Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.04.2024 року у справі №711/1765/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 711/1765/22

провадження № 61-4710св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Черкаська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року у складі судді Позарецької С. М., додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року у складі суддіПозарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ НП в Черкаській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що він незаконно був притягнений до кримінальної відповідальності у кримінальних провадженнях № 42013250000000067 від 16 липня 2013 року та № 12013250270000519 від 28 березня 2013 року, у зв`язку з чим були обмежені його права.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року у справі № 711/8004/13-к його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок набрав законної сили 05 травня 2021 року. Ці обставини є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а також майнової шкоди у виді витрат на юридичну допомогу під час захисту від кримінального обвинувачення.

Просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку ДКСУ на його користь 2 413 666,67 грн у відшкодування моральної шкоди та 150 000,00 грн - майнової шкоди (правнича допомога у кримінальних справах), а також - 28 403,80 грн судових витрат.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 150 000,00 грн, моральної шкоди - 626 420,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 757,47 грн компенсовано за рахунок Державного бюджету України.

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з договором та звітом щодо наданих послуг, акта передання-приймання робіт під час кримінального провадження ОСОБА_1 була надана правнича допомога, тому позов в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 150 00,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у спричиненні моральних втрат і страждань з огляду на обмеження його конституційних прав внаслідок незаконного перебуванням під слідством та судом, порушення нормальних життєвих зв`язків, пов`язаних з необхідністю брати участь у слідчих діях та судових засіданнях як обвинуваченого, звертатись для отримання правничої допомоги для реалізації права на захист. Також перебування під слідством та судом за обвинуваченням у злочині негативно вплинуло на його репутацію, ускладнило стосунки між знайомими, колегами по роботі та родичами, ставлення оточуючих до нього як до злочинця, принижувало його людську гідність.

При визначенні розміру завданої йому моральної шкоди суд враховував тривалість страждань позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, спричинених позивачу притягненням до кримінальної відповідальності, його емоційний стан, істотність змін у його житті та можливості їх відновлення, а також керувався співмірністю заявлених вимог тим стражданням, яких він зазнав у період з 2013 до 2021 року, з урахуванням вимог розумності і справедливості. Крім того, суд врахував обставини того, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, проведення під час кримінального провадження обшуку та інших процесуальних і слідчих дій протягом певного часу обмежували права позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, в межах цієї справи, права позивача були порушені діями працівників ГУ НП в Черкаській області, які здійснювали досудове розслідування кримінального провадження, та органів прокуратури - Черкаської обласної прокуратури, які здійснювали нагляд та процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням, проводили слідчі дії та приймали відповідні рішення, а тому можуть бути відновлені шляхом компенсації моральної шкоди. З огляду на норми законодавства розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачу, становить 626 420,60 грн. На думку суду, такий розмір є виваженим, розумним та справедливим; він визначений за критеріями, що мають істотне значення та належать до характеру порушень, обставин справи з урахуванням справедливості відшкодування.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 8 603,51 грн.

В іншій частині відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вартість надання правничої (правової) допомоги, визначена у договорі (додатку № 2 до договору) у вигляді фіксованої суми, не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу і становить 28 403,80 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково - на 30,29 % від розміру заявлених вимог, то з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 8 603,51 грн.

Крім того, суд враховував, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт) та якістю.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року залишено без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року залишено без змін.

Апеляційні скарги ДКСУ та Черкаської обласної прокуратури на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року задоволено частково.

Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року змінено, вказано в резолютивній частині, що з Черкаської обласної прокуратури та з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 4 301,76 грн витрат на правничу допомогу з кожного.

В іншій частині додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року залишено без змін.

Витрати Черкаської обласної прокуратури зі сплати судового збору за апеляційний перегляд справи залишено за Черкаською обласною прокуратурою, а витрати позивача зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції віднесено на рахунок державного бюджету.

Апеляційний суд урахував, що ОСОБА_1 незаконно та безпідставно перебував під слідством та судом 93 місяці та 20 днів.

Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, право на таке відшкодування виникає згідно із законом - статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Суд відхилив доводи прокурора про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні регламентується вимогами Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та не може розглядатися за окремими позовними вимогами у порядку Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки рішення суду в цій частині ґрунтується на приписах статті 3 Закону, згідно з пунктом 4 якої передбачено право особи у разі ухвалення щодо неї виправдувального вироку на відшкодування сум сплаченої юридичної допомоги у порядку, визначеному саме цим законом.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що витрати на адвоката, понесені позивачем, неспівмірні з обсягом наданих послуг та складністю справи, оскільки слідство та судовий розгляд кримінального обвинувачення щодо позивача у двох кримінальних провадженнях тривало 93 місяці та 20 днів, що саме з огляду на обсяги та тяжкість пред`явленого особі кримінального обвинувачення, обумовило істотний обсяг надання послуг правового характеру щодо захисту від відповідного кримінального переслідування.

Водночас суд першої інстанції помилково вказав на можливість відшкодування судових витрат за рахунок державного бюджету, оскільки вони мають відшкодовуватися відповідачами: Черкаською обласною прокуратурою та ГУ НП в Черкаській області, неправомірні дії яких призвели до звернення з цим позовом до суду.

Отже,з Черкаської обласної прокуратури та з ГУ НП в Черкаській області на користь позивача у справі пропорційно до задоволених позовних вимог необхідно стягнути по 4 301,76 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2023 року ДКСУ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року, додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, просила їх скасувати в частині відшкодування майнової шкоди та змінити резолютивну частину судового рішення.

У березні 2023 року Черкаська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, просила її змінити, стягнувши судові витрати з Державного бюджету України.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ДКСУ мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16, від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 711/4624/21.

Розподіл судових витрат на правничу допомогу, яка була надана у кримінальному провадженні та під час судового розгляду кримінальної справи, має здійснювати суд, яких ухвалив судове рішення у справі відповідно до норм КПК України.

Крім того, оскільки ДКСУ вважає, що судові рішення необхідно скасувати в частині відшкодування майнової шкоди та відмовити в позові в цій частині, то розмір відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 6 939,05 грн.

Суди, частково задовольнивши позов в частині відшкодування майнової та моральної шкоди, дійшли помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки такі кошти підлягають стягненню з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Касаційна скарга Черкаської обласної прокуратуримотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 591/6892/18, від 11 серпня 2022 року у справі № 703/468/21, від 12 травня 2021 року у справі № 569/5644/19, від 19 травня 2021 року у справі № 210/1295/15-ц.

Черкаська обласна прокуратура зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги частини першої статті 137, частини шостої статті 141 ЦПК України, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», статей 3, 4 Закону та дійшов помилкового висновку про стягнення цих витрат на надання правничої допомоги з відповідачів, а не з держави Україна.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не надійшли.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратуриу справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДКСУ у справі.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ДКСУ та задоволення касаційної скарги Черкаської обласної прокуратури з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 був службовою особою і відповідно до наказу від 03 червня 2011 року № 20 «ТО» працював на посаді начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області.

З 16 червня 2013 року до 17 липня 2013 року працівниками Управління служби безпеки України (далі - УСБУ) в Черкаській області стосовно ОСОБА_1 проведені негласні слідчі (розшукові) дії (далі - НСРД), а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зокрема мереж мобільного зв`язку оператора «МТС» за номером мобільного телефону, який йому належить та здійснення аудіоконтролю за ОСОБА_1 .

Незаконність проведення НСРД стосовно ОСОБА_1 підтверджується:

- ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2019 року у справі № 711/8004/13-к, якою суд визнав недопустимими докази (протоколи з додатками від 28 серпня 2013 року) у кримінальному провадженні № 42013250000000067 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, частини першої статті 364 КК України;

- вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року (справа № 711/8004/13-к), в якому суд зазначив про незаконність проведення НСРД стосовно ОСОБА_1

16 липня 2013 року слідчий прокуратури Черкаської області Хомік М. О. до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) вніс відомості за № 42013250000000067, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

17 липня 2013 року старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних правопорушеннях прокуратури Черкаської області Сидоров Т. Ю. виніс постанову про надання слідчому в ОВС відділу прокуратури Черкаської області Хоміку М. В. дозволу на проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

На виконання вищезазначеної постанови прокурора від 17 липня 2013 року проведено НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, тому 18 липня 2013 року працівники УСБУ разом зі слідчими прокуратури Черкаської області створили обставини та умови, за яких ОСОБА_1 мав отримати гроші від ОСОБА_3 , як неправомірну вигоду.

18 липня 2013 року відповідно до статті 208 КПК України в адміністративній будівлі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області працівники УСБУ разом зі слідчим прокуратури Черкаської області Хоміком М. В. здійснили затримання ОСОБА_1 .

Відповідно до вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року, суд, перевіряючи твердження обвинуваченого та сторони захисту про провокацію злочину, зазначив: «…версія сторони обвинувачення не є єдиною, а доводи сторони захисту про провокацію злочину не є повністю неймовірними, тому суд враховує те, що згідно із частиною четвертою статті 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

18 липня 2013 року о/у спецпідрозділу УСБУ в Черкаській області Озюменко О. В. на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Клочко О. В. провів обшук у службовому приміщенні (робочому кабінеті) начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено особову справу ОСОБА_1 , ноутбук та відеореєстратор.

18 липня 2013 року старший о/у ВБКОЗ УСБУ в Черкаській області Олійник О. В. на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Клочко О. В. провів обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час цього обшуку нічого не вилучено.

18 липня 2013 року о/у спецпідрозділу УСБУ в Черкаській області Шарафон О. В. на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Клочко О. В. провів обшук в автомобілі «Акура MDX», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . Під час цього обшуку вилучено кошти у розмірі 8 300,00 грн та 272,00 дол. США, паспорт громадянина України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія.

19 липня 2013 року слідчий з особливо важливих справ відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Черкаської області Хомік М. В. у кримінальному провадженні від 16 липня 2013 року № 42013250000000067 вручив ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчинені тяжкого злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

З 18 липня 2013 року (дата затримання) до 19 липня 2013 року (дата застосування запобіжного заходу - домашній арешт) ОСОБА_1 перебував в ізоляторі тимчасового тримання.

19 липня 2013 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/6294/13-к стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, з використанням електронних засобів контролю. Строк дії запобіжного заходу закінчився 19 вересня 2013 року.

19 липня 2013 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/6925/13-к ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області строком на два місяці.

01 серпня 2013 року ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження № 2013250000000067 від 16 липня 2013 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

05 вересня 2013 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/7657/13-к за клопотанням слідчого в ОВС відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Черкаської області Хоміка М. В., яке погоджене прокурором Грушовенко Є. Г. , у кримінальному провадженні від 16 липня 2013 року № 42013250000000067 накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: 1/3 частини кв. АДРЕСА_3 ; машиномісце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 , а також накладено арешт на грошові кошти у розмірі 8 300,00 грн і 272,00 дол. США, які були вилучені під час проведення обшуку 18 липня 2013 року в автомобілі, який належить ОСОБА_1 .

Зазначений вище арешт майна скасований вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року, який набрав законної сили 05 травня 2021 року.

16 вересня 2013 року у кримінальному провадженні від 13 липня 2013 року № 42013250000000067 прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Черкаської області Грушовенко Є. Г. затвердив обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

17 вересня 2013 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013250000000067 за обвинуваченням ОСОБА_1 поданий до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

04 жовтня 2013 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/8004/13-к ОСОБА_1 обрано запобіжний захід, а саме, особисте зобов`язання і визначено процесуальні обов`язки. Строк дії запобіжного заходу закінчився 05 травня 2021 року.

28 березня 2013 року старший слідчий СВ Черкаського РВ Насікан Т. В. вніс до ЄРДР відомості № 12013250270000519 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.

20 січня 2014 року слідчий СУ УМВС України в Черкаській області Іллюшенко І. С. у кримінальному провадженні від 28 березня 2013 року № 12013250270000519 вручив ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.

20 лютого 2014 року слідчий СУ УМВС України в Черкаській області Іллюшенко І. С. у кримінальному провадженні від 28 березня 2013 року № 12013250270000519 склав обвинувальний акт, який 27 лютого 2014 року затверджений прокурором Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури Чустрак Д. В. та в подальшому 05 березня 2014 року вручений ОСОБА_1 .

Цей обвинувальний акт був направлений до Придніпровського районного суду м. Черкаси. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2014 року обвинувальний акт з додатками до нього у кримінальному провадженні від 28 березня 2013 року № 12013250270000519 стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 повернено прокурору Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури.

22 липня 2014 року слідчий СУ УМВС України в Черкаській області Безверха Ю. П. у кримінальному провадженні від 28 березня 2013 року № 12013250270000519 вдруге вручила ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.

У липні 2014 року слідчий СУ УМВС України в Черкаській області у рамках кримінального провадження від 28 березня 2013 року № 12013250270000519 вдруге склав обвинувальний акт, який затверджений прокурором Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури та поданий до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2014 року кримінальне провадження від 28 березня 2013 року № 12013250270000519 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України і кримінальне провадження від 16 липня 2013 року № 42013250000000067 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України об`єднано в одне провадження.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року у справі № 711/8004/13-к ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених частиною першою статті 364 КК України та частиною четвертою статті 368 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину (кримінального правопорушення). Виправдувальний вирок набрав законної сили 05 травня 2021 року.

Крім того, під час судового провадження у Придніпровському районному суді м. Черкаси у кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_1 , позивач користувався послугами захисника - адвоката Ципіна Д. Л.

Для здійснення захисту у справі № 711/8004/13-к ОСОБА_1 звернувся до Адвокатського бюро «Ципін і партнери».

10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ципін і партнери» укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 20180110/1.

Згідно із пунктом 2 додатку № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 10 січня 2013 року № 20180110/1 сторони погодили, що за здійснення захисту у Придніпровському районному суді м. Черкаси у справі № 711/8004/13-к позивач здійснює оплату у розмірі 150 000,00 грн, які він зобов`язується сплатити впродовж одного року після прийняття судом остаточного рішення у справі № 711/8004/13-к.

28 січня 2022 року позивач на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 10 січня 2013 року № 20180110/1, звіту про надані послуги від 20 січня 2022 року, акта приймання-передання робіт (наданих послуг) та на підставі рахунку-фактури від 20 січня 2022 року № 14245 сплатив на рахунок Адвокатського бюро «Ципін і партнери» визначений умовами договору гонорар у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 28 січня 2022 року № ПН2998001.

Згідно з вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року у справі № 711/8004/13-к питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат, пов`язаних із наданням ОСОБА_1 правничої допомоги у кримінальному провадженні, не вирішено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження ДКСУ судових рішень щодо відшкодування майнової шкоди

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 Закону).

Відповідно до Закону право на відшкодування шкоди передбачено тільки у випадках визнання особи невинуватою або якщо справу закрито з реабілітуючих підстав.

Отже, Закон пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто, право на відшкодування виникає лише в разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18, провадження № 14-195цс21.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Якщо є виправдувальний вирок, який набрав законної сили, позивач не зобов`язаний доводити незаконність конкретної слідчої чи процесуальної дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3Закону у наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 зазначено, що порядок застосування Закону визначено Положенням.

Згідно з абзацом третім пункту 10 Положення до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

Аналогічні висновки щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, провадження № 14-342цс18, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц, провадження № 61-32057св18.

Передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20, провадження № 61-12600св21.

Суди встановили, що для здійснення захисту у справі № 711/8004/13-к ОСОБА_1 звернувся до Адвокатського бюро «Ципін і партнери».

10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ципін і партнери» укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 20180110/1, згідно з яким сплатив на рахунок Адвокатського бюро «Ципін і партнери» гонорар у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 28 січня 2022 року № ПН2998001.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що позивач довів факти надання йому правничої допомоги за час перебування під слідством і судом, понесення витрат у зв`язку із наданням такої допомоги та сплати відповідних сум, що є підставою для стягнення заявлених у позові витрат, дійшов правильного висновку про стягнення витрат на правничу допомогу позивачу у кримінальному провадженні у розмірі 150 000,00 грн на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону.

Щодо оскарження ДКСУ судових рішень в частині ефективного способу захисту прав позивача за вимогами про відшкодування майнової та моральної шкоди

ДКСУ в касаційній скарзі покликається на те, що суди дійшли помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки такі кошти підлягають стягненню з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, тому вона є відповідачем у справі в особі відповідних органів.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з пунктом 4 положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а нев резолютивній частині рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18, на яку заявники покликаються у касаційних скаргах).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110цс18, вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, зазначено, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах ДКСУ чи її територіальних органів не є необхідною.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/12383/17, від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Водночас посилання в касаційній скарзі ДКСУ про те, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16 згідно з якими КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком; питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України; якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства, є безпідставними з огляду на таке.

Верховний Суд зауважує, що вказані постанови прийняті у справах з відмінними від справи, що переглядається, обставинами. Зокрема, наведені правові висновки стосуються розподілу витрат на правничу допомогу, понесених потерпілим, який у випадку невирішення питання розподілу процесуальних витрат у суді кримінальної юрисдикції не може порушувати це питання шляхом пред`явлення позову до обвинуваченого за правилами цивільного судочинства.

Розподіл процесуальних витрат у кримінальному процесі врегульований у главі 8 КПК України, в якій визначений обов`язок обвинуваченого щодо понесення витрат, пов`язаних з оплатою захисника. Чинним на час виникнення спірних правовідносин кримінальним процесуальним законодавством установлено можливість стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого процесуальних витрат, зокрема в разі ухвалення обвинувального вироку. Відшкодування процесуальних витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, понесених обвинуваченим (підсудним) нормами КПК України не передбачено.

Висновок щодо можливості вирішення в порядку цивільного судочинства позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених підсудним у кримінальному провадженні, викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року в справі № 336/3604/20, провадження № 61-13843св21, в якій зазначено, що підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу може бути лише відсутність документального підтвердження таких витрат та їх розрахунку.

Отже, посилання в касаційній скарзі на те, що розподіл судових витрат на правничу допомогу, яка була надана у кримінальному провадженні та під час судового розгляду кримінальної справи має здійснювати суд, яких ухвалив судове рішення у справі відповідно до норм КПК України, є необґрунтованими.

Щодо оскарження ДКСУ додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи

Суди встановили, що 05 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко К. В. подала клопотання про ухвалення додаткового рішення.

У матеріалах справи є документи, зокрема: договір про надання правничої (правової) допомоги від 20 січня 2022 року № 20220120/2, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ципін і партнери»; порядок надання послуг від 20 січня 2022 року, який є додатком № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 січня 2022 року № 20220120/2; доручення від 20 січня 2022 року, яке є додатком № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 січня 2022 року № 20220120/2; звіт про надані послуги від 02 грудня 2022 року відповідно до додатку від 20 січня 2022 року № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 січня 2022 року № 20220120/2; виписка за період з 28 січня 2022 року до 28 січня 2022 року; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 23 квітня 2022 року; акт приймання-передання робіт (наданих послуг); ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія АІ № 1211169 від 21 квітня 2022 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 07 жовтня 2016 року, серія КС № 5825/10.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу І договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 січня 2022 року № 20220120/2 бюро бере на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором та дорученням (-и), а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору та доручення (-нь), якщо така оплата передбачена договором. Конкретний вид правничої (правової) допомоги, обсяг та строки її надання, повноваження, які надаються бюро для виконання договору, вартість послуг, а також інші умови, погоджені сторонами, визначаються в дорученні (-ях), що є невід`ємним додатком до цього договору.

Згідно з пунктами 1, 2 доручення від 20 січня 2022 року, яке є додатком № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 січня 2022 року № 20220120/2, у порядку та на визначених договором умовах клієнт доручає бюро представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у кримінальному провадженні від 16 липня 2013 року № 42013250000000067 та у кримінальному провадженні від 28 березня 2013 року № 12013250270000519. Сторони погодили, що за виконання цього договору клієнт здійснює оплату у розмірі 28 403,80 грн, що є еквівалентом 1 000,00 дол. США за курсом НБУ, встановленим на день укладення цього доручення. Попередня оплата послуги бюро становить 28 403,80 грн, що є еквівалентом 1 000,00 дол. США за курсом НБУ, встановленим на день укладення цього доручення. Бюро має право не приступати до виконання доручення до здійснення попередньої оплати.

28 січня 2022 року ОСОБА_1 на виконання умов вказаного вище договору здійснив оплату послуг бюро у розмірі 28 403,80 грн на банківський рахунок Адвокатського бюро «Ципін і партнери», що підтверджується випискою.

У позовній заяві та в окремому розрахунку представник позивача навів розрахунки, звіт про надані послуги і вказав орієнтовний розрахунок витрат на правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 28 403,80 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України випливає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких необхідно розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керуючись тим, що представник позивача подала належні та допустимі докази щодо надання правничої допомоги позивачу, дійшов правильного висновку про понесення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, які пропорційно до розміру задоволених вимог становлять 8 603,51 грн. Водночас розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт) та якістю наданих послуг.

Оскільки судові рішення в частині суми відшкодування майнової шкоди у розмірі 150 000,00 грн Верховний Суд не змінює, тому доводи ДКСУ про зменшення розміру відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу до 6 939,05 грн Верховний Суд не бере до уваги.

Щодо оскарження Черкаською обласною прокуратурою постанови апеляційного суду в частині розподілу судових витрат

Верховний Суд бере до уваги, що Черкаська обласна прокуратура не оскаржує постанову апеляційної інстанції в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Черкаська обласна прокуратура посилається на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги частини першої статті 137, частини шостої статті 141 ЦПК України, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», статей 3, 4 Закону та дійшов помилкового висновку про стягнення цих витрат на надання правничої допомоги з відповідачів, а не з держави Україна.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції визначив порядок стягнення (компенсації) витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів солідарно.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді, регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134 137 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З огляду на припис статті 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).

Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.

Отже, доводи касаційної скарги Черкаської обласної прокуратури є обґрунтованими.

Ураховуючи положення наведених вище норм матеріального права, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд вважає, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи.

Таким чином, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначено пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до норм ЦПК України, безпосередньо з Державного бюджету України, або з органів державної влади, які позивач визначив як відповідачів, оскільки такі кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 193/1132/22.

У касаційній скарзі прокурор просив повідомити про розгляд касаційної скарги Офіс Генерального прокурора та Черкаську обласну прокуратуру.

Оскільки відповідно до статей 400 - 402 ЦПК України розгляд справи за касаційною скаргою проводитьсябез повідомлення учасників справи, то немає підстав для задоволення вказаного клопотання прокурора.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що рішення та постанова суду апеляційної інстанції в частині способу відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу ухвалені з помилковимзастосуванням норм матеріального права, вказані судові рішення підлягають зміні з викладенням резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині зміни додаткового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року щодо стягнення з Черкаської обласної прокуратури та з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 по 4 301,76 грн витрат на правничу допомогу з кожного підлягає скасуванню, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 рокув частині відшкодування майнової та моральної шкоди змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

«Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 150 000 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень).

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 626 420,60 грн (шістсот двадцять шість тисяч чотириста двадцять гривень шістдесят копійок)».

Постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року в частині зміни додаткового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року щодо стягнення з Черкаської обласної прокуратури та з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 по 4 301,76 грн витрат на правничу допомогу з кожного, скасувати.

Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 8 603,51 грн (вісім тисяч шістсот три гривні п`ятдесят одну копійку)».

В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року, додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк