Історія справи

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа №2-3307/08

провадження № 61-32798св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві. Сімнадцята державна нотаріальна контора міста Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року в складі судді Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи:Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, Сімнадцята державна нотаріальна контора міста Києва, про визнання недійсними заповіту та договору довічного утримання.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2011 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2008 року скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 25 лютого 2006 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та посвідчений Сімнадцятою державною нотаріальною конторою міста Києва, визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 26 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений Сімнадцятою державною нотаріальною конторою міста Києва. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 2 526,19 грн.

У квітні 2018 року ОСОБА_6, який не брав участь у справі, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху з підстав невідповідності вимогам пунктів 4, 5 частини другої статті 356 ЦПК України, а саме, заявником не було зазначено в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке саме судове рішення районного суду заявник уважає незаконним та просить скасувати та не було додано докази того, що оскаржуваним судовим рішенням були порушені права заявника.

На виконання ухвали апеляційного суду заявник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив, що оскаржує рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2008 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2011 року, якими вирішено питання про його права та обов'язки, оскільки він є власником квартири та додав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06 жовтня 2010 року, на підставі якого він придбав зазначену квартиру у ОСОБА_5

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 відмовлено. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та обов'язки заявника не вирішувались.

У травні 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки заявнику не надано можливості оскаржити рішення суду першої та апеляційної інстанцій, якими порушено його права як власника квартири, на яку накладено заборону на відчуження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

05 липня 2018 року від правонаступника ОСОБА_4 ОСОБА_8 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

09 липня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

12 липня 2018 року від ОСОБА_5 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.

Частиною першою статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ураховуючи те, що ОСОБА_6 придбав квартиру після ухвалення рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки ОСОБА_6 не вирішувались, а тому у нього відсутнє право на оскарження цього рішення відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України.

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що заявнику не надано можливості оскаржити рішення суду першої та апеляційної інстанцій, якими порушено його права як власника квартири, на яку накладено заборону на відчуження, не заслуговують на увагу.

Вважаючи свої права власника квартири порушеними, відповідно до статті 4 ЦПК України ОСОБА_6 вправі звернутись до суду в порядку позовного провадження за їх захистом.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат