Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 686/20040/2012

провадження № 61-672 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2016 року в складі судді Мазурок О. В. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року в складі суддів: Варвус Ю. Д., Заїки В. М., Пастощука М. М.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат у порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2009 року з вини ОСОБА_2 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ВАЗ, який належить ОСОБА_3 Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була забезпечена договором обов'язкового страхування, позивач на вимогу потерпілого у вказаній вище ДТП виплатив останньому вартість завданого збитку в розмірі 5 873 грн 56 коп. Разом з тим, ОСОБА_2 на звернення позивача щодо повернення у порядку регресу страхового відшкодування кошти не повернув, а тому зобов'язаний сплатити позивачу суму основного боргу, інфляційні втрати, 3 % річних та витрати, понесені для встановлення розміру збитку.

На підставі викладеного позивач просив стягнути на його користь 5 873 грн 56 коп. основного боргу, 853 грн 22 коп. інфляційних втрат, 431 грн 10. коп. - 3 % річних та 200 грн витрат, понесених для встановлення розміру збитку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що МТСБУ не доведено заявлених вимог, оскільки звіт дочірнього підприємства «Експерт-Сервіс Авто» (далі - ДП «Експерт-Сервіс Авто») не підтверджує розміру завданих відповідачем збитків ОСОБА_3, які у подальшому були перераховані останньому позивачем на підставі статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не було надано доказів, на підставі яких встановлено вартість завданих автомобілю ушкоджень. Разом з тим, позивачем не було надано доказів, на підставі яких було проведено оцінку майна, зокрема: протокол огляду транспортного засобу, калькуляція відновлювального ремонту та фототаблиці, що були додатком до звіту ДП «Експерт-Сервіс Авто» від 28 липня 2009 року.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, МТСБУ просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вартість заподіяного відповідачем збитку визначена звітом від 28 липня 2009 року, складеним ДП «Експерт-Сервіс Авто». Позивач відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на стягнення сплаченої власнику пошкодженого автомобіля ОСОБА_3суми страхового відшкодування у порядку регресу з відповідача, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

10 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

За змістом статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

СпеціальнийЗакон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Також зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 квітня 2017 року № 6-2806цс16, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Установлено, що 11 липня 2009 року з вини ОСОБА_2 відбулася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ВАЗ, який належить ОСОБА_3

Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної вище ДТП встановлена постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2009 року.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу не була застрахована.

Відповідно до звіту ДП «Експерт-Сервіс Авто» від 28 липня 2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ у результаті його пошкодження при ДТП, складає 7 048 грн 27 коп.

МТСБУ сплатило на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 5 873 грн 56 коп. та витрати за визначення розміру збитків у сумі 170 грн.

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року № 6-183цс14, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Зібраними у справі доказами підтверджено розмір страхового відшкодування, який сплачено МТСБУ на користь ОСОБА_3

За клопотанням відповідача судом першої інстанції призначено по справі автотоварознавчу експертизу. Відповідно до повідомлення судового експерта від 10 березня 2016 року виконання судової автотоварознавчої експертизи не здійснено у зв'язку із відсутністю у розпорядженні експерта необхідних даних про об'єкт дослідження.

Отже, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розмір страхового відшкодування.

Посилання судів на відсутність протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції та фототаблиці, які не були додані позивачем до позовної заяви, не заслуговують на увагу, так як вони не мають правового значення для вирішення справи, оскільки відповідачем під час розгляду справи не заявлено клопотання про витребування доказів.

Наявність вини відповідача та завданої ОСОБА_3 шкоди у вигляді механічних пошкоджень транспортного засобу останнього підтверджено постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2009 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину визнав.

Разом з тим, відсутні правові підстави для задовольняння позовних вимог в частині стягнення грошових сум на підставі статті 625 ЦК України, оскільки зазначена стаття передбачає нарахування процентів та індексу інфляції на суму боргу за весь час прострочення з моменту вимоги МТСБУ про відшкодування витрат у порядку регресу.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів звернення до ОСОБА_2 про відшкодування витрат у порядку регресу, що має важливе значення при вирішенні зазначених позовних вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення грошових сум на підставі статті 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені у справі обставини, правові підстави для застосування норм статті 625 ЦК України та, відповідно, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, відсутні.

Крім того, заявлена вимога про стягнення 200 грн витрат, понесених для встановлення розміру збитку, підлягає задоволенню в частині фактичних витрат МТСБУ відповідно до вимог статті 1191 ЦК України у розмірі 170 грн.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон, судові рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року скасувати.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування у розмірі 5 873 грн 56 коп. та витрати за визначення розміру збитків у сумі 170 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати у розмірі 176 грн. 26 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик