Історія справи

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2171/11

провадження № 61-25853 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2011 року у складі судді Волошина В. О. та постанову апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 6 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 200 596 доларів США на придбання земельної ділянки, зі сплатою 14,49 % річних, терміном до 4 серпня 2028 року. 6 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.

6 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1008 га, яка розташована на території сільськогосподарського товариства «Луговий» Обухівського району Київської області, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 6 серпня 2008 року.

Відповідачі взяті на себе зобов'язання належним чином не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 4 березня 2010 року виникла заборгованість за кредитним договорому розмірі 257 359 доларів 21 цент США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 197 059 доларів 82 центи США, заборгованість по відсоткам у розмірі 35 827 доларів 82 центи США, пеня за порушення строків сплати кредиту у розмірі 4 411 доларів 97 центів США, штраф у розмірі 20 059 доларів 60 центів США.

З урахуванням викладеного ПАТ КБ «Надра» просило суд солідарно стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 6 серпня 2008 року у розмірі 257 359 доларів 21 цент США.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2011 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 6 серпня 2008 року у розмірі 257 359 доларів 21 цент США, що еквівалентно 2 050 741 грн 13 коп., 1 700 грн судового збору та 120 грн збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті позову відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, як позичальник та поручитель, належним чином взяті не себе зобов'язання за кредитним договором не виконали, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку. Розмір кредитної заборгованості, наданий банком, є вірним, відповідачами не спростований та відповідає положенням законодавства та умовам кредитного договору. Відповідачі в судове засідання, в якому ухвалено рішення суду, не з'явилися, про дату судового засідання були належним чином повідомлені.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, заочне рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не доведено неотримання коштів за спірним кредитним договором, як і те, що коштами заволоділи інші особи. Отже, відповідачі, як позичальник та поручитель, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконали, унаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку. Наданий банком розмір кредитної заборгованості відповідає положенням закону та умовам кредитного договору. При цьому суд зазначив, що відповідачі свідомо затягували розгляд справи як у районному суді, так і в апеляційному суді. Для забезпечення гарантій судового захисту поновлено пропущений на значний строк право апеляційного оскарження та подання доказів на спростування позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що він грошові кошти за кредитним договором не отримував, їх отримала шахрайським шляхом невстановлена особа, тому у нього не виникло зобов'язання по поверненню цих коштів. Також зазначає, що не був належним чином повідомлений про дату судового засідання.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Судом установлено, що 6 серпня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 200 596 доларів США на придбання земельної ділянки, зі сплатою 14,49 % річних, терміном до 4 серпня 2028 року.

6 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.

6 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1008 га, яка розташована на території сільськогосподарського товариства «Луговий» Обухівського району Київської області, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 6 серпня 2008 року.

ПАТ КБ «Надра» вказувало про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 4 березня 2010 року виникла заборгованість за кредитним договорому розмірі 257 359 доларів 21 цент США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 197 059 доларів 82 центи США, заборгованість по відсоткам у розмірі 35 827 доларів 82 центи США, пеня за порушення строків сплати кредиту у розмірі 4 411 доларів 97 центів США, штраф у розмірі 20 059 доларів 60 центів США.

При задоволенні позову суди не звернули уваги на те, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ураховуючи викладене, суди, стягуючи з відповідачів штраф та пеню, у порушення вищевказаних положень закону належним чином не дослідили те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, не можливе їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме строків виконання грошового зобов'язання за спірним кредитним договором.

Отже, суди не врахували, що такі обставини свідчать про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003 цс 15.

Таким чином, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у частині вирішення позову банку про стягнення на користь банку з відповідачів пені за порушення строків сплати кредиту у розмірі 4 411 доларів 97 центів США, у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» у цій частині слід відмовити.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 грошові кошти за спірним кредитним договором не отримував, їх отримала шахрайським шляхом невстановлена особа, безпідставні, так як належними та допустимими доказами ним не підтверджені, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року). При цьому згідно з листами Голосіївського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві від 14 січня 2011 року та від 21 лютого 2011 року за результатами перевірки відповідно до статті 94 КПК України не були отримані достатні дані, які б вказували на наявність факту шахрайства, а тому прийнято рішення відмовити у порушенні кримінальної справи.

Крім того, отримання ОСОБА_3 кредиту підтверджується заявою на видачу кредитних коштів, де є його підпис і дійсність цієї заяви ним не спростована.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи у районному суді, були предметом перевірки судів при перегляді заочного рішення суду і при апеляційному перегляді справи, що не підтвердилось.

Так, справа розглядалась у районному суді замість двох місяців більше року, ОСОБА_3 про всі судові засідання повідомлявся належним чином, у порядку, передбаченому нормами ЦПК України 2004 року (а. с. 33, 47, 53), брав участь у судових засіданнях (а. с. 41).

Колегія суддів також зазначає, що з метою доступу до правосуддя, апеляційний суд після спливу значного строку поновив право апеляційного оскарження ОСОБА_3, який користувався юридичними послугами представника, реалізував право на заявлення процесуальних клопотань, доведення перед судом їх переконливості.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення строків сплати кредиту.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2011 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у частині задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення пені за порушення строків сплати кредиту скасувати, у задоволенні позову у цій частині відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк