Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2018 року у справі №749/1005/17

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 749/1005/17

провадження № 61-3890св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Щорського районного суду, у складі судді Шаповал З. О., від 24 квітня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С., від 17 січня 2019 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зобов`язати останню усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 , і відшкодувати їй 5 тис. грн моральної шкоди та судові витрати.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2016 року відповідача зобов`язано демонтувати залізний паркан та не чинити перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою. Восени 2016 року вказане рішення було примусово виконане. Однак на частині спірної земельної ділянки, яка згідно з її планом має використовуватися як проїзд, залишилися собача будка, три молоді дерева, виноградна арка, квітник та огорожа з металевих штирів, а на хвіртку та ворота встановлено замки, ключів від яких позивач не має. Внаслідок існування перелічених об`єктів ОСОБА_1 позбавлена можливості заїзду до свого помешкання, зокрема до вигрібної ями. Звернення останньої до ОСОБА_2 з проханнями усунути перешкоди у заїзді до своєї квартири залишено без реагування. Вказувала, що тривалі протиправні дії відповідача завдали їй моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 , шляхом демонтування з частини земельної ділянки, що згідно проекту призначена для заїзду, всіх перешкод, що перелічені в акті № 6 Сновської міської ради від 05 травня 2017 року, а саме, собачої будки з собакою, трьох молодих дерев, виноградної арки, квітника та огорожі з металевих штирів, а також надати ОСОБА_1 дублікат ключів від замку хвіртки та дублікат ключів від замку воріт. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що проектом будівництва передбачений єдиний під`їзд до подвір`я загального користування зі сторони по АДРЕСА_1 , тобто зі сторони квартири, яка належить відповідачу, але фактично на ділянці, відведеній для заїзду, знаходиться собача будка з собакою, три молоді дерева, виноградна арка, квітник та огорожа з металевих штирів, які перешкоджають ОСОБА_1 користуватись її земельною ділянкою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 500 грн скасовано, постановлено у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення морального відшкодування.

В іншій частині рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині вирішення питання про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зазначивши при цьому, що після виконання рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2016 року з`ясувалось, що право позивача на безперешкодне користування двором загального користування не є остаточно відновленим, оскільки облаштування ОСОБА_2 за час існування паркану на території двору собачої будки, насадження дерев, винограду, квітнику та будівництво огорожі з металевих штирів позбавляє позивача права на проїзд до вигрібних ємностей, які розташовані зі сторони її квартири. З урахуванням наведеного, порушене право ОСОБА_1 на землекористування підлягає відновленню, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування. Позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди визнані безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог або направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неналежним чином дослідили докази у справи. Перешкоди, які існували при користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, були усунуті рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2016 року. ОСОБА_2 вказує, що земельна ділянка, площею 0,0449 га, передана їй у власність у 1997 році, а між власниками квартир у будинку склався порядок користування земельною ділянкою без заїзду до квартири ОСОБА_1 через виділену їй земельну ділянку. При цьому ОСОБА_1 мала можливість заїзду у двір зі сторони своєї квартири. Вважає, що проїзд у двір з боку квартири ОСОБА_1 ускладнений внаслідок дій суміжного землекористувача.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року в частині стягнення з відповідача витрат, понесених на правничу допомогу, у розмірі 500 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь 2 тис. грн витрат, понесених на правничу допомогу.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона витратила на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції 2 тис. грн, і такий розмір понесених витрат підлягає стягненню з відповідача, яка не заявляла клопотання про їх зменшення.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною користування, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення питання про розподіл судових витрат - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції правомірно зменшив розмір судових витрат.

У запереченні на відзив ОСОБА_1 відповідач не погодилась з доводами позивача, вказуючи, що вона виконала всі пункти рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

25 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 1992 року, її квартира складає 51/100 частин будинку.

ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 1992 року. Зазначена квартира складає 49/100 частини всього будинку.

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу від 06 жовтня 1992 року житловий будинок з надвірними спорудами

АДРЕСА_1 знаходяться квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , належні сторонам у справі, розташований на землях Щорської (Сновської) міської ради Щорського району Чернігівської області, площею 880 кв. м.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2016 року у справі № 749/224/16-ц позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Зобов`язано відповідача усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом демонтування залізного паркану, який самовільно встановлений відповідачем ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2016 року у справі № 749/224/16-ц рішення суду першої інстанції було змінено у частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині залишено без змін.

Зазначене рішення суду було виконано шляхом демонтажу збудованого ОСОБА_2 паркану та постановою Щорського відділу державної виконавчої служби Чернігівської області від 23 серпня 2016 року закінчено виконавче провадження.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказувала, що після виконання зазначеного судового рішення у справі № 749/224/16-ц стало відомо, що її право на безперешкодне користування двором загального користування не є остаточно відновленим, оскільки облаштування ОСОБА_2 за час існування паркану на території двору собачої будки, насадження дерев, винограду, квітнику та будівництво огорожі з металевих штирів позбавляє її права на проїзд до вигрібних ємностей, які розташовані зі сторони її квартири.

Згідно копії акту обстеження земельної ділянки по

АДРЕСА_1 від 05 травня 2017 року, складеного комісією міської ради, встановлено, що заїзд до двох квартир було заплановано з АДРЕСА_1 зі сторони частини будинку, що належить ОСОБА_2 , а територія двору є землею загального користування. На земельній, що перебуває у спільному користуванні сторін, призначеній у тому числі і для заїзду на територію загального двору, ОСОБА_2 було облаштовано собачу будку, посаджено три молоді дерева, виноградну арку, квітник та збудовано огорожу з металевих штирів. За результатом обстеження комісією було рекомендовано ОСОБА_2 добровільно прибрати перешкоди з земельної ділянки, яка згідно проекту призначена для загального проїзду (а.с.42), однак вказані рекомендації комісії міської ради відповідачем виконано не було.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 грудня 2018 року

№ 3614-3617/18-24, за даними генерального плану робочого проекту двоквартирного житлового будинку райспоживспілки, виготовленого Чернігівським відділенням проектного інституту «Укропроект» у 1986 році, передбачено один проїзд до вигрібних ємностей (ям), при цьому було досліджено і питання будівництва окремих проїздів транспорту у внутрішній двір до квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , однак крім вже існуючого проїзду, щодо якого між сторонами виник спір, не представляється технічної можливості вирішити зазначене питання іншим шляхом (т. 2, а. с. 35).

Порядок користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, сторонами встановлено не було, між тим ОСОБА_2 на власний розсуд було встановлено залізний паркан, яким було перегороджено двір загального користування навпіл.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги та зобов`язуючи відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 05 травня 2017 року й висновки судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 грудня 2018 року № 3614-3617/18-24, дійшов правильного та об`єктивного висновку про наявність підстав для захисту прав позивача шляхом демонтування з частини земельної ділянки, яка призначена для заїзду до будинку, всіх перешкод.

Посилання касаційної скарги відповідача на те, що ОСОБА_1 мала можливість заїзду у двір зі сторони своєї квартири спростовуються наданими позивачем доказами та висновком судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 грудня 2018 року № 3614-3617/18-24, відповідно до якого встановити проїзд зі сторони квартири позивача неможливо, як і надати інші варіанти влаштування проїзду транспорту, крім існуючого.

Безпідставними також є доводи касаційної скарги щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Щорської міської ради народних депутатів

від 24 грудня 1997 року № 302, оскільки в порядку, передбаченому законом, зазначене рішення реалізовано не було і права власності на окрему земельну ділянку відповідач не набула.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції враховано складність справи, обсяг наданих послуг. Враховуючи мотиви суду апеляційної інстанції, а також часткове задоволення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача, розподіл витрат на правову допомогу не може вважатись таким, що проведений з порушенням норм процесуального закону.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій по суті спору й розподілу судових витрат та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович