Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2019 року у справі №2-2949/10

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-2949/10

провадження № 61-295св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: приватна виробничо-комерційна фірма «Віссон», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В., від 28 листопада 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2009 року публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»(далі - ПАТ «Укрсиббанк», банк), правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), звернулось до суду із позовом до приватної виробничо-комерційної фірми «Віссон» (далі - ПВКФ «Віссон»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» мотивована тим, що 18 серпня 2008 року між банком та ПВКФ «Віссон» було укладено кредитний договір № 11384487000, відповідно до умов якого банк надав ПВКФ «Віссон» кредит у розмірі 300 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 були укладені договори поруки № 224246 та № 224244 від 18 серпня 2008 року, відповідно до умов яких він зобов`язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов`язання ПВКФ «Віссон» за кредитним договором. Також 18 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 були укладені договори поруки № 224247 та № 224245, відповідно до умов яких вона зобов`язувалася солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов`язання ПВКФ «Віссон» за кредитним договором. Позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 03 грудня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 2 552 833, 05 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути у солідарному порядку із ПВКФ «Віссон», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитну заборгованість у розмірі 2 552 833, 05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Подорець О. Б., від 02 березня 2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк». Стягнуто у солідарному порядку із ПВКФ «Віссон», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11384487000 від 18 серпня 2008 року у розмірі 2 552 833, 05 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, останній має нести цивільно-правову відповідальність, а поручителі повинні нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року відхилено апеляційну скаргу ПВКФ «Віссон», а заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2011 року залишено без змін.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 оскаржила у апеляційному порядку заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2011 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2011 року скасовано у частині солідарного стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11384487000 від 18 серпня 2008 року у розмірі 2 552 833, 05 грн, судового збору у розмірі 1 700, 00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 грн. Скасовано ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року у частині залишення без змін заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2011 року у частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11384487000 від 18 серпня 2008 року у розмірі 2 552 833, 05 грн, судового збору у розмірі 1 700, 00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 грн та відмовлено ПАТ «УкрСиббанк» у задоволенні цих позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В іншій частині заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував припинення поруки з підстав, визначених частиною першою статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2018 року акціонерним товариством «Укрсиббанк» подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2011 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з`ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про припинення поруки та наявність правових підстав для застосування положень частини першої статті 559 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

15 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ПВКФ «Віссон», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 листопада 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 серпня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є

ПАТ «УкрСиббанк», та ПВКФ «Віссон» був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № 11384487000, відповідно до якого банк зобов`язався надати ПВКФ «Віссон» послуги в валютах, вказаних у цьому договорі, у рамках ліміту, встановленого у базовій валюті 300 000, 00 доларів США 00 центів, у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

18 серпня 2008 року між банком та ПВКФ «Віссон» було укладено додаткову угоду № 11384584000 до генерального договору про надання кредитних послуг про надання позичальнику кредитних коштів у сумі 200 000, 00 доларів США та додаткову угоду № 1138455800 про надання позичальнику кредитних коштів у сумі 100 000, 00 доларів США.

Абзацом другим пункту 1.1 генерального кредитного договору встановлено, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги у межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього договору.

У пунктах 2.1, 2.2 додаткової угоди № 11384584000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384487000 від 18 серпня 2008 року зазначено, що надання кредиту здійснюється з 18 серпня 2008 року по 16 серпня 2019 року, позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 16 серпня 2019 року. Згідно пункту 3.1 за користування кредитними коштами за період з 18 серпня 2008 року по 17 вересня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 15 % річних; за користування кредитними коштами після 17 вересня 2008 року встановлено процентну ставку у розмірі 17,0 % річних, якщо інша ставка не буде встановлена у відповідності до умов цієї додаткової угоди та/або додаткових угод до генерального договору; у разі користування кредитними коштами понад встановлений додатковою угодою строк процентна ставка встановлюється у розмірі 30,0 %.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 11384584000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384487000 від 18 серпня 2008 року затверджено графік погашення, відповідно до якого, зокрема, станом на 17 серпня 2011 року залишок максимально допустимої заборгованості позичальника за кредитним договором повинен становити 2 770, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 2 від 24 грудня 2008 року до додаткової угоди № 11384584000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384487000 від 18 серпня 2008 року було внесено зміни до графіку повернення кредиту.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 11384584000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384487000 від 18 серпня 2008 року (у редакції додаткової угоди № 2 від 24 грудня 2008 року) затверджено графік зниження ліміту кредитування, відповідно до якого, зокрема, станом на 17 серпня 2011 року залишок максимально допустимої заборгованості позичальника за кредитним договором повинен становити 4 159, 00 дол. США.

Додатковою угодою № 3 від 30 грудня 2008 року до додаткової угоди № 11384584000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384487000 від 18 серпня 2008 року було внесено зміни до графіку повернення кредиту.

Додатком № 1 до додаткової угоди № 11384584000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384487000 від 18 серпня 2008 року (у редакції додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2008 року) передбачено графік погашення кредиту, відповідно до якого, зокрема, станом на 17 серпня 2011 року залишок максимально допустимої заборгованості позичальника за кредитним договором повинен становити 0, 00 доларів США.

18 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договори поруки № 224246 та № 224244, відповідно до умов яких поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання ПВКФ «Віссон» усіх його зобов`язань, що виникли з додаткових угод до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384558000 та № 11384584000 від 18 серпня 2008 року, укладених між кредитором та боржником, існуючих на поточний час, і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Також 18 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки № 224247 та № 224245, відповідно до умов яких поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання ПВКФ «Віссон» усіх його зобов`язань, що виникли з додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11384584000 та № 11384558000 від 18 серпня 2008 року, укладених між кредитором та боржником, існуючих на поточний час, і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Пунктом 2.1 вищезазначених договорів поруки передбачено, що у випадку змін основного договору (відповідної додаткової угоди до генерального договору, за виконання якої поручилися поручителі), поручитель, підписанням договору поруки підтверджує свою згоду на внесення таких змін.

Пунктом 1.4 договорів поруки передбачено, що відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

У порушення умов генерального договору про надання кредитних послуг ПВКФ «Віссон» свої зобов`язання належним чином не виконувала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого станом на 03 грудня 2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 552 833, 05 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини третьої статі 10 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Подібні положення містяться у статтях 12, 76 чинного ЦПК України

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За правилами частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-701цс15, від 23 грудня 2014 року у справі № 3-196гс14, від 20 лютого 2013 року у справі № 6-172цс12, від 21 травня 2012 року у справі № 6-18цс11, від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-112цс12).

Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України (правовий висновок у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Вказуючи про те, що у період з 18 серпня 2008 року по 30 грудня 2008 року, після укладення договорів поруки, шляхом укладення додаткових угод до додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг було змінено графік погашення кредитної заборгованості, зокрема зменшено фактичний залишок максимально допустимої заборгованості позичальника за кредитним договором порівняно із тим, який був установлений первісно додатковими угодами до генерального договору про надання кредитних послуг станом на 18 серпня 2008 року, і такі обставини призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителів, апеляційний суд не врахував, що для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України, суд повинен встановити збільшення обсягу відповідальності поручителя за зобов`язаннями боржника, а також відсутність згоди поручителя на зміни у зобов`язанні.

Враховуючи, що вищевказаними змінами не збільшувався ані період, за який нараховуються проценти за користування кредитом, ані суми процентів, які нараховувались щомісячно, а поручителі в укладених договорах поруки підтвердили свою згоду на внесення змін до основного договору (пункт 2.1), висновки апеляційного суду про фактичне збільшення обсягу відповідальності поручителя та наявність правових підстав для застосування положень частини першої статті 559 ЦК України є передчасними та немотивованими.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, не виконав вимоги статей 89, 263 ЦПК України.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки вказані недоліки, допущені судами, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ф. Хопта СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк