Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 760/30077/19

провадження № 61-8894св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор",

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group, Польща), Міністерство юстиції України,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, державний реєстратор комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександр Костянтинович, товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, державне підприємство "Національні інформаційні системи",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Москаленко Ігор Олексійович, товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group) та Міністерства юстиції України на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів:

Нежури В. А., Березовенко Р. В.,

Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" (далі - ТОВ "ФК "Фінєвровектор") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД (далі -

ТОВ "НВУКФ "ЕСКО"), ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group, Польща) (далі - ТОВ "ЄІГ"), Міністерства юстиції України про визнання права іпотекодержателя за позивачем, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя у ОСОБА_1, визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України.

Позовну заяву мотивовано тим, що 30 січня 2014 року між ПАТ "Златобанк" та ТОВ
"НВУКФ "ЕСКО" укладено кредитний договір, відповідно до якого товариство отримало у кредит 2 200 000 доларів США на строк до 29 січня 2015 року. На забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" передало в іпотеку банку за договором іпотеки від 30 січня 2014 року нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м, на АДРЕСА_2.

09 грудня 2014 року ПАТ "Златобанк" відступило право вимоги за кредитним і іпотечним договорами на користь ПАТ "Авант-Банк".

29 грудня 2015 року право вимоги за вказаними договорами

ПАТ "Авант-Банк" відступило на користь ОСОБА_2, однак договір про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_2 було визнано недійсним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року у справі № 760/18297/16.

23 квітня 2019 року за результатом проведення електронних торгів право вимоги за кредитом та іпотекою АЗС від 30 січня 2014 року було відступлене на користь ТОВ "Файненс Компані ". 20 червня 2019 року між ТОВ "Файненс Компані" та ТОВ "ФК "Фінєвровектор" було укладено договір відступлення права вимоги, за яким позивач набув право вимоги кредитним та іпотечним договорами, укладеними із ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" від 30 січня 2014 року.

Однак, внаслідок відсутності у реєстрі речових прав нерухомого майна запису про іпотеку та обтяження банку - ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД передало об'єкт нерухомого майна в іпотеку ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 04 червня 2016 року та 12 липня 2016 року за договором купівлі-продажу відчужило його на користь ТОВ "ЄІГ".

06 вересня 2019 року за заявою позивача державний реєстратор

Гумуржи О. К. прийняв рішення про поновлення державної реєстрації іпотеки АЗС на підставі договору іпотеки від 30 січня 2014 року, договорів відступлення права вимоги, судового рішення про недійсний характер відступлення права вимоги на користь ОСОБА_2. Також позивач надіслав повідомлення про усунення порушень кредитного договору, які залишились невиконаними протягом передбаченого договором строку.

Як наслідок, 28 листопада 2019 року за заявою позивача приватний нотаріус Лігун А. І. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Фінєвровектор" у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Водночас, наказом Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вказані реєстраційні дії щодо поновлення держаної реєстрації іпотеки.

Також, 25 лютого 2020 року Міністерством юстиції України було задоволено скаргу ТОВ "ЄІГ" та вирішено скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Лігун А. І. від 28 листопада 2019 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Фінєвровектор".

Посилаючись на те, що він є законним іпотекодержателем за договором іпотеки, однак без його згоди предмет іпотеки було передано в наступну іпотеку, а у подальшому відчужено, позивач просив:

- визнати ТОВ "ФК "Фінєвровектор" іпотекодержателем за договором іпотеки від 30 січня 2014 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та

ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД;

- визнати недійсним договір іпотеки від 03 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД;

- визнати у ОСОБА_1 відсутнім право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03 червня 2016 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна

від 12 липня 2016 року, укладений між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та

ТОВ "ЄІГ";

- визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року, на підставі якого було внесено запис про іпотеку № 14810126, та від 12 липня

2016 року, на підставі якого було внесено запис проправо власності № 15362316 щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: нежилого комплексу - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року № 3866/5 та від 25 лютого 2020 року № 670/5.

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 28 квітня 2021 року, позов ТОВ "ФК "Фінєвровектор" задоволено.

Визнано ТОВ "ФК "Фінєвровектор" іпотекодержателем за договором іпотеки

від 30 січня 2014 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД.

Визнано недійсним договір іпотеки від 03 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД.

Визнано у ОСОБА_1 відсутнім право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03 червня 2016 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна

від 12 липня 2016 року, укладений між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та

ТОВ "ЄІГ".

Визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженьвід 03 червня 2016 року, на підставі якого було внесено запис про іпотеку № 14810126, та від 12 липня 2016 року, на підставі якого було внесено запис про право власності № 15362316 щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: нежилого комплексу - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано протиправними та скасовано накази Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року № 3866/5 та від 25 лютого 2020 року № 670/5.

Судові рішення мотивовані тим, що відсутність згоди чинного іпотекодавця за договором іпотеки від 30 січня 2014 року відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", статей 203, 215 ЦПК України є підставою для визнання недійсними договору іпотеки АЗС від 03 червня 2016 року, укладених між

ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" та ОСОБА_1, а також договору купівлі-продажу АЗС від 12 липня 2016 року, укладеного між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та

ТОВ "Євро Інвестментс Груп", та скасування відповідних реєстраційних записів.

Оскільки ТОВ "ФК "Фінєвровектор" є правонаступником

ПАТ "Златобанк", який надав кредит власнику спірного майна і це зобов'язання не виконано, іпотека за ТОВ "ФК "Фінєвровектор" є чинною. У зв'язку із тим, що є спір щодо права бути іпотекодержателем, вимоги про визнання позивача іпотекодержателем підлягає задоволенню. Суди вважали, що підлягають до задоволення вимоги про скасування наказів Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій щодо поновлення держаної реєстрації іпотеки за ТОВ

"ФК "Фінєвровектор", а також про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Фінєвровектор", оскільки вони винесені без урахування наявності чинної іпотеки за позивачем та дотриманням при зверненні стягнення на предмет іпотеки вимог чинного законодавства щодо надання державному реєстратору усіх необхідних документів для вчинення реєстраційних дій.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

25 травня 2021 року Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог до Міністерства юстиції України та закрити провадження у справі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності Міністерства, яке просило відкласти такий розгляд у зв'язку із неможливістю подати відзив на позовну заяву, що є порушенням норм процесуального права та обмеження доступу до правосуддя. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано прийняв нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, зокрема про скасування наказів Міністерства юстиції України. Також, спір до Міністерства не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а відноситься до адміністративної юрисдикції. Вважає, що прийняті Міністерством накази відповідають вимогам чинного законодавства.

01 червня 2021 року ОСОБА_1 також подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову в частині вимог про визнання права іпотекодержателя за позивачем, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя у ОСОБА_1 відмовити, в частині визнанняпротиправними та скасуваннянаказів Міністерства юстиції України закрити провадження у справі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Вказує, що правомірність передачі нею вказаного майна в іпотеку та набуття на нього права власності встановлена рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року у справі № 760/18297/16-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "НВУКФ "ЕСКО ", ТОВ "ЄІГ".

Крім того, позивач у передбаченому законом порядку не набув право вимоги за кредитним та іпотечним договорами. Суди помилкового розглянули позовні вимоги до Міністерства юстиції України про скасування наказів у порядку цивільного судочинства, оскільки такі підвідомчі судам господарської юрисдикції.

16 червня 2021 року до Верховного Суду ТОВ "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group)подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.

Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами правил суб'єктної юрисдикції, незастосування наслідків спливу позовної давності.

Відзиви на касаційні скарги

У серпні 2021 року від ТОВ "ФК "Фінєвровектор" надійшли відзиви на вказані касаційні скарги, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарг та законність ухвалених у справі судових рішень. Вказує, що заявники помилково посилаються на порушення судами субєктної і предметної юрисдикції, оскільки учасниками кредитних правовідносин за договором від 30 січня 2014 року є не лише юридичні особи, а також фізичні особи

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як поручителі за кредитним договором.

До того ж порушене право позивача та безпосередньо звернення до суду зумовлене протиправними діями ОСОБА_1, фізичної особи - поручителя із нижчим пріоритетом, що проявились у намаганні звернути стягнення на АЗС як предмет іпотеки у позасудовому порядку без згоди позивача як іпотекодержателя з вищим пріоритетом.

Всі інші вимоги, зокрема і до Міністерства, пов'язані з первісними, а тому повинні розглядатися у порядку одного провадження судом загальної юрисдикції.

Вказує, що незважаючи на вилучення відповідних відомостей із реєстру речових прав, іпотека зберігає свою чинність, а тому передача предмета іпотеки ОСОБА_1 та подальше відчуження його ТОВ "Євро Інвестментс Груп" є незаконним, як і накази Міністерства юстиції України скасування реєстраційних дій щодо поновлення держаної реєстрації іпотеки за

ТОВ "ФК "Фінєвровектор", а також про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Фінєвровектор".

Вважає, що товариство не пропустило строк позовної давності, оскільки як позивачу, так і попередньому кредитору ПАТ "Авант-Банк" не могло бути відомо про оскаржувані договори купівлі-продажу та іпотеки АЗС

від 03 червня та 12 липня 2016 року відповідно з моменту їх укладення, у зв'язку із тим, що кредитори не були сторонами цих договорів. ПАТ "Авант-Банк" стало відомо про оскаржувані договори лише у червні 2018 року, а тому для позивача, як правонаступника банку, перебіг позовної давності почався саме з указаної дати.

Зазначає, що оспорювані договори фактично були вчинені для виведення АЗС з-під дії іпотеки, про що було відомо усім учасникам угоди, адже

ОСОБА_1 була поручителем за кредитними зобов'язаннями ТОВ "НВУКФ "ЕСКО".

Документи, надані державному реєстратору ОСОБА_6, зокрема договори про відступлення права вимоги на користь ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та судові рішення про недійсність відступлення права вимоги за іпотекою на користь третьої особи, надавали підстави для відновлення державної реєстрації іпотеки АЗС та реєстрації позивача іпотекодержателем. Також позивач надав державному реєстратору увесь перелік документів для реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ТОВ "ЄІГ" та Міністерства юстиції України, а ухвалою від 27 липня 2021 року за касаційною скаргою ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 січня 2014 року між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" укладено кредитний договір, відповідно до якого товариство отримало у кредит 2 200 000 доларів США на строк до 29 січня 2015 року. На забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" передало в іпотеку банку за договором іпотеки від 30 січня 2014 року нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м, на АДРЕСА_2, про що було внесено відповідні відомості до реєстру речових прав нерухомого майна про іпотеку та обтяження щодо АЗС (а. с. 24-34,44-50, т. 1).

09 грудня 2014 року між ПАТ "Златобанк" та ПАТ "Авант-Банк" було укладено договір відступлення права вимоги за вищезазначеними договорами кредиту та іпотеки, про що було внесені відповідні зміни до реєстру

(а. с. 98-101, т. 1).

29 грудня 2015 року між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними зобов'язаннями ТОВ "НВУКФ "Еско" із відповідним внесенням змін до реєстру речових прав. За ОСОБА_2 було зареєстровано права власності на АЗС через задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", а державним реєстратором було внесено запис про припинення іпотеки (а. с. 111-113, т. 1).

Відповідно до наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) від 24 лютого 2016 року № 64 договір відступлення права вимоги

від 29 грудня 2015 року, укладений між ПАТ "Авант-Банк" та

ОСОБА_2 було визнано нікчемним. Чинний характер цього наказу ФГВФО встановлено у рішенні Господарського суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у справі № 910/12629/16, яке набрало законної сили (а. с. 115-125,87-93, т. 1).

Крім того, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 у справі № 760/18297/16-ц, яке набрало законної сили, було визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 29 грудня

2015 року, укладений між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_2.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 квітня 2016 року № 1258/8 було задоволено скаргу ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" та вирішено наступне:

1) скасувати рішення приватного нотаріуса Суперфіна М. Б. від 05 березня 2016 (про реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_2 за результатом задоволення вимог іпотекодержателя);

2) скасувати рішення приватного нотаріуса Суперфіна М. Б. від 05 березня 2016 року (про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_7);

3) скасувати рішення приватного нотаріуса Суперфіна М. Б. від 28 березня 2016 року (про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_8).

Таким чином, судами установлено, що у реєстрі були скасовані записи про реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_2, набуте шляхом задоволення вимог іпотекодержателя на підставі іпотечного договору

від 30 січня 2014 року; записи про реєстрацію іпотеки та обтяження на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8, і відповідно поновлене право власності на АЗС за іпотекодавцем - ТОВ "НВУКФ "ЕСКО".

Разом з тим, записи про припинення державної реєстрації іпотеки за ПАТ "Авант Банк" на підставі іпотечного договору від 30 січня 2014 року не було поновлено.

03 червня 2016 року між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, про що було внесено відповідні зміни до реєстру про обтяження та іпотеку (номер запису про іпотеку: 14810126; номер запису про обтяження: 14809906).

12 липня 2016 року між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" та ТОВ "ЄІГ" було укладено договір купівлі-продажу спірного майна, про що було внесено відповідні зміни до реєстру (номер запису: 15362316).

23 квітня 2019 року між ПАТ "Авант Банк" та ТОВ "Файненс Компані" було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з умовами якого ПАТ "Авант Банк" відступило ТОВ "Файненс Компані" всі права вимоги за кредитним договором від 30 січня 2014 року між

ПАТ "Златобанк" та усіма договорами укладеними на забезпечення виконання умов кредитного договору, зокрема за іпотечним договором від 30 січня 2014 року (а. с. 149-154, т. 1).

20 червня 2019 року на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, укладеного між ТОВ "Файненс Компані" та

ТОВ "ФК "Фінєвровектор", останнє набуло право вимоги до позичальника ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" за вказаним кредитним і іпотечним договорами.

06 вересня 2019 року ТОВ "ФК "Фінєвровектор" звернулось до державного реєстратора КП "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи О. К. із відповідною заявою про відновлення державної реєстрації іпотеки на підставі іпотечного договору та реєстрації ТОВ "ФК "Фінєвровектор" іпотекодержателем на підставі відповідних документів: кредитного договору, іпотечного договору, договору про відступлення права вимоги від 09 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ПАТ "Авант-Банк", рішення Солом'янського районного суду м.

Києва від 11 квітня 2019 року у справі № 760/18297/16-ц, рішення Господарського суду м. Києва

від 22 серпня 2017 року у справі №910/12629/16, повідомлень та протоколу ФГВФО про нікчемність договору про відступлення права вимоги

від 29 грудня 2015 року, укладеного між ПАТ "Авант-Банк" та

ОСОБА_2, договору про відступлення права вимоги від 23 квітня 2019 року, укладеного між ПАТ "Авант-Банк" та ТОВ "Файненс Компані", договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2019 року, укладеного між ТОВ "Файненс Компані" та ТОВ "ФК "Фінєвровектор".

За наслідком розгляду вказаної заяви ТОВ "ФК "Фінєвровектор" державним реєстратором КП "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи О. К.

06 вересня 2019 року було прийняте рішення з індексними номерами 48562178,48566511,48566641, відповідно до яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про скасування припинення державної реєстрації іпотеки на підставі іпотечного договору від 30 січня 2014 року, а ТОВ
"ФК "Фінєвровектор" зареєстровано іпотекодержателем.

06 вересня 2019 року ТОВ "ФК "Фінєвровектор" направив боржнику за кредитним договором та первинному іпотекодержателю - ТОВ "НВУКФ "ЕСКО", а також поточному власнику предмета іпотеки та чинному іпотекодержателю - ТОВ "ЄІГ" повідомлення про порушення умов кредитного договору та вимогу сплатити кредитну заборгованість протягом передбаченого договором 60-денного строку.

У листах-підтвердженнях від міжнародної служби доставки АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 09 та 10 вересня 2019 року зазначено, що поштові відправлення отримані адресатами.

28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Лігуном А. І. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким було здійснено державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем

ТОВ "ФК "Фінєвровектор" у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" на спірне нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року № 3866/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" було вирішено задовольнити частково скаргу ОСОБА_1 та скасувати рішення від 06 вересня 2019 року №№ 48562178,48566641,48566511, прийняті державним реєстратором КП "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи О. К.

Підставою для скасування рішення державного реєстратора Гумуржи О. К. стало порушення вимог статей 10, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту

12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 27 грудня 2015 року № 1127, оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року у справі № 760/18297/16-ц та рішенням Господарського суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у справі № 910/12629/16 не було скасовано реєстраційні записи щодо іпотеки № 4503327 та обтяження № 4503110 про припинення державної реєстрації іпотеки на підставі договору іпотеки від 30 січня 2014 року.

Наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2020 року № 670/5 "Про скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень" за результатом розгляду скарги ТОВ "Євро Інвестментс Груп" було скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Лігуна А. І.

від 28 листопада 2019 року № 49916998 про державну реєстрацію права власності на АЗС за ТОВ "ФК "Фінєвровектор".

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої

статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому статті 16 ЦК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених закономвипадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статтею 45 ГПК України, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У пункті 5.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) вказано, що положення пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК Українипов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня

2020 року у справі № 161/6253/15 (провадження № 14-32цс20) звернула увагу, що із 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов'язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем. Із зазначеної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи - сторони основного зобов'язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов'язання, зокрема, незалежно від того, чи об'єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300гс18). Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб'єктного складу сторін основного зобов'язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц (провадження № 14-409цс18).

У спірних правовідносинах сторонами основного зобов'язання (кредитного договору від 30 січня 2014 року) були юридичні особи ПАТ "Златобанк" та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО".

На забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ
"НВУКФ "ЕСКО" передало в іпотеку банку за договором іпотеки

від 30 січня 2014 року нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом

(літ. А), загальною площею 355 кв. м, на АДРЕСА_2.

У розглядуваній справі ТОВ "ФК "Фінєвровектор" із позовом до ТОВ "НВУКФ "ЕСКО", ОСОБА_1, ТОВ "ЄІГ", Міністерства юстиції України про визнання права іпотекодержателя за вказаним іпотечним договором, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу щодо майна, яке було передано в іпотеку, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя, визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України звернулось у жовтні 2019 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Виходячи із часу звернення ТОВ "ФК "Фінєвровектор" до суду із вказаним позовом, його предмету та підстав, характеру спірних правовідносин, враховуючи що спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведе узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19), від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15 (провадження № 14-32цс20) та постановах Верховного Суду у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 522/1792/19, від 17 березня 2021 року у справі № 161/14986/18.

Доводи касаційних скарг про те, що позовні вимоги до Міністерства юстиції України про скасування наказів підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

З огляду на наведені вище нормативні положення не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37331/19-ц (провадження № 61-5838св20).

У справі, яка переглядається, позивач оскаржує накази Міністерства юстиції України з метою захисту свого майнового права як іпотекодержателя щодо об'єкта нерухомого майна - АЗС для збереження державної реєстрації іпотеки і права власності на спірне майно. Тобто позивач обґрунтовує своє порушене право у першу чергу майновим інтересом, а між учасниками існують приватноправові відносини, тому вказані вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29 травня 2019 року у справі 826/9341/17, під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами 1 та 2 статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених Частинами 1 та 2 статті 414 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених Частинами 1 та 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули та помилково розглянули справу по суті в порядку цивільного судочинства, а тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у цивільній справі - закриттю.

Верховний Суд вважає, що розгляд заявлених позивачем вимог про визнання права іпотекодержателя, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя, визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України у межах одного виду судочинства буде відповідати принципу повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що справа в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в цьому конкретному випадку - у порядку господарського судочинства.

З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України у редакції ~law34~ роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Щодо клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просило розглядати справу за участю його представника. Аналогічне клопотання міститься у відзивах ТОВ "ФК "Фінєвровектор" про розгляд справи за участю представника товариства.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга цієї статті).

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що учасники справи вже надали аргументи щодо поданих касаційних скарг, останні розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв'язку із чим у задоволенні клопотань Міністерства юстиції України та ТОВ "ФК "Фінєвровектор" слід відмовити.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скаргиОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Москаленко Ігор Олексійович, товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group) та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group, Польща), Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, державний реєстратор комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександр Костянтинович, товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, державне підприємство "Національні інформаційні системи", про визнання права іпотекодержателя, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя, визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України закрити.

Повідомити товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор", що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта