОСОБА_5 прийняв від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн.

ОСОБА_5 свої зобов'язання, передбачені договором, не виконав, транспортний засіб у власність позивача не передав та дій щодо перереєстрації права власності на транспортний засіб не вжив.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності відповідно до статті 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено обов'язкову реєстрацію транспортного засобу при укладанні угоди щодо його придбання.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), які визначають особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Таким чином, сторони порушили порядок оформлення договору купівлі-продажу транспортного засобу, позивач відповідно до вимог Порядку № 1388 не поставив автомобіль на облік та не отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, суд першої інстанції не перевірив наявність чи відсутність підстав, що мали місце на час укладення договору купівлі-продажу автомобіля, що могли бути перешкодою для відчуження спірного майна, оскільки ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2009 року у справі № 2-4024, задоволено заяву Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про забезпечення його позову до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості в сумі 4 642 278,59 грн та заборонено відчуження, передання в заставу, зняття з реєстраційного обліку автомобіля «Mercedes-Benz S500», державний номерний знак НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги про те, що Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» не є стороною у справі й не могло подавати апеляційну скаргу та про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 328 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеним вище.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В.С. Висоцька

С.П. Штелик