Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.01.2019 року у справі №511/1678/17

Постанова

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 511/1678/17

провадження № 61-47297св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області,

третя особа - ОСОБА_2,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Роздільнянська РДА) та просив скасувати розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області № 793/А від 30 травня 2008 року та розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області № 204/А від 10 лютого 2009 року.

В обґрунтування позову зазначав, що згідно рішення сесії Роздільнянської міської Ради Роздільнянського району Одеської області від 29 травня 2009 року йому надали дозвіл на вибір та розробку земельної ділянки площею 0,05 га по вулиці без назви в місті Роздільна Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням "для будівництва житлового будинку". З поданої до суду ОСОБА_2 позовної заяви йому стало відомо, що розпорядженням Роздільнянської РДА ОСОБА_2. надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради Одеської області, яка поглинула і його ділянку.

Згідно пункту 12 розділу X Перехідних положень ЗК України повноваження щодо передачі у власність земельних ділянок із земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів району, належать районним адміністраціям.

Як вбачається з Генерального плану, затвердженого у 1994 році, виділена йому земельна ділянка знаходиться в межах міста Роздільна.

Відтак розпорядженням Роздільнянської РДА № 793/А від 30 травня 2008 року, яким надано згоду на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства на території Роздільнянської міської ради в частині надання згоди ОСОБА_2 та № 204/А-2009 від 10 лютого 2009 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради (за межами населеного пункту) є незаконними та порушують його права, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано розпорядження Роздільнянської РДА № 793/А від 30 травня 2008 року та розпорядження Роздільнянської РДА № 204/А від 10 лютого 2009 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що Роздільнянська РДА перевищила свої повноваження і видала незаконне розпорядження щодо земель комунальної власності та незаконно прийняла рішення. Предметом спору є законність розпоряджень РДА, про які йдеться мова, щодо правовідносин, пов'язаних з реалізацією законних прав позивача в сфері земельних відносин.

Відповідно до ЗК України районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, які не перебувають у державній власності.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви Роздільнянської РДА про перегляд заочного рішення у цій справі.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2018 року скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з робочою копією генерального плану м. Роздільна, розробленого інститутом "Одесцивільпроект" у 1994 році, спірна земельна ділянка площею 2,0 га розташована за межами м. Роздільна і відноситься до земель запасу Роздільнянської міської ради. З цього генерального плану вбачається, що спірна земельна ділянка в перспективі мала увійти до меж м. Роздільна.

Доказів існування рішення про зміну меж м. Роздільна Одеської області не надано.

Рішенням Роздільнянської міської ради від 02 березня 2012 року № 573 подовжено термін дії генерального плану м. Роздільна, розроблений інститутом "Одесцивільпроект" у 1994 році, на період розроблення (оновлення) генерального плану м. Роздільна.

Оскільки проект землеустрою було погоджено відповідними органами, кожен з яких надав висновок щодо погодження відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Роздільнянської міської ради (за межами населених пунктів), у Роздільнянської РДА не було підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою.

За таких обставин, Роздільнянська РДА, приймаючи оскаржувані розпорядження, діяла в межах настаттями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК Україниодавством України повноважень.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року і залишити в силі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що про незаконність оскаржуваних розпоряджень Роздільнянської РДА свідчить протест прокурора з вимогою скасувати розпорядження Роздільнянської РДА № 204/А від 10 лютого 2009 року, в якому встановлено наявність земельних ділянок площею 0,004 га та 0,001 га, які передані в оренду ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", на земельній ділянці ОСОБА_2. Відтак передача земельної ділянки ОСОБА_2 загрожує енергозабезпеченню м. Роздільна.

Висновок Відділу земельних ресурсів у Роздільнянському районі Одеської області до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0 га, наданої ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради № 18-08-05/3409 від 22 липня 2008 року скасовано начальником Відділу держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області 15 листопада 2010 року за вимогою прокурора.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства з земель запасу Роздільнянської міської ради розроблено Одеською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" на підставі договору № 316-1626 від 22 серпня 2008 року, проте висновки щодо розгляду цього проекту та погодження відведення земельної ділянки датовані більш ранніми датами, ніж складено сам проект.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Роздільнянського районного суду Одеської області.

31 січня 2019 року справа № 511/1678/17 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що розпорядженням Роздільнянської РДА № 793/А-2008 від 30 травня 2008 року було надано згоду громадянам України на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку загальною площею 3,8429 га ріллі (ОСОБА_3-1,829 га, ОСОБА_2-2,00 га), яка надається у власність для введення особистого сільського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради (за межами населеного пункту).

Згідно з договором №316-1626 від 22 серпня 2008 року Одеською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" був розроблений проект відведення земельної ділянки, який погоджено територіальними органами виконавчої влади, підтверджено висновком відділу земельних ресурсів у Роздільнянському районі Одеської області від 22 липня 2008 року, висновком Роздільнянської міської ради від 25 червня 2008 року, висновком Роздільнянської РДА від 25 червня 2008 року, висновком Державної санітарно-епідеміологічної служби Роздільнянського району від 20 червня 2008 року, висновком Західного сектору охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 23 червня 2008 року, висновком Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини від 15 липня 2008 року.

Розпорядженням Роздільнянської РДА № 204/А-2009 від 10 лютого 2009 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради (за межами населеного пункту); передано у власність ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку; дозволено Державному підприємству "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" встановити межі земельної ділянки в натурі та після здійснення державної реєстрації земельної ділянки виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

Розпорядженням голови Роздільнянської РДА №1437/А-2010 було задоволено протест прокурора Роздільнянського району Одеської області та скасовано розпорядження №204/А-2009 від 10 лютого 2009 року.

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації №59/А-2011 від 03 лютого 2011 року було скасовано розпорядження голови Роздільнянської РДА Одеської області за №1437/А-2010 від 10 листопада 2010 року "Про скасування розпорядження в. о. голови Роздільнянської РДА Одеської області №204/А-2009 від 10 лютого 2009 року".

Рішенням Роздільнянської міської ради Одеської області № 849-У від 29 травня 2009 року про надання дозволу на вибір розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд загальною площею 0,05 га із земель житлової та громадянської забудови, що не надані у власність або користування фізичних або юридичних осіб на території Роздільнянської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 виділена земельна ділянка, яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 2,00 га, яка надана ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного розпорядження Роздільнянської РДА від 30 травня 2008 року.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з робочою копією генерального плану м. Роздільна, розробленого інститутом "Одесцивільпроект" у 1994 році, спірна земельна ділянка площею 2,0 га розташована за межами м. Роздільна і відноситься до земель запасу Роздільнянської міської ради. З цього генерального плану вбачається, що спірна земельна ділянка в перспективі мала увійти до меж міста Роздільна.

Докази існування рішення про зміну меж м. Роздільна Одеської області в матеріалах справи відсутні.

Встановивши, що станом на час видачі Роздільнянською РДА розпорядження № 793/А-2008 від 30 травня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність спірна земельна ділянка не була в межах населеного пункту м. Роздільна, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що Роздільнянська РДА діяла в межах повноважень щодо розпорядження землями за межами населених пунктів.

Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно- епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Статтею 29 Закону України "Про землеустрій" визначено, що документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

На підставі розпорядження Роздільнянської РДА № 793/А від 30 травня 2008 року, яким ОСОБА_2 надана згода на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку загальною площею 2,00 га із земель запасу на території Роздільнянської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту), був розроблений проект відведення, погоджений з територіальними органами виконавчої влади, що підтверджено висновком відділу земельних ресурсів у Роздільнянському районі Одеської області від 22 липня 2008 року, висновком Роздільнянської міської ради від 25 червня 2008 року, висновком Роздільнянської РДА від 25 червня 2008 року, висновком Державної СЕС Роздільнянського району від 20 червня 2008 року, висновком Західного сектору охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 23 червня 2008 року, висновком Управління охорони об'єктів культурної спадщини від 15 липня 2008 року, у зв'язку з чим Роздільнянською РДА було прийнято розпорядження №204/А- 2009 від 10 лютого 2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Роздільнянської міської ради Одеської області (за межами населеного пункту)".

Оскільки проект землеустрою було погоджено відповідними органами, кожен з яких надав висновок щодо погодження відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Роздільнянської міської ради (за межами населених пунктів), у Роздільнянської РДА не було підстав для відмови у погодженні проекту та винесенні спірних розпоряджень.

Встановивши, що Роздільнянська РДА при прийнятті оскаржуваних розпоряджень № 793/А від 30 травня 2008 року та № 204/А від 10 лютого 2009 року діяла в межах своїх повноважень, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм надана належна правова оцінка та вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук