Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.07.2019 року у справі №661/35/18

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

5 серпня 2019 року

м. Ки

справа № 661/35/18

провадження № 61-12670св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа- ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л.

П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про задоволення вимоги кредитора спадкоємцями.

Позов мотивований тим, що 31 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_3, був укладений договір позики, згідно з умовами якого останній отримав у власність грошові кошти в сумі 80 910 грн, що є еквівалентом 3 000 доларів США за офіційним курсом НБУ, встановленим на момент укладання даного договору. Вказував, що відповідно до пункту 3 договору позики ОСОБА_4 зобов'язався не пізніше 15 грудня 2017 року повернути грошові кошти в гривнях в сумі еквівалентній 3 000 доларів США за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на 15 грудня 2017 року.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилась спадщина.

17 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_2 Новокаховською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 285/2017, та всі майнові права спадкодавця, в тому числі і за договором позики перейшли до ОСОБА_2.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 31 лютого 2017 року в сумі 82 230 грн в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 82 230 грн, в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи характер і суть правовідносин, що склалися між сторонами, при укладені договору позики від імені та в інтересах ОСОБА_4 його представник, ОСОБА_3, не перевищив своїх повноважень, діяв в межах повноважень визначених нотаріально посвідченою довіреністю, а ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення представником правочину в своїх інтересах.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладенні договору позики від імені та в інтересах ОСОБА_4, його представник - ОСОБА_3, діяв в межах повноважень визначених нотаріально посвідченою довіреністю, а ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення представником правочину в своїх інтересах.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року змінено зменшивши суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 82 230 грн до 6 753,39 грн, а також стягнуто суму відшкодування судового збору з 822,30 грн зменшено до 67,51 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір позики від 31 березня 2017 року укладено в письмовій формі у відповідності до вимог статей 1046, 1047 ЦК України, що підтверджує факт укладення договору та передачу позикодавцем грошових коштів позичальнику.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно вказав про існування підстав для задоволення позову в межах вартості успадкованого майна, проте не пересвідчився, в межах якої суми відповідачка успадкувала майно спадкодавця-боржника за зобов'язаннями та має нести відповідальність.

Зазначив, що документально підтверджено та доведено, що ОСОБА_4 за життя було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 травня 2017 року на суму 6 753,39 грн грошових внесків. В межах зазначеної суми є належні і допустимі докази прийняття спадщини. Решта спадкового майна, на яке претендував ОСОБА_4 не оформлена та є спірною.

Отже, апеляційний суд вважав, що вартість успадкованого майна, яке після смерті ОСОБА_4 успадкувала ОСОБА_2, становить 6 753,39 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, визнали встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки судів, викладені у оскаржуваних рішеннях не відповідають дійсним обставинам справи, неправильно застосували норми матеріального права та не дотрималися норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку при наданні оцінки змісту довіреності та обсягу повноважень ОСОБА_3 при отриманні від ОСОБА_1, від імені та в інтересах ОСОБА_4, грошових коштів в сумі 80 910 грн.

Посилається на те, що зі змісту довіреності ОСОБА_4 не уповноважував ОСОБА_3 на підписання договору позики від свого імені та отримання грошових коштів.

Матеріали справи не містять доказів підписання ОСОБА_4 за життя будь-яких договорів позики та отримання від ОСОБА_1 грошових коштів. З огляду на це, вважає висновок районного суду щодо необхідності зазначення у довіреності обмеженнь повіреного на укладання договору позики помилковим.

Посилаючись на статтю 230 ЦК України зазначає, що спірний договір позики укладений із порушенням вимог вказаної статті ЦК України, а саме: укладений особою, яка не мала права та повноважень його укладати; відсутні будь-які підстави вважати, що волевиявлення ОСОБА_4 було вільним і відповідало його внутрішній волі; немає жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_4 за життя взагалі знав про укладення вказаного договору позики; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме на отримання грошових коштів ОСОБА_4

Додатково вказує, що ОСОБА_1 не було пред'явлено вимог до ОСОБА_2 в порядку статті 1281 ЦК України.

При цьому ОСОБА_2 хоча і звернулась з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала у зв'язку із необхідністю підтвердження факту родинних відносин.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

14 червня 2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Нікодон О. О. була посвідчена довіреність на представництво інтересів ОСОБА_4, згідно з якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 вести від його імені справи з правом збирати, оформляти документи на спадщину, розпоряджатись усім належним йому майном з правом розписуватись за довірителя на договорах цивільно-правового характеру та отримувати належні за договорами гроші (а. с. 10).

31 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, був укладений договір позики, згідно з яким позичальник отримав у власність грошові кошти в сумі 80 910 грн, що еквівалентно 3 000 доларам США за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на час укладення договору, які позичальник, зобов'язався повернути не пізніше 15 грудня 2017 року (а. с. 8-9).

Відповідно до відповіді державного нотаріуса Новокаховської державної нотаріальної контори від 12 травня 2017 року № 456/02-14 після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 було заведено спадкову справу № 142/13. З заявою про виділ права власності на Ѕ частку грошових внесків, нажитих за час шлюбу, звертався чоловік померлої ОСОБА_6. Крім того, ОСОБА_4 також звертався до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері - ОСОБА_5

10 липня 2013 року Новокаховською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ та ј частки грошових коштів на ім'я чоловіка померлої, ОСОБА_6 (а. с. 195).

Свідоцтво про право на спадщину на ј частину грошових коштів на ім'я ОСОБА_4 нотаріальною конторою не видавалося (а. с. 18).

Після укладення договору позики у травні 2017 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_3 вчинено дії в інтересах ОСОБА_4 з

оформлення спадкових прав останнього та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку грошових внесків спадкодавця ОСОБА_5 (а. с. 205).

В частині спадкування частки у квартирі АДРЕСА_1, у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності. Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи (а. с. 197-207).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Корабельним районним у м. Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 01 липня 2017 року серії НОМЕР_1 (а. с. 7).

28 грудня 2017 року ОСОБА_1 направив до Новокаховської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців ОСОБА_4 про погашення боргу спадкодавця за договором позики від 31 березня 2017 року в сумі 80 910 грн.

Відповідно до довідки Новокаховської державної нотаріальної контори від 15 січня 2018 року № 28/02-14 спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена на підставі заяви ОСОБА_2

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягаєзадоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини 1 статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов'язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов'язано з його особою.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а 17 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_2 Новокаховською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 285/2017.

Оскільки у ОСОБА_4 на підставі договору позики від 31 березня 2017 року були боргові зобов'язання перед ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій вважали, що вимоги кредитора повинні бути задоволені його єдиним спадкоємцем - ОСОБА_2.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди вважали доведеним факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_4. При цьому апеляційний суд вважав, що наявність у матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 липня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4 успадкував після смерті матері - ОСОБА_5 грошовий внесок у розмірі 6 753,39 грн, свідчить про перехід прав та успадкування ОСОБА_2 лише цього грошового вкладу після смерті ОСОБА_4.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені при повно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, оскільки у матеріалах справи та у спадковій справі № 285/17 відсутні інші підтверджуючі документи про отримання ОСОБА_2 будь-яких грошових коштів чи іншого рухомого, нерухомого майна після смерті ОСОБА_4.

Колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не довів прийняття ОСОБА_2 спадщини у розмірі заявлених ним позовних вимог - 82
230 грн, відтак, у зв'язку з відсутністю підтверджень цієї обставини, стягнення зі спадкоємця боргу спадкодавця у такому розмірі неможливе, оскільки суперечить положенням частини 1 статті 1282 ЦК України

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, у зв'язку із чим оскаржуване рішення відповідає приписам статей 263, 264, 265 ЦПК України та не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини 3 статті 12 та частин 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частин 1 статті 81 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому посилання заявника на порушення норм процесуального права судами не може бути підставою для скасування правильних по суті спору та законних судових рішень (частина 2 статті 412 ЦПК України).

Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотримання вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно встановив правовідносини, що склалися, та закон, який їх регулює, та, оцінивши зібрані у справі докази на предмет їх належності, допустимості та достатності, обґрунтовано змінив рішення районного суду.

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк