Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.02.2023 року у справі №182/8343/19
Постанова КЦС ВП від 28.02.2023 року у справі №182/8343/19

Постанова

Іменем України

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 182/8343/19

провадження № 61-4352св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 25 жовтня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року розірваний. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З вересня 2018 року вони з відповідачкою почали проживати окремо. За згодою сторін їх син ОСОБА_3 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що після переїзду до м. Нікополя відповідачка разом зі своїми батьками почала чинити йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з сином, позивач просив усунути йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та встановити графік зустрічей:

кожну другу п`ятницю, суботу та неділю місяця з 15.00 години п`ятниці (але не раніше закінчення навчання малолітнього ОСОБА_3 ) до 19.00 години неділі з можливістю виїзду до м. Києва за місцем проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю поїздки до родичів;

кожну четверту п`ятницю, суботу та неділю місця з 15.00 години п`ятниці (але не раніше закінчення навчання малолітнього ОСОБА_3 ) до 19.00 години неділі з можливістю виїзду до м. Києва за місцем проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю поїздки до родичів;

у період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних літніх канікул з 09.00 години 01 липня до 31 липня з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;

у період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних зимових канікул з 09.00 години 01 січня по 19.00 годину 08 січня з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;

у період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних весняних та осінніх канікул за погодженням з відповідачем у кількості семи календарних днів на кожний період канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;

кожен день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.00 години до 16.00 години;

кожен день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.00 години до 19.00 години;

необмежене спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною;

у день побачення з дитиною забирати дитину з дому, садочка, школи особисто;

зобов`язати ОСОБА_2 за день до дня зустрічі позивача з дитиною надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це позивача особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дитина стала свідком насильства з боку батька, також сама потерпіла від насильства з його боку та пам`ятає це, а тому спілкування з батьком негативно впливатиме на нормальний розвиток дитини.

Встановлення графіку побачень суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім того, суд вказав на відсутність доказів того, що відповідачка чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та спілкуванні з ним:

встановлено адаптаційний період, а саме протягом першого місяця проводити зустрічі кожну п`ятницю з 15.00 до 16.00 години у присутності матері дитини ОСОБА_2 та органу опіки та піклування, на нейтральній території в межах м. Нікополя, Дніпропетровської області;

наступний місяць проводити зустрічі кожну другу та четверту п`ятницю з 15.00 години до 16.30 години в присутності матері ОСОБА_2 на нейтральній території м. Нікополя, Дніпропетровської області;

надалі встановлено систематичні побачення з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи з 11.00 до 17.00 години без присутності матері ОСОБА_2 , зобов`язано ОСОБА_1 забирати та повертати дитину за адресою її проживання;

встановлено ОСОБА_1 необмежене спілкування із сином ОСОБА_3 , засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що дитина та її батьки мають право встановлювати та підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно для забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідачка не спростувала наявність у позивача права на особисте спілкування з дитиною, не довела неспроможність батька спілкуватися та доглядати за сином самостійно, що могло б перешкоджати його нормальному розвитку.

Встановлення способу спілкування позивача з дитиною, виключно за домовленістю з відповідачкою та у її присутності, може протиправно обмежити його участь у вихованні дитини.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати дитину до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з малолітньою дитиною.

Суд не погодився з висновком органу опіки та піклування про недоцільність визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , оскільки такий висновок порушує права дитини на спілкування з батьком та по суті не вирішує питання щодо участі батька у спілкуванні та розвитку дитини.

Вирішуючи позовні вимоги про надання дозволу на виїзд малолітнього сина разом з батьком за його місцем проживання до міста Києва та в період кожних канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон, суд апеляційної інстанції, урахувавши вік дитини та її найкращі інтереси, значну віддаленість місця проживання позивача, наявність конфліктних відносин між колишнім подружжям, а також введений в країні воєнний стан, дійшов висновку, що до моменту припинення існування вказаних обставин, відсутні підстави для виїзду малолітньої дитини до місця проживання батька та за кордон, у визначені періоди, а тому ці вимоги є передчасними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , вийшов за межі заявлених позовних вимог. Установлення адаптаційного періоду для побачень з дитиною за власною ініціативою суду вказує на порушення апеляційним судом принципу диспозитивності, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції належно не дослідив зібрані у справі докази, не звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів, що вона створювала позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також помилково не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не навів мотивів його відхилення.

Висновки суду апеляційної інстанції, викладені у оскаржуваній постанові, є упередженими та необ`єктивними. Під час ухвалення судового рішення, суд порушив таємницю нарадчої кімнати, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не містить посилання на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що вказує на безпідставне скасування апеляційним судом законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/13-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 17 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а, Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2022 року у справі № 373/2054/16-ц; недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2021 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , на підставі пункту 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що з 25 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року розірваний.

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за нотаріальною згодою ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 липня 2019 року, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташована на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку та складається із трьох кімнат з усіма побутовими зручностями, сучасним ремонтом та побутовою технікою. Для дитини облаштовано окрему кімнату, місце для відпочинку та ігор. За вказаною адресою зареєстрований та постійно проживає ОСОБА_1 . Він бажає приймати участь у вихованні сина.

10 серпня 2019 року, 31 серпня 2019 року та 12 вересня 2019 року ОСОБА_7 звертався до правоохоронних органів із заявами щодо порушення його батьківських прав на дитину.

За результатами розгляду Нікопольським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області зазначених звернень позивачу повідомлено, що у конфлікті, який виник між батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , відсутній склад будь-якого злочину, а тому питання підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства згідно з положеннями Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Згідно з висновком експериментально - психологічного дослідження, проведеного стосовно ОСОБА_3 від 06 вересня 2019 року, складеного психологом Комунального підприємства «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня») ОСОБА_8 , внаслідок перенесеного стресу у дитини виникли емоційні розлади.

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради із заявою щодо встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з відповіддю Служби у справах дітей Нікопольської міської ради від 04 жовтня 2019 року № 1473 з ОСОБА_2 проведена роз`яснювальна та профілактична робота щодо недопущення у подальшому випадків, які б перешкоджали ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні малолітнього сина.

Відповідно до звіту про здійснені відрахування та виплати, станом на 01 липня 2019 року, ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 1 572,96 грн.

18 листопада 2019 року Служба у справах дітей Нікопольської міської ради направила до Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Нікопольський відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області) повідомлення, згідно з яким 14 листопада 2019 року до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради надійшов телефонний дзвінок від завідувача дитячого психолого - лікувально - оздоровчого центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради комунального ясла - садка № 48 ОСОБА_5, про те, що ОСОБА_1 вчинив насильницькі дії стосовно свого сина ОСОБА_3 , а саме ввірвався в дитячий заклад, витягнув дитину зі стільця, на якому він сидів, та побіг з дитиною на руках до виходу. Малолітній ОСОБА_3 злякався, почав кричати та плакати. Адміністрація закладу викликала поліцію. ОСОБА_2 повідомила, що її колишній чоловік - ОСОБА_1 , який проживає у м. Києві, періодично приїздить на побачення з сином, з`являється в дитячий садок, тероризує дитину та адміністрацію закладу. Вона написала заяву про жорстоке поводження з дитиною.

Малолітній ОСОБА_3 повідомив про те, що злякався, плакав та кричав, не хотів йти з батьком, він його дуже лякає. Крім того, коли батько схопив його, йому було боляче (в тому місці був невеликий синяк). ОСОБА_3 висловив побажання щоб його захистили від батька.

Під час зустрічі батька з дитиною, 02 жовтня 2019 року, яка проходила у присутності спеціаліста служби у справах дітей, ОСОБА_3 не хотів спілкуватися з батьком, просив матір, щоб вони скоріше пішли додому. Дитина була налякана. Причиною виявилося побиття 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 , у присутності дитини, його діда ОСОБА_9 . Після зазначених подій ОСОБА_3 став агресивним, почав боятися залишатися в кімнаті наодинці. За результатами проведеного екперементально - психологічного дослідження у ОСОБА_3 виявлено сильний стрес та емоційні розлади. Дитині поставлено діагноз - невротичний синдром та призначено лікування.

За період з 02 жовтня 2019року до 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 приїздив на побачення з дитиною один раз. З його слів зустріч пройшла добре, мати не перешкоджала його спілкуванню з сином, дитина реагувала на батька доброзичливо, але приїзд ОСОБА_1 14 листопада 2019 року для дитини закінчився психоемоційним потрясінням.

Служба у справах дітей Нікопольської міської ради констатувала, що малолітній ОСОБА_3 , 14 листопада 2019 року постраждав від жорстокого поводження з боку батька, існує загроза вчинення ним таких дій надалі.

Відповідно до довідки про доходи від 27 листопада 2019 року № 15-40/312 ОСОБА_1 працює у Акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») з 17 жовтня 2018 року, загальна сума доходу за період з 01 травня 2019 року до 31 жовтня 2019 року за винятком аліментів становить 66 638,71 грн, сума сплачених аліментів становить 22 373,52 грн.

Згідно з характеристикою, наданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадировим В. В., ОСОБА_1 з 17 жовтня 2018 року працює на посаді головного економіста відділу адміністрування активних операцій фізичних осіб управління адміністрування активних операцій департаменту адміністрування активних операцій клієнтів банку. За час роботи проявив себе відповідальними і професійним працівником. У колективі займає авторитетні позиції, дисциплінарних стягнень не має, володіє позитивними особистими якостями, толерантний, не схильний до конфліктів.

Згідно з відомостями Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 17 грудня 2019 № 1074, 15 листопада 2019 року центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді проведено роботу в рамках запобігання та протидії домашньому насильству; здійснено екстрене втручання в сім`ю, складено акт з надання соціальної послуги кризового та екстреного втручання та оцінку кризової ситуації. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяті під соціальний супровід.

Відповідно до повідомлення начальника Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, 04 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Із ОСОБА_1 проведено бесіду про недопустимість вчинення психологічного та фізичного насилля над дитиною.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 лютого 2020 року (№ КП 12019040340002725, дата реєстрації 23 жовтня 2019 року), досудовим розслідуванням встановлено, що 31 серпня 2019 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_1 знаходився на подвір`ї багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . За попередньою домовленістю до нього на зустріч вийшла ОСОБА_2 разом з їх спільним малолітнім сином. Під час зустрічі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт з питань спільного дозвілля та виховання їх спільного сина.

Приблизно в цей же час з вищевказаного будинку вийшов батько ОСОБА_2 - ОСОБА_9 . Побачивши, що між колишнім подружжям відбувається словесний конфлікт ОСОБА_9 підійшов до них та з метою заспокоїти онука ОСОБА_4 , який плакав нахилився до останнього.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_9 та один удар коліном лівої ноги в область грудної клітини ОСОБА_9 , від чого останній впав лівим боком на землю та втратив свідомість.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , в той час коли останній лежав на землі без свідомості, ОСОБА_1 наніс не менше п`яти ударів кулаками обох рук, правою та лівою ногою в область голови, грудної клітини, ніг та нижньої частини спини ОСОБА_9 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми волосяної частини голови, садна правого та лівого ліктьового суглобів, підшкірної гематоми та саден в області хрестця, які згідно висновку судово-медичного експерта від 27 листопада 2019 року № 732 належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. ОСОБА_1 повідомлено про підозру.

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства Київський міський психоневрологічний диспансер № 3 від 03 березня 2020 року № 061/203/03-397 ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.

За результатами обстеження психоемоційного стану та емоційного ставлення ОСОБА_3 від 13 березня 2020 року, психологом ОСОБА_6 встановлено, що у період діагностики (28 лютого 2020 року - 11 березня 2020 року) дитина знаходиться в стані дистресу (тривало затягнутий стрес), напружений і насторожений, навколишній світ сприймає як ворожий, захисний механізм - ізоляція, потреба в безпеці незадоволена. Рекомендації: необхідна корекція емоційного стану, спокійна стабільна обстановка.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року адміністративне провадження стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з висновком за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_3 від 05 травня 2020 року, складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» ОСОБА_8 , для дитини в системі особистісних стосунків найважливішу роль відіграє мама. Батько з міжособистісних стосунків виключений, і є для дитини стресогенним фактором. Вночі хлопчику сниться, що його «тягне батько з дитячого садка». Він прокидається і плаче, так як відчуває страх. ОСОБА_3 дуже переживає закінчення карантину, тому що батько може приїхати поїздом і вкрасти його. Боїться зустрічі з ним. Це свідчить про значне психоемоційне напруження сфери ставлення дитини до батька, пов`язане з психотравмуючими подіями.

Така ситуація є несприятливою для особистісного та психоемоційного розвитку дитини. Як встановлено, стресові ситуації мали місце 31 серпня 2019 та 14 листопада 2019 року. Але до теперішнього часу хлопчик має симптоми посттравматичного стресового розладу і має потребу в стабільній безпечній обстановці і дбайливому підході. Рекомендовано: на даному етапі повністю виключити зустрічі дитини з батьком, так як він є для дитини стресогенним фактором, продовжити спостереження у психоневролога, психологічна корекція.

Відповідно до довідки КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» від 19 червня 2020 року, ОСОБА_2 на обліку в лікаря психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталася.

Згідно з довідкою лікарсько - консультативної комісії від 30 липня 2020 року № 76 ОСОБА_3 знаходиться під диспансерним наглядом у КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» Нікопольської міської ради». Діагноз: неврозоподібний синдром.

Відповідно до висновку після психологічної корекції дитини - ОСОБА_3 від 14 серпня 2020 року, складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» ОСОБА_8 , стан дитини несуттєво покращився: ОСОБА_3 став більш контактним, зник негативізм, знизився рівень агресії. На даному етапі зберігаються страхи зустрічі з батьком («он-злодей»), неспокійний переривчастий сон зі страшними сновидіннями, підвищена тривожність. Рекомендовано: продовжити психокорекцію, спостереження і лікування у дитячого невролога, на момент корекції повністю виключити зустрічі з батьком, який є для нього стресогенним фактором, ці зустрічі можуть погіршити ситуацію і негативно вплинути на психоневрологічний стан дитини.

Згідно з відомостями АТ «Дельта Банк» за період з 01 жовтня 2020 року до 29 січня 2021 року із заробітної плати ОСОБА_1 на погашення аліментів перераховано18 553,74 грн. 29 січня 2021 року стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинено у зв`язку з його звільненням (лист від 09 лютого 2021 року № 139).

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи від 18 лютого 2021 року та додатку № 1 до нього, складених Оболонським районним в місті Києві центром соціальних служб, ОСОБА_1 хвилюється за емоційний стан дитини, та що не бачиться з сином. Проживає у трикімнатній квартирі, в якій для дитини створені належні умови. Конфліктні ситуації між ним та ОСОБА_2 продовжуються тривалий час.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 24 лютого 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Умови проживання відповідають усім встановленим нормам, у квартирі чисто, прибрано, зроблено ремонт, є меблі та необхідна побутова техніка. Стосунки в сім`ї привітні, довірливі, багато часу проводять разом. Дитина не готова до зустрічі з батьком.

Відповідно до висновку від 25 лютого 2021 року, складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня № 4» ОСОБА_8 , за результатами проведеної психологічної корекції дитини - ОСОБА_3 , в процесі корекційної роботи в невимушеній обстановці під час занять з дитиною - ОСОБА_3 , психолог задавала йому запитання про батька. ОСОБА_3 одразу став замкнутий, не хотів розмовляти про те, що сталося раніше. Але раптом на вухо психологу сказав, що дуже переживає за маму, хоче її захистити, щоб «он ее не обидел!». На питання: «Хто він?», назвав батька «злодей».

ОСОБА_3 пам`ятає, як батько «побил дедулю» на його очах, як намагався силоміць забрати його з дитячого садка і йому «было больно». Хлопчик зафіксував й показав, де йому було боляче (з лівого боку на ребрах). ОСОБА_3 хоче відвідувати дитячий садок, йому там подобається, але дитина боїться, що туди може прийти батько, а зустрічатися з ним він категорично не хоче. Дитина відчуває страхи, напругу, тривогу за маму, дідуся, боїться залишатися наодинці, дуже хвилюється, що із закінченням карантинних обмежень знову може з`явитися батько. Корекційні заходи мають позитивний результат, поки психолог не задає запитання про батька, потім відзначається регрес досягнутих успіхів в психотерапевтичному процесі. Батько для ОСОБА_3 досі є стресогенним фактором. Рекомендовано: продовжити психологічну корекцію, спостереження у дитячого невролога, повністю виключити зустрічі з батьком, навіть у присутності соціального працівника.

Рішенням Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року № 186 затверджено висновок про недоцільність визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Згідно з висновком за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_3 від 09 липня 2021 року, складеного психологом КП «Нікопольська міська лікарня № 4» ОСОБА_8 мати з дитиною звернулася за направленням педіатра у зв`язку з погіршенням стану ОСОБА_3 . Скарги на неспокійний сон, дратівливість та знервованість, спалахи агресії.

На вулиці ОСОБА_3 поводить себе дуже тривожно, відчуває страх зустрічі з батьком, в чоловіках намагається його розгледіти та питає: «Это не он?». Цей стан, зі слів матері, з`явився у дитини після одержання листівки від батька зі словами: «Скоро увидимся! Твой папа ОСОБА_1», яку разом з подарунком батько надіслав до дня народження ОСОБА_3 . Слова батька « Скоро увидимся» дуже вплинули на ОСОБА_3 : він став схвильований, неспокійний, тривожний, сказав, що не хоче його бачити. ОСОБА_3 в контакт вступає, але насторожено. Виявляється емоційна нестійкість, високий рівень тривожності, страх зустрічі та спілкування з батьком (фіксований на спогадах, що батько побив дідуся, намагався силоміць забрати його з дитячого садка, робив йому боляче). Це свідчить про значне емоційне напруження у сфері ставлення хлопчика до батька, який є для нього стресогенним фактором і негативно впливає на особистий та психоемоційний стан ОСОБА_3 . Виявлені порушення невротичного регістру, які здійснюють пригнічену дію на дитину, що може привести до стійких емоційних розладів, соціально-психологічної деформації особистості. Рекомендовано: консультація та спостереження у дитячого невролога, відновити заняття з психокорекції.

Відповідно до довідки лікарсько - консультативної комісії № 74 КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» Нікопольської міської ради» від 13 липня 2021 року, ОСОБА_3 знаходиться під диспансерним наглядом у КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» Нікопольської міської ради». Діагноз: неврозоподібний синдром.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України.

Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції про права дитини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно частини першої, другої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до часини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (частини перша, друга статті 141 СК України).

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України).

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Встановлюючи порядок побачень батька з сином, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також, закріплений у положеннях міжнародних норм та нормах чинного законодавства України, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та встановлення способу його участі у вихованні сина шляхом періодичних тимчасових побачень з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, встановивши адаптаційний період для зустрічі ОСОБА_1 з сином, у порушення принципу диспозитивності, вийшов за межі позовних вимог, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, про те, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову;

від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а, про те, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду; суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог, тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог, колегія суддів виходить з такого.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, діючи в межах наданих йому процесуальним законом повноважень та заявлених позовних вимог, належно дослідив зібрані у справі докази, повно встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, урахував найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_3 , його емоційний стан і ставлення до батька, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, зі встановленням адаптаційного періоду для зустрічей батька з сином, який полягає у обмеженні часу їх проведення, присутність матері та представника органу опіки та піклування під час проведення зустрічей.

Ураховуючи наведене, задоволення судом позовних вимог частково, не є виходом за межі позовних вимог та не дає підстав для висновку про те, що суд самостійно обирав правову підставу та предмет позову.

Посилання заявниці на небажання дитини спілкуватися із батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи вік дитини та факт її постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт з батьком, неналежне усвідомлення матір`ю необхідності участі батька у вихованні сина, що, в тому числі, негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися із батьком обумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, не може бути підставою для обмеження ОСОБА_1 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, помилково не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не навів мотивів його відхилення, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до часини третьої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (часини п`ята, шоста статті 19 СК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 462/7279/18 зазначено, що висновок органів опіки та піклування долучається до матеріалів справи та не має для суду наперед встановленого значення. Приймаючи рішення, суд у більшості випадків керується висновком органу опіки та піклування, проте може відступити від нього, адже суд оцінює усю сукупність доказів та звертає увагу на прихильність дитини, навівши відповідні мотиви у рішенні.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції належно дослідив та оцінив усю сукупність зібраних у справі доказів, врахував якнайкращі інтереси дитини, принцип рівності прав та обов`язків батьків, та обґрунтовано не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки дитина, коли це можливо, має зростати під опікою і відповідальністю обох батьків. Позбавлення батька можливості спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, за відсутності обставин, які б давали підстави для висновку, що таке спілкування перешкоджає нормальному розвитку дитини, є порушенням гарантованого законом права батька на рівне з матір`ю дитини право на спілкування та участь у її вихованні.

Доводи касаційної скарги про те, що під час ухвалення судового рішення, апеляційний суд порушив таємницю нарадчої кімнати, оскільки після виходу з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08 квітня 2022 року, колегія суддів не оголошувала про поновлення судового розгляду, відповідної ухвали не постановляла та оголосила перерву у справі до 15 квітня 2022 року, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є, серед іншого, ухвали.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Відповідно до протоколу судового засідання від 08 квітня 2022 року, після закінчення судових дебатів, колегія суддів видалилася до нарадчої кімнати. Надалі, після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати, головуючий суддя Макаров М. О. оголосив ухвалу суду про поновлення судового розгляду, яка занесена до протоколу судового засідання (пункт 31 протоколу, а.с. 74).

Аналізуючи питання обсягу досліджених судом доводів сторін, наданої судом оцінки доказів, вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли у спорі між сторонами та правильно застосував норми права.

Доводи заявниці про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у наведених нею як приклад неоднакового застосування норм права постановах, та щодо порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не знайшли свого підтвердження.

Оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року відповідає вимогам вмотивованості

Згідно з положеннями статті 400 ЦПК України встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак